Рішення № 31300389, 20.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2013 року Справа № 913/1112/13

Провадження №8/913/1112/13

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Луганськ, -

про стягнення 96669 грн. 81 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від позивача - Пальчик М.О. - начальник юридичного відділу, - довіреність №06-05-2/46 від 10.01.13 року; Сімейко А.І. - заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №06-05-3/47 від 10.01.13 року;

від відповідача - Дудко Я.Є. - юрисконсульт, - довіреність №752 від 26.03.13 року, -

розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 93099,89 грн. за послуги з теплопостачання, надані йому у період з жовтня по грудень 2011 року, та 3% річних за період з 16.11.11 року по 31.01.13 року у сумі 3569,92 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №37, укладеного між сторонами 01.01.08 року.

На підставі ст. 77ГПК України розгляд справи було відкладено з 07.05.13 року до 20.05.13 року - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням з його боку вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 20.05.13 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, але дізнавшись про добровільну сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 93099,89 грн., заявив усне клопотання про часткове припинення провадження у справі (щодо стягнення основного боргу у умі 93099,89 грн.) та підтвердив вимогу про стягнення з нього 3% річних у сумі 3569,92 грн. та судових витрат.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що йому відомо про наявність заявленого до стягнення боргу, але його вина у його несплаті відсутня, оскільки діяльність відповідача фінансується за рахунок коштів державного бюджету. У разі надходження коштів він негайно сплачує наявні борги, - що мало місце і у даному випадку: після надходження коштів він платіжним дорученням №796 від 17.05.13 року (додане до справи) сплатив на користь ДП "СТЕЦ" борг у сумі 290505,94 грн., до складу якого входить також сума основного боргу у розмірі 93099,98 грн., заявлена позивачем до стягнення по даній справі (відзив на позовну заяву від 20.05.13 року за вих.№1254).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.08 року між позивачем (енергопостачальна організація), Сєвєродонецьким міським військовим комісаріатом (споживач, - який згідно довідці з ЄДР №84/08 від 18.03.08 року не має статусу юридичної особи (а.с.43)) та відповідачем (платник) у простій письмовій форм укладено договір №37 на постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати її за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (п.1).

Теплова енергія постачається споживачеві у вигляді гарячої води на опалення у період опалювального сезону у приміщення загальним об'ємом 8319,2 м2, яке знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул.Заводська,4 (п.2.1).

Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається на користь споживача, становить 81270,00 грн.; вартість 1 Гкал - 215.)) грн. (без ПДВ) (додаток №1 до договору) (а.с.11).

До числа обов'язків енергопостачальної організації віднесено повідомляти споживача письмо або у засобах масової інформації про зміни тарифів (п.3.2.2), а до числа обов'язків споживача - виконувати вимоги про порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і у терміни, які передбачені договором (п.4.2.2).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1).

Кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом відповідно до діючих правил обліку, відпускання і споживання теплової енергії (п.5.4).

Згідно наявним у справі доказам, облік спожитої теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (а.с.13).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів або розрахунковим способом, виключно у грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації (п.6.1).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2).

Судом звернуто увагу на те, що договором не передбачено механізм (порядок) отримання рахунків споживачем.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пунктом 7.2.3 договору встановлена відповідальність у вигляді нарахування пені у розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення.

Термін дії договору встановлено з 01.01.08 року до 01.01.09 року (п.10.1), з можливістю пролонгації його на кожний наступний рік за умов, визначених у п.10.2 договору, а саме: у разі, якщо за місяць до закінчення його дії одна із сторін не заявить про його припинення (а.с.9-11; 12-13).

У судовому засіданні сторони пояснили, що даний договір є чинним на час розгляду спору.

Сторони за період з 19.02.08 року по 30.09.11 року уклали до договору низку додаткових угод (а.с.14-24), з яких для вирішення спору (з урахуванням його предмету) має значення додаткова угода №13 від 30.09.11 року, якою встановлено, що з 01.10.11 року для бюджетних установ постановою НКРЄ України від 30.09.11 року №131 встановлено тариф у розмірі 1035,12 грн. за 1 Гкал теплової енергії (а.с.24).

З доданих до справи доказів вбачається, що упродовж періоду часу з листопада 2011 року по квітень 2012 року позивач при визначенні вартості послуг з теплопостачання керувався наступними нормативними документами:

1)постановами НКРЕ України від 30.09.11 року №131 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (а.с.35);

2)виданим ДП "СТЕЦ" на підставі вищезгаданої постанови НКРЕ наказом №200/1 від 30.09.11 року "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам" (а.с.36).

За заявою відповідача від 12.10.11 року за вих. №2206 (а.с.37) його як споживача було підключено до тепломереж позивача, що підтверджується актом про включення тепло-установок від 18.10.11 року (а.с.38).

На підтвердження виконання умов вищезгаданого договору зі свого боку у період з жовтня по грудень 2011 року, а також заявлених позовних вимог позивач надав до справи документальні докази надання ним на користь відповідача теплової енергії на суму 109505,35 грн. (а.с.25), а саме: рахунки №37 на оплату спожитої відповідачем теплової енергії (кожен - з доказами його отримання уповноваженою особою споживача) (а.с.26-31).

Відповідач не заперечив та не спростував факт їх отримання.

Позивач стверджує, що відповідач лише частково сплатив вартість вищезгаданої теплової енергії на суму 16405,46 грн. (1072,09 грн. + 14195,93 грн. + 1137,44 грн.), у зв'язку з чим він спрямував на його адресу низку претензій з вимогою сплатити борг (по мірі його виникнення), а саме: 28.11.11 року за вих. №16-20-453; 28.12.11 року за вих. №16-20/512; від 06.02.12 року за вих. №16-20-663, - при цьому до справи надано докази спрямування кожної з них поштою на адресу відповідача (а.с.31-34).

Відповідач не заперечив факт отримання цих претензій.

Позивач стверджує, що відповідач не вжив заходів до повного погашення боргу, у зв'язку з чим він, керуючись чинним законодавство та умовами вищезгаданого договору, на суму основного боргу 93099,89 грн. (109505,35 грн. - 16405,46 грн.) нарахував 3% річних за період з 16.11.11 року по 31.01.13 року у сумі 3569,92 грн., - а разом 96669,81 грн., які просив стягнути з відповідача; як сказано вище у цьому рішенні, у зв'язку з добровільною сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 93099,89 грн. - він просить стягнути з відповідача тільки вищевказану суму 3% річних.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у пункті 6.6 договору.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем на момент звернення позивача з цим позовом до суду основного грошового зобов'язання за договором №37 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.08 року у сумі 93099,89 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Відповідач документально підтвердив факт добровільної сплати основного боргу після звернення позивача до суду, а саме: в ході розгляду справи судом.

З огляду на це провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 93099,89 грн. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, - у зв'язку з відсутністю предмету спору.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та ч.2 ст.49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,49,75, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, ідентифікаційний код 07652214, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Оборонна, 32, - на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131050, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, Луганської області, - 3% річних у сумі 3569 (три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 92 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1933 (одна тисяча дев'ятсот тридцять три) грн. 40 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Провадження у справі в частині вимог Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська - про стягнення основного боргу у сумі 93099 грн. 89 коп. - припинити за відсутності предмету спору.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 20.05.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 21 травня 2013 року.

Суддя А.П.Середа