Рішення № 31299315, 08.05.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 1715/19509/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2013 року м.Рівне Рівненський міський суд Рівненської області в складі :

Судді Наумов С.В.

при секретарі Шкіндер І.М.

позивача ОСОБА_1

представника позива ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування будинку , -

В с т а н о в и в :

Позивач у позові вказує , що 04 жовтня 2008 року між ним та відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , було укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 . Будинок було подаровано в рівних частках - по 1/2 його частці кожному обдарованому . Даний будинок являється єдиним його житлом .

Вважає , що підставами для недійсності Договору дарування житлового будинку від 04.10.2008р. , є укладення його внаслідок помилки та без наміру на настання реальних наслідків , що ним обумовлені.

В період коли укладався оспорюваний договір дарування , була жива його дружина ОСОБА_6 . За погодження із нею , з огляду на на їх похилий вік та слабке здоров"я , ними було прийнято рішення про вчинення договору дарування з умовою , що їх сини доглядатимуть того із них , або обох , в разі якщо стан їхнього здоров"я погіршиться настільки , що не зможуть самостійно себе обслуговувати .

Протягом наступних трьох з половиною років у них не виникало нагальної потреби у сторонній допомозі синів - як фізичній так і матеріальній , хоча останні кілька місяців його дружина важко хворіла та потребувала стороннього догляду . Після смерті дружини (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) він залишився сам . І оскільки йому вже 76 років , стало важко самостійно утримувати будинок та й взагалі проживати одному . Він попросив своїх синів , відповідачів у справі , виконати умови їхньої домовленості , яка була основною умовою укладення договору дарування будинку , забезпечити йому належний догляд (переїхати проживати у даний будинок ) та надавати матеріальну допомогу на лікування . Проте , незважаючи на досягнуті між ними домовленості , сини відмовилися їх виконувати , мотивуючи свою відмову як небажання здійснювати такий догляд так і неможливістю , оскільки молодший син проживає за межами м. Рівне. Крім того , після укладання оспорюваного договору дарування , жоден із відповідачів не вступив у фактичне користування подарунком , оскільки він в даному будинку зареєстрований та проживає одноосібно , всі комунальні платжі сплачуються ним одноосібно , всі договори на обслуговування будинку укладені з ним , деякі із них вже навіть після вчинення договору дарування . Відповідачі не цікавляться питанням утримання будинку та не надають для цього жодних матеріальних засобів , не говорячи вже про обов"язок синів утримувати непрацездатного батька .

Вважає , що із самого початку ним було допущено суттєву помилку щодо обставин укладення договору дарування , не вірно трактовані його умови , оскільки вважав , що укладає його з метою забезпечення собі або своїй дружині належного утримання при наявності такої необхідності . Якби йому з самого початку було відомо про те , що відповідачі у справі не виконуватимуть своїх зобов"язань , такий договір взагалі ним не було б укладено .

Фактично після укладення оспорюваного договору дарування відповідачами не вчинялося будь яких заходів до виконання цього договору .

Під час вчинення оспорюваного правочину йому не було належним чином роз"яснено значення і умови договору дарування та його правові наслідки , жоден із пунктів договору не свідчить , про роз"яснення йому даних обставин , що додатково свідчить про наявність підстав для визнання договору дарування житлового будинку недійсним .

Також вважає , що строк позовної давності ним не пропущено . Оскільки до моменту смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) його дружини , у нього не виникало жодних підстав вважати , що його право порушено . Саме з цього часу , моменту відмови виконувати домовленості , що передували укладенню договору дарування , він дізнався про порушення його охоронюваного законом права та отримав право на звернення до суду за його захистом .

Просить суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 04 жовтня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , реєстраційний №1762.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали просять їх задовольнити . Крім того позивач , суду пояснив , що вказаний будинок належав йому відповідно до розпорядження міського голови №1474 від 21.08. 2008р., іншого житла у нього не має . Подарований синам будинок в якому проживає є досить великих розмірів , відповідно утримувати його не може . Відповідачі не допомагають йому утримувати будинок та не допомагають йому як людині похилого віку , хворому , який потребує догляду з боку інших осіб. Враховуючи , що сини не виконують умови по його догляду він вирішив придбати собі житло меньших розмірів та можливо просив би сторонніх людей за ним доглядати . Однак , він не може розпорядитись будинком в якому проживає , оскільки він подарований синам з відповідною умовою доглядати того із батьків хто залишиться самотнім. Зокрема син ОСОБА_5 після смерті дружини (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) взагалі до нього та до будинку не приїздить . Син ОСОБА_4 проживає та працює в Києві , тому також не має можливості здійснювати його догляд . У 2010 році він разом із дружиною та сином ОСОБА_4 подарували сину ОСОБА_5 4-х кімнатну квартиру на АДРЕСА_2 Отже , синам був подарований будинок з умовою доглядати його або дружину в разі немічного та самотнього проживання.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги позивача визнав повністю просить їх задовольнити . Для проведення судових дебатів до суду не з"явився , надіслав до суду заяву в якій просив розглянути справу у його відсутності .

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та його представник позовні вимоги не визнали . Вважають що позовні вимоги незаконні , необгрунтовані і такі , що не підлягають до задоволення . ОСОБА_5 Суду пояснив , що рішення про дарування будинку синам батьком та матір"ю ОСОБА_6 приймалось спільно. Про існування будь-яких спеціальних умов для укладення 04.10.2008 року договору дарування будинковолодіння , розташованого в АДРЕСА_1 між ОСОБА_1, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , його як сторону правочину не повідомлено. Із змісту договору , посвідченого 04 жовтня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 , жодних таких умов не вбачається . Про наявність будь-яких умов не говорила йому і мати ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча стосунки у них були довірливі. Вважає , що позивач не надав доказів того , що останній помилявся укладаючи правочин про дарування будинку . Він як обдарований прийняв дарунок та вступив у користування дарунком . Він не являється сином позивача . ОСОБА_1 усиновив його у дитинстві , не зобов"язаний утримувати його у непрацездатному віці , однак допомагав і згідний надалі допомагати , не заперечував і не заперечує щоб позивач користувався подарованим йому будинковолодінням . Він не має можливості пересилитися і постійно проживати у спірному будинку разом із ОСОБА_1 , оскільки щоденно зайнятий на роботі в м. Луцьк у Волинському училищі професійної підготовки працівників міліції УМВС . Також підтримав свою заяву подану до суду в порядку ст. 267 ЦК України , про відмову позивачу в позові за пропуском строку позовної давності .

Заслухавши пояснення осіб , які беруть участь у справі , пояснення свідків , дослідивши письмові докази по справі , суд дійшов висновку , що позовні вимоги є обгрунтованими , а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено , що відповідно до договору дарування від 04 жовтня 2008 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , зареєстрованого в реєстрі за №1762 , позивач ОСОБА_1 подарував , а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийняли в дар в рівних частках по 1/2 кожному належний йому житловий будинок АДРЕСА_1

Вказаний договір дарування зареєстрований в КП Рівненського міського бюро технічної інвентаризації що стверджується витягами №20624398 від 20.10.2008 р. та №20624457 від 20.10.2008 року .

Після укладання договору даруваня від 04 жовтня 2008 року ОСОБА_1 залишився проживати у будинку за вказаною вище адресою і продовжує в ньому проживати до теперішнього часу. Іншого житла , крім згаданого будинку у позивача не має , що не заперечили відповідачі.

Із паспорта гр-на України ОСОБА_1 слідує , що останній зареєстрований в АДРЕСА_1 до теперішнього часу.

Весь час ОСОБА_1 користується будинком , сплачує всі необхідні , в тому числі і комунальні платежі , пов"язані з користуванням будинком та земельною ділянкою .

З наданих позивчем документів ( договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 11.11.2008р., договору з надання послуг з газопостачання , договору про надання послуг з вивезення та захоронення побутових відходів від 21.04.2010 р.розрахункової книжки оплати за електроенергію , квитанцій по оплаті за спожитий природній газ , квитанцій за послуги по охороні будинку ) слідує, що договори на надання комунальних послуг укладені саме з позивачем ОСОБА_1 , ним же проводиться і оплата за послуги та земельний податок.

Допитаний як свідок ОСОБА_4 , суду дав показання , що дійсно його батько ОСОБА_1 подарував йому та іншому брату ОСОБА_5 спірний будинок з умовою, що вони двоє синів доглядатимуть того із батьків, хто залишиться одним , або обох , в разі якщо стан здоров"я батьків погіршиться настільки , що вони не зможуть самостійно себе обслуговувати. Тривалий час він разом із своєю сім"єю проживає та працює в м. Київ , відповідно не має змоги допомагати батькові який сам залишився проживати в будинку після смерті матері , та який в силу похилого віку страждає на різні захворювання . Знає , що його брат ОСОБА_5 також не проживає із батьком , проживає окремо та працює у Волинській області . Брат ОСОБА_5 у батьківському будинку буває рідко , батько сам особисто утримує будинок . У нього з батьком та братом нормальні стосунки , однак вважає , що вони як сини не забезпечують батькові належний догляд , відповідно договір дарування будинку повинен бути визнаний недійсним .

Приватний нотаріус ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердила, що названий вище договір дарування був вчинений саме нею. Сторони правочину при ній жодних обговорень мотивів його укладення не вели, їй не відомо чи були між сторонами будь-які попередні домовленості.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Крім того ч.1ст.234 ЦК України, передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків,які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до роз'яснень,наведених у п.24 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними » для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.Судам необхідно врахувати,що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає,що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь яких наслідків.У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Із встановленого в судовому засіданні слідує ,що факту передачі відповідачам майна в дарунок не відбулось.

Відповідачем ОСОБА_5, який не визнав позовні вимоги, не спростовано того факту,що укладений договір дарування будинку містив у собі саме цей договір,а не будь-який інший правочин. Із наданих доказів вказаного відповідача на заперечення позовних вимог, також не слідує, що останньому було передано подароване майно.

Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд визнає, що вони об'єктивно підтверджують та доводять ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Вказане свідчить про те,що укладений між сторонами 04 жовтня 2008 року договір дарування будинку є фіктивним правочином та відповідно до положень ст.203, 215,234 ЦК України є недійсним.

Суд вважає, що пояснення свідків в судовому засіданні ОСОБА_11, ОСОБА_12 на яких покликається відповідач та його представник як на підставу своїх заперечень не можуть бути оцінені судом як доказ. Свідчення вказаних осіб не спростовують факту недійсності вказаного вище договору дарування .

Суд також відхиляє покликання відповідача ОСОБА_5 та його представника, щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, дружина позивача ОСОБА_6 помела ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво по смерть серія НОМЕР_1 від 05.05.2012року).

З пояснень позивача слідує, що до моменту смерті дружини у нього не виникало жодних підстав вважати, що його право чи право його дружини порушено, саме з цього часу, моменту відмови відповідачами виконувати домовленості, що передували укладенню договору дарування , йому стало відомо про порушення його охоронюваного законом права та отримав право на звернення до суду за його захистом.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права , тобто від 05.05.2012 р..

Понесені позивачем судові витрати за подання позовної заяви до суду в сумі 3219 грн.00 коп. суд відносить за його рахунок.

На підставі ст.ст.203,215,229,234, ч.1 ст.261 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст. 10, 30,60,88,212,214,215,222 ЦПК України , суд ,-

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування будинку , задовольнити .

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 04 жовтня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , реєстровий номер 1762 .

Сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3219 грн. 00 коп. віднести за його рахунок.

Повідомити сторін що із повним рішенням суду вони зможуть ознайомитись та отримати копію рішення 13 травня 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненськог області через Рівненський міський суд .

Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов