Рішення № 31302175, 13.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2013р. Справа № 905/1390/13-г

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Москвітіній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України»

до Приватного підприємства «АВТО-ЕКСПРЕС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій»

про стягнення заборгованості в розмірі 164956,80 грн.,

за участю представників:

від позивача: Артемоновій А.А., за довір. від 08.04.2013р.,

від відповідача: Кухар Ю.Д., за довір. від 02.04.2013р.,

від третьої особи: Чумаченко М.Ю., за довір. від 13.05.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «АВТО-ЕКСПРЕС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» про стягнення заборгованості в розмірі 164956,80 грн.

Правовою підставою стягнення позивач вважає норми статей 525, 526, 530, 629, 692 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки, укладеного в усній формі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 164956,80 грн. В якості доказів вищезазначеного надав видаткові накладні та податкові накладні.

В порядку встановленому статтею 530 Цивільного кодексу України на адресу відповідача надсилались вимоги про сплату суми заборгованості, які отриманні останнім, але сума боргу не сплачена.

На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 квітня 2013 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 календарних днів до 13 травня 2013 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій».

20 березня 2013 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача в межах суми позову. В обґрунтування наданої заяви позивач зазначив, що сума заборгованості є значною, відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі та має значну заборгованість перед позивачем. На думку позивача, відповідачем з метою уникнення сплати виниклої заборгованості відкрито новий поточний рахунок. У зв'язку з чим, позивач вважає, що існує ймовірність того, що невжиття заходів до забезпечення позову призведе до ускладнення виконання рішення.

09 квітня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника відповідача про об'єднання справи № 905/1390/13-г та справи № 905/1845/13 в одну справу.

22 квітня через канцелярію суду від представника позивача надійшли уточнення та письмові пояснення до позовної заяви, в яких останній зазначив, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні підписані директором Приватного підприємства «АВТО-ЕКСПРЕС» та скріплені печаткою підприємства. Посилання в видаткових накладних та податкових накладних на договір від 04 січня 2012 року № 12-АЕп є помилковими. Також зазначив, що у 2012 році між позивачем та відповідачем існували аналогічні правовідносини, внаслідок укладання аналогічних договорів поставки у спрощений спосіб, а саме шляхом підписання та скріплення печатками видаткових накладних, які відповідачем оплачені (том 2, а.с.1-47).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. 24 квітня 2013 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в 2012 році між позивачем та відповідачем існували господарські правовідносини внаслідок укладання договорів поставки у спрощений спосіб, а саме шляхом підписання та скріплення печатками видаткових накладних. Зазначив, що товар за видатковими накладними на суму 164956, 80 грн., що містяться в матеріалах справи, отриманий. Станом на 08 січня 2013 року позивач мав заборгованість перед відповідачем за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б1057//1056 від 10 червня 2011 року в розмірі 284865,25 грн. та за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//1058 від 10 червня 2011 року в розмірі 2890587, 75 грн. 18 лютого 2013 року позивач отримав від відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 850490,66 грн., про що свідчить лист від 20 лютого 2013 року. Відповідач, посилаючись на норми статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України вважає, що зобов'язання припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог. На підставі зазначеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Також, 13 травня 2013 року через канцелярію суду надав письмові пояснення в яких зазначив, що не визнає зарахування однорідних вимог, вказав на відсутність будь-яких правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України. Зазначив, що не має перед відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б1057//1056 від 10 червня 2011 року та за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б1059//1058 від 10 червня 2011 року у зв'язку з їх не укладанням. Вказав на те, що відповідач не звертався до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення з приводу спірних правовідносин. На думку позивача надані відповідачем докази у підтвердження своєї позиції - проведення однорідних вимог є такими, що не відповідають дійсності, є підробленими та не підтверджують існування у позивача заборгованості перед відповідачем. Факт відображення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог в бухгалтерських документах, а також в акті звірки взаєморозрахунків за період з 04 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року не свідчить про правомірність такого зарахування. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи пояснив, що між Приватним підприємства «АВТО-ЕКСПРЕС» та Публічним акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» укладені договори купівлі-продажу цінних паперів № Б1057//1056 від 10 червня 2011 року та №Б1059//1058 від 10 червня 2011 року. Зазначив, що цінні папери на теперішній час знаходяться на балансі Публічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій». Про походження договору про переведення боргу №1 від 02 серпня 2011 року не відомо.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З позовної заяви вбачається, що між Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України» та Приватним підприємством «АВТО-ЕКСПРЕС» було досягнуто усної домовленості про поставку товару.

Предметом спору у даній справі є розрахунки за поставлену продукцію, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов'язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі продукції та її оплаті за господарським договором.

В якості доказів отримання відповідачем товару та виникнення у останнього грошового зобов'язання, позивачем надані видаткові накладні від 16 жовтня 2012 року № 665 на суму 13428 грн., від 19 жовтня 2012 року № 666 на суму 8490 грн., від 05 листопада 2012 року № 145 на суму 24737, 20 грн., від 06 листопада 2012 року № 130 на суму 10740 грн., від 08 листопада 2012 року № 146 на суму 19680 грн., від 16 листопада 2012 року № 711 на суму 18849, 20 грн., від 23 листопада 2012 року № 739 на суму 13396, 80 грн., від 30 листопада 2012 року № 811 на суму 25636, 80 грн., від 06 грудня 2012 року № 873 на суму 13732, 80 грн., від 10 грудня 2012 року № 874 на суму 9024 грн., від 17 грудня 2012 року № 875 на суму 7242 грн. Загальна вартість товару, поставленого відповідно до вказаних накладних складає 164956, 80 грн.

Вищезазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Судовими доказами, за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Усі видаткові накладні та податкові накладні, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог містять посилання на договір купівлі-продажу від 04 січня 2012 року № 12-АЕп.

Позивачем на адресу відповідача надіслані вимоги про оплату вартості поставленого товару від 25 січня 2013 року № 1/1-19/13 на суму 872955, 50 грн., від 25 січня 2013 року № 1/1-20/13 на суму 1001873,39 грн., від 25 січня 2013 року № 1/1-21/13 на суму 313113, 80 грн., які отриманні останнім, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист (том1, а.с.59, 66).

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт існування договору про поставку в усній формі та отримання товару від відповідача за видатковими накладними на суму 164956, 80 грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару у розмірі 164956, 80 грн.

В той же час, відповідач заперечує проти наявності заборгованості, посилаючись на заяву від 15 лютого 2013 року про залік зустрічних однорідних вимог, а саме вимог позивача щодо оплати вартості поставленого товару на суму 850490, 66 грн. за видатковими накладними № 665 від 16 жовтня 2012 року, № 666 від 19 жовтня 2012 року, № 145 від 05 листопада 2012 року, № 130 від 06 листопада 2012 року, № 146 від 08 листопада 2012 року, № 711 від 18 листопада 2012 року, № 739 від 23 листопада 2012 року, № 811 від 30 листопада 2012 року, № 873 від 06 грудня 2012 року, № 874 від 10 грудня 2012 року, № 875 від 17 грудня 2012 року, № 297 від 15 лютого 2012 року, № 308 від 24 лютого 2012 року, № 801 від 30 листопада 2012 року, № 883 від 12 грудня 2012 року та вимог відповідача до позивача щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року №Б1059//1058 в частині 850490, 66 грн.

Відповідно до зазначеної заяви позивач, згідно із статтею 601 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України, вважається повідомленим про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

В матеріалах справи міститься лист Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» від 20 лютого 2013 року, в якому зазначено, що 18 лютого 2013 року підприємство отримало заяву від Приватного підприємства «АВТО-ЕКСПРЕС» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15 лютого 2013 року та повідомлено, що заяву буде розглянуто та повідомлено про результати її розгляду (том2, а.с.79).

В судовому засіданні досліджені оригінали журналів реєстрації вихідної кореспонденції Приватного підприємства «АВТО-ЕКСПРЕС», оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року №Б1059//1058 на суму 2890587, 75 грн., укладеного між Приватним підприємством «АВТО-ЕКСПРЕС» та Публічним акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», відповідно до пункту 2.4 якого строк оплати цінних паперів встановлений не пізніше 30 грудня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи 02 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» та Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України» укладений договір про переведення боргу, за умовами якого новий боржник приймає на себе обов'язки здійснити оплату за цінні папери на умовах передбачених договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року № Б1057//1056 в розмірі 284865, 25 грн. та договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року № Б1059//1058 в розмірі 2890587, 75 грн.

В судовому засіданні представник третьої особи підтвердив факт наявності заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року №Б1059//1058 на суму 2890587, 75 грн., але зазначив, що договір про переведення боргу № 1 від 02 серпня 2011 року не укладався.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що надані відповідачем докази у підтвердження своєї позиції - проведення однорідних вимог є такими, що не відповідають дійсності, є підробленими та не підтверджують існування у позивача заборгованості перед відповідачем.

Судом не приймаються до уваги доводи представника позивача щодо підозри фальсифікації відтиску печатки на листі від 20 лютого 2013 року та на договорі про переведення боргу від 02 серпня 2011 року № 1 та підпису генерального директора Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України», оскільки доказів передачі печатки іншій особі або втрати печатки з боку позивача, або клопотань щодо проведення експертизи з приводу дослідження відповідності підпису директора Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» останнім не надано, про наявність таких обставин не заявлено.

Згідно із частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України чітко визначено: для зарахування зустрічних однорідних вимог достатньо заяви однієї сторони.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом цієї норми Закону зарахування зустрічної вимоги є односторонньою згодою, яка оформлюється заявою однієї сторони. У разі, якщо зарахування відбувається на вимогу однієї сторони, друга сторона може його оспорити, посилаючись на недійсність пред'явлених до зарахування вимог. Однак законодавством не передбачено можливості відмови від вчиненого стороною зарахування.

Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежно від підстав виникнення зобов'язання.

Якщо друга сторона не погоджується з проведеним зарахуванням, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті.

Оскільки позивачем не надано будь-яких доказів оспорювання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15 лютого 2012 року № 34, вважається, що він погодився на зарахування цих вимог у вказаній сумі, а тому предмет спору у цій частині відсутній.

Таким чином, в момент отримання позивачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, між сторонами відбулася угода щодо повного погашення грошового зобов'язання за видатковими накладними від 16 жовтня 2012 року № 665 на суму 13428 грн., від 19 жовтня 2012 року № 666 на суму 8490 грн., від 05 листопада 2012 року № 145 на суму 24737, 20 грн., від 06 листопада 2012 року № 130 на суму 10740 грн., від 08 листопада 2012 року № 146 на суму 19680 грн., від 16 листопада 2012 року № 711 на суму 18849, 20 грн., від 23 листопада 2012 року № 739 на суму 13396, 80 грн., від 30 листопада 2012 року № 811 на суму 25636, 80 грн., від 06 грудня 2012 року № 873 на суму 13732, 80 грн., від 10 грудня 2012 року № 874 на суму 9024 грн., від 17 грудня 2012 року № 875 на суму 7242 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Проведення заліку є підставою для припинення зобов'язань.

На підставі вищевикладеного, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог було проведено до подачі позовної заяви до суду, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 164956, 80 грн. не підлягають задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання даної справи та справи № 905/1845/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» до Приватного підприємства «АВТО-ЕКСПРЕС» про стягнення заборгованості в розмірі 264600, 00 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об'єднання вимог на підставі виникнення означає, що вони походять від загальної підстави, оскільки позивач використовує ті ж докази.

Предметом позовних вимог є стягнення суми заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткових накладних, складених на підставі усної домовленості сторін, а тому в даному випадку відсутня загальна підстава виникнення зобов'язання - договір, укладений у письмовій формі. Таким чином, відсутні підстави для об'єднання справ в одне провадження, а справа № 905/1390/13-г підлягають самостійному розгляду.

Що стосується заяви позивача про забезпечення позову, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами

майнового характеру є достатньо обґрунтоване, підтверджене доказами припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дослідивши обставини, викладені в заяві про вжиття заходів до забезпечення позовної заяви, суд приходить до висновку про відсутність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Відмова в забезпеченні позову не спричинить неможливість захисту прав позивача та не ускладнить відновлення його прав без вжиття таких заходів.

Таким чином, на думку суду, заява є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.

Підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову, проте позивачем, при подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову не сплачено судовий збір.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 р. N 01-06/704/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Таким чином, розподіл відповідних сум судового збору здійснено між сторонами за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» до Приватного підприємства «АВТО-ЕКСПРЕС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» про стягнення заборгованості в розмірі 164956,80 грн. - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» (83001, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 3, п/р 26007010134120 ПАТ ВТБ Банк відділення «Донецька регіональна дирекція», МФО 321767, код ЄДРПОУ 20366602) на користь Державного бюджету судовий збір за подачу заяви про забезпечення позовних вимог у розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн., 50 коп.

У судовому засіданні 13 травня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18 травня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява