Ухвала суду № 31308153, 16.05.2013, Апеляційний суд Сумської області

К О П І Я

Справа №1805/12491/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Євгеній ВасильовичНомер провадження 22-ц/788/832/13 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Маслова В. О., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

Рішенням суду від 14 лютого 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволений.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 014/0999/74/65403 в розмірі 58784,18 дол. США, що станом на час винесення рішення суду еквівалентно 469861,94 грн., звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в м. Суми, загальною площею 30,74 кв.м, що належить ОСОБА_3, шляхом її продажу на прилюдних торгах з початковою ціною 128296 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" 107,30 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі ставиться питання про часткове скасування рішення суду з тих підстав, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 13 грудня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 014/0999/74/65403.

Згідно цього кредитного договору позичальнику ОСОБА_3 була відкрита не відновлювальна кредитна лінія з лімітом 21250,00 доларів США строком до 14 грудня 2026 року із кредитною ставкою 14% річних (а.с.7-8).

В забезпечення повернення кредитних коштів ОСОБА_3 уклала з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» договір іпотеки від 14 грудня 2006 року, предметом якого є квартира за адресою АДРЕСА_1.

Згідно домовленості між сторонами заставна вартість предмету іпотеки склала 128296,00 грн. (а.с.9-10).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 12 січня 2010 року стягнуто на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору №014/0999/74/65403 від 13 грудня 2006 року, яка утворилась станом на 21 грудня 2009 року, в сумі 189966 грн. 30 коп. (а.с. 15-17).

19 листопада 2012 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом, який розглядався у даній справі, просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру житловою площею 17,0 кв.м, загальною площею 30,74 кв.м, за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0999/74/65403 від 13 грудня 2006 року в сумі 58784,18 дол. США, що еквівалентно 469861,94 грн. Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 128 296,00 грн. (а.с.3)

Заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/0999/74/65403 в розмірі 58784,18 долари США розрахована банком станом на 30 жовтня 2012 року і складається з наступного :

за кредитом - 20231,55 доларів США,

за відсотками - 9429,58 доларів США,

пеня за прострочку кредиту та відсотків - 29123,05 доларів США,

а всього - 58784,18 доларів США;

у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 30 жовтня 2012 року заборгованість складає:

за кредитом - 161710,78 грн.,

за відсотками - 75370,63 грн.,

пеня за прострочку кредиту та відсотків - 232780,53 грн.,

а всього - 469861,94 грн. (а.с.11-12).

Задовольняючи позов, суд, пославшись на положення ст.ст. 589, 1048-1050, 1054 ЦК України, виходив з того, що між сторонами склалися договірні відносини, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, а тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову, при цьому виходить з наступного.

Статтею 12 Закону «Про іпотеку» передбачається, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.ч.1, ст. 33 Закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Право Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання передбачена п.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.5.2 укладеного сторонами договору іпотеки від 14 грудня 2006 року (ас. 10).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 13 грудня 2006 року № 014/0999/74/65403 не виконує, внаслідок чого станом на 30 жовтня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 58784,18 долари США.

18 березня 2009 року банк направляв ОСОБА_3 претензію-попередження про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором та її попереджено про те, що у разі непогашення заборгованості банк буде змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки згідно п. 5 Договору іпотеки (а.с. 36, 37).

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_3 не оспорює рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, проте вважає, що суд :

- необґрунтовано визначив розмір заборгованості по пені у доларах США, в той час як за умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати оплату пені та штрафів в національній валюті України по офіційному курсу НБУ на день сплати;

- суд мав застосувати положення ч.3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки;

- що суд постановив рішення з порушенням п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, відповідно до якої для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлений спеціальний строк позовної давності в один рік, про що наголошувалось у судовому засіданні суду першої інстанції;

- що у рішенні суду не наведений розрахунок суми заборгованості .

Проте колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни рішення суду у оскаржуваній частині. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до укладеного сторонами кредитного договору від 13 грудня 2006 року:

п. 10.1 - за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього договору, Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня після закінчення строку виконання зобов'язань, зазначених в цьому договорі (а.с.8);

п. 10.3 - у разі настання підстав, передбачених цим договором, Позичальник зобов'язаний здійснювати оплату пені та штрафів в національній валюті України по офіційному курсу НБУ на день сплати.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що вона зроблена з дотриманням п. 10.1 та п. 10.3 кредитного договору, тобто нарахована в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (визначеного у доларах) за кожний день прострочення, а за рішенням суду заборгованість стягнута в національній валюті України по офіційному курсу НБУ на день ухвалення рішення.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачається, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З названої норми права вбачається, що зменшення розміру неустойки - це не обов'язок суду, а лише право суду за умови 1. якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та 2. за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

В той же час ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідачки не були названі «інші обставини, які мають істотне значення», які б давали суду підстави для зменшення відповідачці розміру неустойки (пені) .

Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги щодо недотримання судом спеціального строку позовної давності в один рік.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 12.4 укладеного сторонами кредитного договору від 13 грудня 2006 року, до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього Договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки (ст. 257, 259 ЦК України) ( а.с.8).

Таким чином вбачається, що за домовленістю сторін кредитного договору № 014/0999/74/65403 від 13 грудня 2006 року позовна давність, встановлена законом, була збільшена до трьох років.

Колегія суддів вважає, що відсутність у тексті рішення суду розрахунку заборгованості не є підставою для його скасування. В матеріалах справи такий розрахунок є у вигляді окремого документу на ас. 11-12, а у випадку необхідності цей недолік може бути усунутий судом за заявою заінтересованої особи шляхом роз'яснення рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 лютого 2013 року у оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -