Ухвала суду № 31306234, 21.05.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1588/2013 Головуючий в І інстанції: Корецький Д.Б.

Категорія: 5 Доповідач: Майданік В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року травня місяця 21 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого: Майданіка В.В.,

суддів: Приходько Л.А.,

Орловської Н.В.

при секретарі: Шаповаловій К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 19 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9) про усунення перешкод у користуванні загальною земельною ділянкою, у праві користування власністю та про відшкодування матеріальних і моральних збитків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, обслуговуванні житлового приміщення житлового будинку літ."В" за АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільного будівництва, здійсненого відповідачем; стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 57340грн. та 10000грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 19 березня 2013 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити будь-які дії з узаконення самовільних будівель, що знаходяться у дворі будинку АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначену ухвалу і постановити ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зокрема вказав, що суд не врахував те, що узаконення самочинного будівництва утруднить виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на такій підставі.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.152 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до ч.ч.2 і 3 ст.152 зазначеного Кодексу у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням цих заходів (п.4.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом (а.с.2-4).

У своїй письмовій заяві він просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачу проведення будь-яких дій з узаконення самовільних будівель, що знаходяться у дворі будинку АДРЕСА_1 (а.с.7).

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з ненадання заявником доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення, а також з на зазначення обґрунтування застосування саме цього заходу забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки у своїй заяві про забезпечення позову позивачка не навела доказів і мотивів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Посилання заявника на те, що відповідач та його представник намагаються затягнути розгляд справи і одночасно узаконити самочинне будівництво не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі його порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, п.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

судді: