Рішення № 31302120, 15.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р.Справа № 5017/656/2012

За позовом: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний"

До відповідачів: Служби автомобільних доріг в Одеській області

Міністерства інфраструктури України

про визнання права власності

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Судді Меденцев П.А.

Фаєр Ю.Г.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Білошкура Г.В., довір. № 05-18/167 від 08.01.13 р., Бакало Ю.С., довір. від 01.02.13 р. № 05-18/168, Семака В.Ю., довір. № 05-18/130 від 03.12.12 р., Іовіца Г.С., довір. № 05-18/121 від 06.11.12 р.

Від відповідача - Служби автомобільних доріг в Одеській області: Байрачна О.А., довір. від 13.02.13 р., Білоусов Л.В., довір. № 01/2997 від 12.01.12 р.

Від відповідача - Міністерства інфраструктури України: не з'явився

В судовому засіданні 15.05.13 р. приймали участь представники:

Від позивача: Білошкура Г.В., довір. № 05-18/167 від 08.01.13 р.

Від відповідача- Служби автомобільних доріг в Одеській області: не з'явився

Від відповідача - Міністерства інфраструктури України: не з'явився

Суть спору: про визнання за Державним підприємством „Морський торговельний порт „Южний" право власності на під'їзну дорогу сполученням від автомобільної дороги „Одеса-Южний з під'їздами" (Т-16-06) (в р-ні с.Воронівка) до під'їзду до ДП МТП „Южний", загальною довжиною 5,192 км., що має асфальтобетонне покриття.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав письмові пояснення від 19.03.12р. вх.№ 8333/2012, від 27.03.12 р. вх.№ 9160/2012, від 25.02.13 р. вх.№ 6524/2013, від 15.06.12р. вх.№ 18563/2012, від 10.07.12 р. вх.№ 21329/2012, заперечення на відзив від 02.04.12р. вх.№ 9857/2012, в яких в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що під'їзна дорога від с.Воронівка до ДП МТП „Южний" довжиною 5,192 км. знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 9,63 га та перебуває у постійному користуванні порту згідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 032827, виданого Комінтернівською райрадою у 1980 р., Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (нового зразку) серія ЯЯ № 205857, виданого відділом Держкомзему м.Южне 10.06.09 р. Зазначена під'їзна дорога утримується портом та знаходиться на його балансі під інвентарним № 24613, введена в експлуатацію 01.10.81 р., що підтверджується, зокрема, актом робочої комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкта „Під'їзна автодорога до порту" від 25.12.80 р., актом робочої комісії по прийманню закінченої будівництвом під'їзної дороги від існуючої автодороги Одеса-Миколаїв до водопровідних споруд та від водопровідних споруд до адміністративного центру порту „Южний" від 29.12.82 р., актами приймання виконаних будівництвом робіт, інвентарною карткою обліку основних засобів порту та бухгалтерською довідкою щодо знаходження під'їзної дороги на балансі порту.

Посилаючись на положення ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств). Таким чином, першим розгалуженням за межами території підприємства є примикання спірної дороги до автошляху Т-16-06 „Одеса-Южне", а тому, на думку позивача, у порту на праві власності може перебувати спірна автодорога.

Подалі проаналізувавши положення ч.1 ст.74 Кодексу торговельного мореплавства України, ч.1 ст.25 Закону України „Про транспорт", ст.1 Закону України „Про автомобільні дороги", позивач дійшов висновку, що спірна автодорога є спорудою, що забезпечує безперервний та безпечний рух транспорту для забезпечення господарських потреб підприємства, тобто відноситься до внутрішньогосподарських технологічних доріг і реєстрація права власності на неї, як на нерухоме майно органами БТІ, чинним законодавством не передбачена.

У письмових поясненнях від 17.04.12 р. вх.№ 11463/2012 позивач з посиланням на Типові міжвідомчі форми первинної облікової документації для підприємств та організацій міністерств та відомств СРСР та союзних республік, затверджених Наказом ЦСУ СРСР від 14.12.1972 р. № 816 зазначає, що за умови відсутності акту прийому-передачі основних засобів, узгодженого з керівником підприємства, у якому не зазначено посилання на наказ/розпорядження, на підставі якого діє комісія, інвентарного номеру об'єкту, відмітки бухгалтерії про відкриття картки чи запису в книзі, норму амортизаційних відрахувань, та за відсутності технічної документації на автодорогу до акту прийму-передачі, надана відповідачем до матеріалів справи копія акту обстеження-передачі об'єктів морського торговельного порту „Южний", що підлягають передачі на баланс Одеському ВО „Облавтодор" від 17.10.89 р., є неналежним доказом, що підтверджує існування правових підстав набуття права Службою на дану дорогу.

Стосовно позиції відповідача про внесення спірної автодороги до Постанови КМУ від 18.04.12 р. № 301 „Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення", що набрала чинності з 01.01.13 р.,, позивач відмічає, що згідно з Переліком-2012 загальна довжина дороги „Одеса-Южний з під'їздами" складає 49 км., тобто до зазначеної довжини входить також і довжина під'їздів, з чого вбачається, що до Переліку-2012 взагалі не включені під'їзди до порту, а саме під'їзду до порту Южний протяжністю 11,9кв.м., 5,3 км. оскільки якщо такі під'їзди включені до Переліку - 2012, то довжина автомобільної дороги „Одеса-Южний" з 50,3 км. (довжина зазначена в Переліку-2006) склала би 31,8 км.(49 км.-11,9км.-5,3 км), що не є можливим, за умови безпосередньої довжини автодороги „Одеса-Южний", що підтверджується поданою копією фінансового чеку № 320536 від 11.03.13 р. про придбання автобусного квитка на рейс „Одеса привоз - Южне (ком)", протяжністю автошляху в 48,6 км.

Відповідач, Служба автомобільних доріг в Одеській області, заявлений позивачем позов не визнає, подав суду відзив від 26.03.12 р. вх.№ 9015/2012, де зазначає, що згідно ст.22 Закону України „Про автомобільні дороги" - до відомчих (технологічних) автомобільних доріг належить внутрішньогосподарські технологічні дороги, що знаходяться у власності юридичних або фізичних осіб. Однак спірний під'їзд до порту, проходить через існуюче с.Воронівка Комінтернівського району Одеської області, у зв'язку з чим під'їзна дорога від селища до порту є в свою чергу під'їзною дорогою від порту чи іншого об'єкту до селища, яка задовольняє потреби суспільства, зокрема мешканців с.Воронівка, в автомобільному, пасажирському і вантажному перевезеннях і за ст.7 Закону є складовою єдиної транспортної системи України. Відтак, під'їзд до с.Воронівка є автомобільною дорогою загального користування і перебуває у державній власності та не підлягає приватизації. Стаття 22 Закону надає користувачам автомобільних доріг право на безперервні, безпечні та зручні умови руху, а задоволення позовних вимог порушить права мешканців села на загальне користування землями транспорту.

Одеською обласною радою, на виконання Постанови КМУ від 24.06.06 р. № 865т „Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення" було затверджено 02.08.06 р. перелік доріг загального користування місцевого значення до якого віднесено і автошлях Т-16-06 з під'їздами до порту. При цьому, відповідно до п.1 Наказу Мінтранса України від 28.03.02 р. № 121 та Наказу Державної служби автомобільних доріг (Укравтодор) від 15.03.02 р. № 113 мережа автомобільних доріг загального користування передана на баланс адміністраціям автомобільних доріг, підпорядкованих Укравтодору, на яких покладено функції по їх утриманню та розвитку, а адміністрації автомобільних доріг перейменовані у Служби автомобільних доріг, які є правонаступниками відповідних адміністрацій. Положенням про Службу автомобільних доріг у Одеській області передбачено, що відповідач є державною організацією, що належить до сфери управління Укравтодору та здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування. Державне управління автошляхом місцевого значення Т-16-06 з під'їздами до порту, як державною власністю, здійснює центральний орган виконавчої влади - Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор), а управління земельною ділянкою на якій розташована спірна власність (за межами населеного пункту с. Воронівка), відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України - Комінтернівська районна державна адміністрація. Служба автомобільних доріг в Одеській області не наділена повноваженнями останніх і тому немає законних підстав для визнання чи не визнання прав позивача, у зв'язку з чим Служба є неналежним відповідачем у даній справі.

Також, відповідачем було заявлено суду клопотання про припинення провадження у справі від 30.03.12 р. вх.№ 9559/2012, обґрунтоване ним з посиланням на таке. Статтею 5 Закону України „Про автомобільні дороги" передбачено, що як відомчі (технологічні) автомобільні дороги так і автомобільні дороги загального користування, є різновидами єдиного поняття - автомобільні дороги, які як речі визначені індивідуальними ознаками, підлягають інвентаризації, паспортизації і прийняттю в експлуатацію, що відносить їх до нерухомого майна. Згідно до цього з врахуванням приписів ст.ст.1, 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч.1 ст.182 ЦК України, п. 8.1. ч. VІІІ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 р. № 7/5 позивач має потенційну можливість зареєструвати за собою з 2004 р. право власності на автомобільну дорогу за умови, якщо вона прийнята в експлуатацію, мати технічний паспорт, складений відповідним БТІ, та не є тимчасовим об'єктом.

Посилаючись на ст. 326 ЦК України, ч.5 ст.22 ГК України та п.6.2.2. Положення відповідач зазначає, що право власності на автомобільну дорогу належить державі, а не позивачу. Служба не оспорює право держави на об'єкт нерухомості, але не визнає право господарського відання позивача, так як таке відповідне право закріплено за Службою, звідси остання робить висновок про відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на захист якого подано даний позов.

Одночасно відповідач відмічає, що згідно до п.2.2. Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.09 р. № 660/5 виходячи з юридичної природи асфальтобетонного покриття, автомобільна дорога не є нерухомим майном. Даний об'єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (дороги, тротуару) з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням. Це свідчить про те, що роботи позивача на земельній ділянці з укладення асфальтобетону, ще не є роботами якими створено об'єкт нерухомості.

З врахуванням викладеного, відповідач просить суд припинити провадження у даній справі згідно до положень ст.80 ГПК України.

У поданих до суду міркуваннях Служби автомобільних доріг в Одеській області стосовно висновку експерта від 15.03.13 р. вх.№ 8670/2013 відповідач зазначає, що з матеріалів експертизи вбачається, що довжина під'їзної автодороги, сполученням від автодороги Т-16-06 Одеса-Южне (М-14) (в районі с.Воронівка) до ДП МТП „Юний" складає 5,192 км., а ширина - 7,5 км., і за своїми технічними умовами відповідає, згідно СНиП ІІ-Д.5-72, категорії ІVп та VІ категорії згідно ДБН В.2.3.-4-2007, тобто нормам встановленим вимогам на проектування та будівництво нових та реконструкцію існуючих автомобільних доріг загального користування, що ще раз підтверджує належність спірної ділянки автодороги до доріг загального користування.

Також, відповідач звертає увагу суду, на те, що спірна автодорога була передана на баланс Одеському ВО „Облавтодор" згідно акту обстеження-передачі об'єктів морського торговельного порту „Южний", що підлягають передачі на баланс Одеського ВО „Облавтодор" від 17.10.1989р. та є автодорогою загального користування і перебуває у державній власності і в жодному разі не підлягає приватизації.

Ухвалою від 18.03.13 р. суд за власною ініціативою відповідно до ст.24 ГПК України, залучив до розгляду справи Міністерство інфраструктури України.

Відповідач, Міністерство інфраструктури України, надіслав до суду клопотання від 11.04.13 р. вх.№ 11867/2013, в якому виклав норми законодавства згідно яких визначено статус міністерства та його функції, зокрема функції по управлінню об'єктами державної власності. З посиланням на Розпорядження КМУ від 21.03.11 р. № 265-р "Питання управління Міністерством інфраструктури об'єктами деревної власності" відповідач відмітив, що ДП МТП „Южний" належить до сфери управління Мінінфраструктури, у відношенні якого міністерство здійснює повноваження стосовно реалізації прав держави як його власника.

Посилаючись на Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затверджене Указом Президента України від 13.04.11 р. № 456/2011 агентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Віце-прем'єр-міністра України -Міністра інфраструктури України та входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами. Служба автомобільних доріг у Одеській області є регіональною службою Укравтодору.

З врахуванням викладеного, відповідач просить суд, з метою належного захисту інтересів держави в особі відповідних суб'єктів зазначених правовідносин, керуючись ст.ст.22, 28, 82 ГПК України, розглянути дану справу за відсутності представника Міністерства інфраструктури України та вирішити даний господарський спір по суті.

Враховуючи позицію Міністерства інфраструктури України, не надання останнім витребуваних судом документів, суд відповідно до ст.75 ГПК України, розглядає дану справу за наявними в ній документами.

Ухвалами від 17.04.12 р., від 25.02.13 р. суд за клопотаннями сторін продовжував строк розгляду даної справи відповідно до п.3 ст.69 ГПК України.

Ухвалою від 18.05.12 р. судом було призначено колегіальний розгляд справи, склад якої визначено розпорядженням голови господарського суду Одеської області ВолковимР.В. у наступному вигляді: головуючий суддя Малярчук І.А., судді СтепановаЛ.В., МеденцевП.А. Ухвалою від 18.05.12 р. колегія суддів прийняла дану справу до свого розгляду.

Ухвалою суду від 22.04.2013р., згідно розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області Новікової Р.Г. від 22.04.2013р. про заміну складу колегії суддів, дану справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Малярчук І.А., судді - Фаєр Ю.Г., Меденцев П.А.

Ухвалою від 10.07.12 р. судом було зупинено провадження у справі з підстав призначення проведення судової будівельно-технічної експертизи під'їзної дороги від с.Воронівка до ДП „МТП „Южний", яке було поновлено ухвалою від 08.10.12 р. Подалі, 25.10.12 р. судом було прийнято ухвалу про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи, проведення якої доручено Харківському НДІСЕ, провадження по якій поновлювалось з метою розгляду клопотання експерта ухвалою від 04.12.12 р., яке було зупинено згідно ухвали від 18.12.12 р.

З надходженням до суду висновку судового експерта, 06.02.13 р. ухвалою суду було поновлено провадження у даній справі. Також, на вимогу суду, викладену в ухвалі від 27.02.13 р., Харківським НДІСЕ було надіслано супровідним листом від 26.03.12 р. за № 2/814 письмову відповідь на поставлені зазначеною ухвалою питання.

У судовому засіданні за умови присутності обох сторін у відповідності до вимог ст.77 ГПК України оголошувалась перерва з 12.03.2013р. до 18.03.2013р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

У постійному користуванні ДП МТП „Южний" відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 032827, виданого Комінтернівською райрадою у 1980р., Державного акту серії ЯЯ № 205857, виданого 10.06.09 р. відділом Держкомзему у м.Южне Одеської області, знаходиться земельна ділянка, площею 161,9594 га., цільове призначення якої визначено як для експлуатації та обслуговування промислових та господарських об'єктів. Саме на даній земельній ділянці знаходиться під'їзна дорога сполученням від с.Воронівка (автомобільної дороги Одеса-Южне-/Т-16-06) до під'їзду до ДП МТП „Южний", загальною довжиною 5,192км., що має асфальтобетонне покриття.

Так, позивач відмічає, що вказана під'їзна дорога утримується портом та знаходиться на його балансі під інвентарним № 24613, ведена в експлуатацію 01.10.81 р., в підтвердження чого подав до матеріалів справи акт робочої комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкта „Під'їзна автодорога до порту" від 25.12.80 р., акт робочої комісії по прийманню закінченої будівництвом під'їзної дороги від існуючої автодороги Одеса-Миколаїв до водопровідних споруд та від водопровідних споруд до адміністративного центру порту „Южний" від 29.12.82 р., акт № 12 від 14.12.1983 р., акти №№ 1, 2, 3 на будівельні роботи від 09.01.1984 р., від 16.01.1984 р., від 19.01.1984 р., акти приймання виконаних будівництвом робіт, інвентарну картку обліку основних записів, бухгалтерську довідку від 16.03.12 р. № 104-09/133, відповідно до яких визначено початок та закінчення будівельно-монтажних робіт та дату прийняття дороги в експлуатацію, вартість виконаних будівельних робіт.

В доведення здійснення заходів по утриманню та обслуговуванню спірної автодороги позивач надав суду акти приймання виконаних будівельних робіт за березень, квітень, травень, листопад 2010 р., серпень 2011 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за листопад 2010 р., серпень 2011р., докази податкового та бухгалтерського обліку земельної ділянки на якій розташована спірна автомобільна дорога, а саме податкові розрахунки земельного податку з додатками за період 2009-2012р.р. та платіжні документи щодо оплати земельного податку з 2009 р. по 2012 р. Між тим, докази утримання, обслуговування Службою автомобільних доріг в Одеській області даної автодороги остання суду не надала.

В свою чергу в заперечення заявленого позову відповідачем надано суду Титульний список доріг до річного звіту про наявність автомобільних доріг загального значення по ф.№1-дг за 2011 р., в якому наведено під № 5 автодорогу Одеса-Южне-/М-14/, км 13+914-км 50+312 загальною протяжністю доріг на 01.01.12 р., в т.ч. з твердим покриттям 36,40км, з під'їздом до порту Южний 11,90 км., з під'їздом нафтотерміналу 5,3 км, разом - 53,60 км, та Перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення по службі автомобільних доріг в Одеській області станом на 24.07.06 р., погоджений 25.07.06р. Головою Державної Служби автомобільних доріг України Гуржос В.М., затверджений 02.08.06 р. В.о. Голови Одеської обласної державної адміністрації Звягінцевим Б.Г., де під № 6 вказано автомобільну дорогу Одеса-Южне-/М-14/, км 0+000-км 50+312, з під'їздами протяжністю всього 50,3 км, в т.ч. на обслуговувані Служби 36,4 км: а/ до порту Южний протяжністю всього 11,9 км, в т.ч. на обслуговувані Служби 11,9 км; б/ до порту Южний/нафтотермінал протяжністю всього 5,3 км, в т.ч. на обслуговувані Служби 5,3 км; разом протяжністю всього 67,3 км, в т.ч. на обслуговувані Служби 53,6 км.

Також, підтверджуючи наявність права господарського відання Служби на асфальтовану під'їзну дорогу сполученням від с.Воронівка (автомобільної дороги Одеса-Южне-/Т-16-06) до під'їзду до ДП МТП „Южний", загальною довжиною 5,6км., відповідач подав до матеріалів справи акт обстеження-передачі об'єктів морського торговельного порту „Южний", які підлягають передачі на баланс Одеського виробничого об'єднання „Облавтодор" від 17.10.1989 р., в якому зазначено, що комісія в складі голів Одеського ВО „Облавтодор" під керівництвом Головного інженера т.ШайгородськогоЖ.П. з однієї сторони та голів МТП „Южний" під керівництвом Головного інженера т.Омельченок Ю.М. з другої сторони провела огляд технічного стану об'єктів що передаються та встановила їх наступний стан, зокрема, у відношенні під'їзної автомобільної дороги до порту, протяжністю 5,5 км, шириною 7,5 м. зазначено про її балансову вартість в 624,33 т.р., стан - задовільний. Даний акт було підписано вищенаведеними посадовими особами, а саме Головним інженером „Облавтодор" Шайгородським Ж.П., Головним інженером порту Омельченок Ю.М.

Разом з цим, відповідач надав до суду та відмітив про прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 18.04.12 р. № 301 „Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення", який набрав чинності 01.01.13 р. та в якому зазначено автомобільну дорогу, сполученням „Одеса-Южний з під`їздами", М-28, загальною протяжністю 49 км., що свідчить про віднесення спірного під'їзду до порту до доріг загальнодержавного значення.

З метою дослідження обставин справи щодо правової належності спірної автомобільної дороги, її індивідуальних характеристик з врахуванням поданих сторонами суперечливих доказів, зокрема, доказів, що містять різне визначення загальної протяжності дороги Одеса-Южне, її під`їздів, судом було призначено проведення судової будівельно-технічної експертизи під'їзної дороги від с.Воронівка до ДП МТП „Южний". Так, за висновком Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса судової дорожньо-технічної експертизи № 11380 від 23.01.13 р., з врахуванням пояснень експерта, що надійшли до суду 01.04.13 р. за вх.№ 10482/2013 на виконання судової ухвали від 27.02.13 р., за своїми технічними умовами під'їзна автомобільна дорога, сполученням від автомобільної дороги Т16-06 Одеса-Южне-/М-14/ (р-ні с.Воронівка) до ДП МТП „Южний" відповідає, згідно СНиП ІІ-Дю5-72 категорії - ІVп, та ІV категорії згідно ДБН В.2.3.-4-2007., та відноситься до автомобільної дороги місцевого значення. Разом з цим експертом встановлено що: від автодороги Т16-06 Одеса-Южне-/М-14/ до ДП МТП „Южний" існує дві під'їзні автомобільних дороги; протяжність першої під'їзної автодороги сполученням Т16-06 Одеса-Южне-/М-14/ (р-ні с.Воронівка) до ДП МТП „Южний" складає 5,192 км, другої під'їзної автодороги сполученням Т16-06 Одеса-Южне-/М-14/ (р-ні с.Воронівка) до ДП МТП „Южний" складає 8,830 км.; у напрямку автомобільної дороги (під'їзного шляху), сполученням від автодороги Т16-06 Одеса-Южне-/М-14/ ( р-ні с.Воронівка) до під'їзду до ДП МТП „Южний" відсутній нафтотермінал (МНТ „Південний філії ПМН ПАТ „Укртранснафта") (див. дослідж.); можливість під'їзду до нафтотерміналу (МНТ „Південний" філії ПМН ПАТ „Укртранснафта") мається зі сторони під'їзної автомобільної дороги сполученням Т16-06 Одеса-Южне-/М-14/ (р-ні с.Воронівка) до ДП МТП „Южний" (див. дослідж.); під'їзна автодорога сполученням від автодороги Т16-06 Одеса-Южне-/М-14/ (р-ні с.Воронівка) до ДП МТП „Южний" має асфальтобетонний тип покриття; довжина під'їзної автодороги, сполученням від автодороги Т16-06 Одеса-Южне-/М-14/ (р-ні с.Воронівка) до ДП МТП „Южний" складає 5,192 км., початок та кінець визначений в дослідницькій частині висновку; ширина під'їзної автодороги сполученням Т16-06 Одеса-Южне-/М-14/ (р-ні с.Воронівка) до ДП МТП „Южний" складає 7,5 м.

З огляду на подані суду вищенаведені документи та відповідь Служби автомобільних доріг в Одеські області від 17.10.11 р. № 01/2626 на лист порту від 20.09.11 р. № 8138/01/145/11 разом із актом обстеження земельної ділянки від 08.06.11 р. щодо належності позивачу на праві власності автодороги від с.Воронівка до ДП МТП „Южний", з чим відповідач не погодився, позивач вбачає наявними свої порушені права та охоронювані законом інтереси за захистом яких звернувся до суду з даними позовом.

Проаналізувавши подані сторонами докази та викладені їх правові позиції, суд, вбачає підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 Земельного кодексу України до земель морського транспорту належать землі під: морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

Так, положення ч.1 ст.25 Закону України „Про транспорт" передбачають, що до земель морського транспорту належать землі, надані в користування під: морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри, службові та культурно-побутові приміщення та інші споруди, що обслуговують морський транспорт. До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів. Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об'єктів погоджується з адміністрацією портів.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про приватизацію державного майна" №2163-ХII від 04.03.1992р. приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому - автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств).

Як визначено положеннями абз.2, 5 ч.1 ст.1 Закону України „Про автомобільні дороги" №2862-IV від 08.09.2005р. автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; дорожнє покриття - укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів.

Положення ст.7 Закону України „Про автомобільні дороги" передбачають, що автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Автомобільні дороги загального користування, які у зв'язку з розширенням меж територій міст стають частиною їх вулично-дорожньої мережі, можуть передаватися безоплатно в комунальну власність за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону України „Про автомобільні дороги" перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.

За положеннями ст.22 Закону України „Про автомобільні дороги" до відомчих (технологічних) автомобільних доріг належать внутрішньогосподарські технологічні дороги, що знаходяться у власності юридичних або фізичних осіб. Управління функціонуванням і розвитком відомчих (технологічних) автомобільних доріг здійснюється юридичними або фізичними особами, у власності яких вони знаходяться, згідно з вимогами законодавства. Статистичний облік та паспортизація відомчих (технологічних) автомобільних доріг здійснюються їх власниками.

У п.2.2. Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009р. зазначено, що в законодавчих актах відсутнє визначення асфальтобетонного покриття, міститься воно лише в Інструкції із складання звітності за формою N 1-ДГ "Звіт про наявність автомобільних доріг загального користування та їх благоустрій", затвердженої наказом Державної служби автомобільних доріг від 19 липня 2006 року N 284, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 3 серпня 2006 року за N 930/12804 (далі - Інструкція). Так, Інструкція розглядає асфальтобетонне покриття як одне із типів дорожнього покриття. А саме, асфальтобетонне покриття - це удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих) (розділ 4 Інструкції). Слід зазначити, що аналіз нормативно-правових актів різної юридичної сили свідчить, що асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару, тощо. Так, за Законом України "Про автомобільні дороги" ( 2862-15 ) дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів (стаття 1). Тобто, асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги. Отже, виходячи з юридичної природи асфальтобетонного покриття, та виходячи з ознак нерухомого майна, воно не є нерухомим майном.

За положеннями ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Як вбачається із „Загальних положень" Статуту ДП „МТП „Южний", зареєстрованого 04.02.2008р. державним реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради, ДП „МТП „Южний" є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Згідно п.п.4.2., 4.3. Статуту ДП „МТП „Южний" майно порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, порт володіє, користується та розпоряджується майном, закріпленим за ним, з погодженням з Уповноваженим органом управління, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, нормативно-правовим актам уповноваженого органу управляння та цьому статуту. Джерелами формування майна, зокрема, може бути майно, набуте на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи документів та вимог законодавства, висновку судової експертизи від 23.01.13 р. № 11380, суд вважає, що відповідачем не доведено фактичними доказами правової підстави для внесення до Переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення по Службі автомобільних доріг в Одеській області станом на 24.07.06 р., затвердженого Одеською облдержадміністрацією 02.08.06 р. спірної автомобільної дороги, оскільки, за висновками судової експертизи даний під'їзд відноситься до доріг місцевого значення, які відповідно до законодавства можуть знаходитись у власності підприємств, тому лише за умови її відображення в Переліку не можє перебувати в управлінні Служби автомобільних доріг в Одеській області. Зазначення в Титульному списку доріг до річного звіту про наявність автомобільних доріг загального значення по ф.№1-дг за 2011 р. спірної дороги також не є належним доказом правомірності її набуття відповідачем. Акт обстеження-передачі об'єктів морського торговельного порту „Южний", які підлягають передачі на баланс Одеського виробничого об'єднання „Облавтодор" від 17.10.1989 р. не свідчить про фактичну передачу на баланс правопопередника відповідача спірної дороги, так як із його змісту вбачається, що відповідні комісії провели лише огляд технічного стану дороги, визначивши його як задовільний, та відповідного до цього її передача-прийняття не відбулась, отже даний акт також не є доказом правомірності набуття та обліку дороги за відповідачем.

З врахуванням висновків судової експертизи судом встановлено, що спірна автомобільна дорога, тобто під'їзна автодорога сполученням від автодороги „Одеса-Южний" (в р-ні с.Воронівка) до під'їзду до ДП МТП „Южний" протяжністю 5,192км. не зазначена в Переліку автодоріг загального користування державного значення, затвердженого Постановою КМУ від 20.06.12 р. № 301, як автодорога „Одеса-Южний" М-28 з під'їздами, протяжністю 49 км., оскільки згідно з копією фінансового чеку № 320536 від 11.03.13 р. про придбання автобусного квитка на рейс „Одеса привоз - Южне (ком)", наданою портом, протяжність безпосередньо автошляху„Одеса-Южний" складає в 48,6 км., а за висновком судової експертизи лише до порту „Южний" є два під'їзди протяжністю 5,192 км. та 8,830 км., що в сукупності складають 14,022 км., тому арифметично протяжність під'їздів не може бути відображена в протяжності автодороги „Одеса-Южний" в 49 км. наведеній в Переліку, затвердженому постановою КМУ № 301. Між тим, всі подані відповідачем документи також містять загальне визначення автодороги „Одеса-Южний" з під'їздами до порту протяжністю в 53,60км., що також не відповідає за арифметичними розрахунками до відомостей про її протяжність, зазначених в Переліку. Звідси, твердження відповідача щодо віднесення спірної автодороги до автодоріг загальнодержавного значення є недоречним.

Разом з цим, позиція відповідача щодо неможливості приватизації портом спірної автодороги є необгрунтованою з огляду на зміст заявлених позивачем позовних вимог щодо визнання за портом права власності на автодорогу, а не її приватизацію, що не є тотожними поняттями відповідно до наведених судом вище положень чинного законодавства.

Твердження відповідача про віднесення автодороги до об'єкту нерухомості, а відповідно необхідність її державної реєстрації та безпідставність подання портом даного позову за умови можливості його заявлення, з цих підстав, Міністерством інфраструктури України, слід зазначити наступне. Згідно положень Закону України „Про автодороги" та з огляду на Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджені Наказом Мінюсту України від 14.04.09 р. № 660/5, автодорога з асфальтобетонним покриттям є типом покриття доріг, тобто складовою дорожнього покриття, відноситься до об'єктів благоустрою і не є окремим об'єктом нерухомого майна, а є спорудою, тому може належати на праві власності юридичній особі. З врахуванням цього, судом не задоволено клопотання Служби про припинення провадження у даній справі.

Таким чином, в контексті вищевикладеного, подані ДП МТП „Южний" докази з врахуванням висновків судової експертизи від 23.01.13 р. № 11380 та приписів чинного законодавства свідчать про наявність у порту права власності на спірну під'їзну дорогу, протяжністю 5,192 км., що оспорюється відповідачем, її облік та утримання позивачем, відповідно до чого суд вбачає підстави для задоволення заявленого позивачем позову щодо визнання за ДП МТП „Южний" права власності на дану автомобільну дорогу.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд, дійшов висновку про наявність порушених прав позивача відповідачем на момент звернення до суду з даним позовом, у відношенні до спірних правовідносин, доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог щодо визнання за портом права власності на автодорогу, у зв'язку з чим задовольняє їх в повній мірі.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1609,50 грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 10 318 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Визнати за Державним підприємством „Морський торговельний порт „Южний" (65481, Одеська область, м. Южне, код 04704790) право власності на під'їзну дорогу сполученням від с.Воронівка (автомобільної дороги Одеса-Южне-/Т-16-06) до під'їзду до ДП МТП „Южний", загальною довжиною 5,192км., що має асфальтобетонне покриття.

3. Стягнути з Служби автомобільних доріг в Одеській області (65031, м. Одеса, вул. М. Грушевського,49, код 25829550) на користь Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний" (65481, Одеська область, м. Южне, код 04704790) 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50коп. судового збору, 10 318 (десять тисяч триста вісімнадцять) грн. витрат по проведенню судової експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.05.13 р.

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Суддя Меденцев П.А.