Ухвала суду № 31302091, 15.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/29/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

м. Запоріжжя

15.05.13 Справа № 908/1323/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз», (04050, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», (70000, м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області, вул. Запорізька, буд. 65)

про стягнення 71 262,28 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07 від 01.07.2012 р., 1 569,18 грн. пені, 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,83 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Пругло М.С., довіреність б/н і б/д;

від відповідача - Макаренков О.Л., довіреність № 1 від 31.12.2012 р.;

16.04.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз», м. Київ з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області про стягнення 71 262,28 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07 від 01.07.2012 р., 1 569,18 грн. пені, 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,83 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1323/13, справі № 908/1323/13 присвоєно номер провадження справи 4/29/13, справа призначена до розгляду на 15.05.2013 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

За письмовим клопотанням представників сторін судове засідання 15.05.2013 р. здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач про відмову від позову в судовому засіданні 15.05.2013 р. не заявив, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд із посиланням на ст., ст. 193, 230 - 232 ГК України, ст., ст. 15, 16, 526, 530, 625, 629 ЦК України стягнути з ПАТ «Вільнянський маслозавод» 71 262,28 грн. основного боргу, 1 569,18 грн. пені, 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,83 грн. 3 % річних. Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 01.07.2012 р. сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07, за умовами якого позивач протягом строку дії договору зобов'язався передати пальне, а відповідач зобов'язався прийняти пальне та сплатити його вартість. Передача пального позивачем здійснюється шляхом його відпуску через мережу АГНКС по пред'явленню відповідачем смарт-карт. Відповідно до умов п. 3.2 договору відповідач здійснює розрахунки за договором на умовах 100 % попередньої оплати. Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору вираховується шляхом сумування вартостей поставленого пального на протязі дії договору. На виконання умов договору з 31.07.2012 р. по 31.03.2013 р. включно позивачем відповідачу було поставлено стиснений природний газ (метан) на загальну суму 255 262,28 грн. Відповідачем вказане пальне було отримано без жодних претензій і зауважень, про що свідчать відповідні видаткові накладні за спірний період. В порушення умов договору відповідач за отримане пальне розрахувався частково, перерахувавши всього позивачу 184 000,00 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 2/07 від 01.07.2012 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене пальне на час звернення позивача до суду з даним позовом становить 71 262,28 грн. На час вирішення судом спору заборгованість відповідачем погашена не була. Пунктом 5.8 договору сторони узгодили, що у випадку затримки розрахунків за поставлене паливо більш ніж на сім робочих днів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивачем відповідачу нарахована пеня за загальний період з 31.12.2012 р. по 11.04.2013 р. в сумі 1 569,18 грн. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підстав зазначених норм, позивачем відповідачу за загальний період з 31.12.2012 р. по 11.04.2013 р. нараховано 313,83 грн. 3 % річних та на заборгованості за грудень 2012 року нараховано 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач проти позову заперечив, заявлені вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що позивачем не доведено, що у своїх взаємовідносинах, які є предметом розгляду у даній справі, сторони керувалися договором купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07 від 01.07.2012 р. Зокрема, жодна з видаткових накладних, на підставі яких позивачем пред'явлена сума боргу, не містять посилань на вказаний договір № 2/07 від 01.07.2012 р. Таким чином, здійснені позивачем поставки пального мають суто позадоговірний характер. Вимогу про сплату коштів в порядку ст. 530 ЦК України від 16.01.2013 р. відповідач не отримував. Отже, у позивача відсутні підстави вимагати стягнення основної суми заборгованості. Що стосується нарахування пені, то оскільки між сторонами не існує договірних зобов'язань у спірних правовідносинах, то відтак, відсутні жодні домовленості щодо розміру пені, тобто стягнення пені є неможливим. Враховуючи викладене, відповідач просить суд в позові відмовити.

Крім того, в судовому засіданні 15.05.2013 р. позивачем в порядку ст., ст. 66, 67 ГПК України подано суду заяву про забезпечення позову у справі № 908/1323/13 шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в установах банків в межах суми позову - 73 153,49 грн.

Подана заява мотивована тим, що 25.04.2013 р. на виконання вимог суду, викладених в ухвалі господарського суду Запорізької області від 16.04.2013 р. у справі № 908/1323/13, позивач звернувся до відповідача з пропозицією про підписання акту звірки взаєморозрахунків. Однак, відповідач акт звірки взаєморозрахунків не підписав, жодної відповіді позивачу не надав, на телефонні та інші звернення позивача не реагує. Наведене, на думку позивача, свідчить про намір відповідача ухилитися від здійснення розрахунків з ТОВ «Укртехінвестгаз» щодо погашення заборгованості, та може свідчити про намагання відповідача здійснити певні заходи спрямовані на відчуження належного йому майна та приховування коштів.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи № 908/1323/13 та заслухавши думку представників сторін з приводу заяви про забезпечення позову, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення зазначеної заяви, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (пункт 1).

В пункті 3 цієї ж постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 16 від 26.12.2011 р. зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням наступних умов: наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового розгляду. (пункт 15).

При вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарському суду необхідно враховувати, що такі заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснення відповідачу певних дій.

При цьому, господарський суд повинен вживати такі заходи, які фактично є рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Отже, аналіз приписів правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 16 від 26.12.2011 р.).

Проте, всупереч положенням ст., ст. 33, 34, 66 ГПК України позивачем не було наведеного жодного обґрунтування та не було надано жодного письмового доказу того, що виконання рішення суду у даній справі, у разі невжиття заходів забезпечення позову, щодо яких ним подано заяву, буде потребувати значних зусиль та витрат. Доводи позивача стовно намірів відповідача ухилитися від здійснення розрахунків з ТОВ «Укртехінвестгаз» щодо погашення заборгованості та його намагання здійснити певні заходи спрямовані на відчуження належного йому майна та приховування коштів є лиши власними припущеннями позивача, які не підтвердженні жодним письмовим доказом.

Отже, позивач не довів суду, що невжиття заходів забезпечення позову, щодо яких ним подано заяву, в подальшому значною мірою утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі.

З урахуванням наведеного суд не може дійти обґрунтованого висновку щодо адекватності вимог позивача стосовно забезпечення позову фактичним обставинам даної справи.

Враховуючи приписи п. 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір в розмірі, сплачений позивачем платіжним дорученням № від, за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1323/13 поверненню не підлягає.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги необхідність витребування у сторін додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне з власної ініціативи оголосити в судовому засіданні перерву, зобов'язати сторони надати додаткові документи і матеріали, які необхідні для розгляду справи, явку сторін в наступне судове засідання визнати обов'язковою та попередити учасників судового процесу про відповідальність за ухилення від виконання вимог суду.

Керуючись ст., ст. 66-68, 77, 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз», м. Київ про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1323/13.

2. В судовому засіданні оголосити перерву та призначити судове засідання на 29.05.2013 р. о/об 12 год. 20 хвил. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. С.Тюленіна, 21 / вул. Шаумяна, 4; корпус № 1, кабінет № 305.

3. Зобов'язати сторони в судове засідання надати :

позивача і відповідача - оригінали (суду для огляду) і належним чином засвідчені копії (до матеріалів справи) всіх можливих письмових доказів, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх правових позицій по суті спору; виконати у повному обсязі вимоги суду, викладені в попередній ухвалі суду по справі.

4. Явку в судове засідання представників сторін визнати обов'язковою. Забезпечити явку уповноважених представників сторін.

5. Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

Суддя Н.Г.Зінченко

Попередити сторони про відповідальність передбачену ст. 83 ГПК України.

Витяг із ст. 83 ГПК України: Суд має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700,00 грн.) за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.