Постанова № 31297597, 13.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 р. Справа № 804/2844/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представників позивача Чередниченко О.С., Савченко Т.В.

представника відповідача Овсяникової Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-сервісне підприємство «Дніпропетровськгазпромсервіс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.13 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-сервісне підприємство «Дніпропетровськгазпромсервіс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 4 грудня 2012 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-сервісне підприємство «Дніпропетровськгазпромсервіс» за липень 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.12.2012 року №5024/15-2/19435396. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.12.2012 року №0001410152, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 34333,32 грн., за штрафними санкціями на 8583,33 грн. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є таким, що суперечить Податковому кодексу, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить скасувати його. Крім того, на думку позивача, під час проведення перевірки відповідачем порушений порядок проведення камеральної перевірки, передбачений п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України та п.3 Наказу за № 416 від 17.07.2006 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов із зазначених в ньому підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити, до матеріалів справи залучені письмові заперечення проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-сервісне підприємство «Дніпропетровськгазпромсервіс» за липень 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.12.2012 року №5024/15-2/19435396, відповідно до висновків якого, у порушення п. 198.6 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підприємством ТОВ «Дніпропетровське виробничо-сервісне підприємство «Дніпропетровськгазпромсервіс» завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в сумі 34333,32 грн. За вказане порушення передбачено застосування штрафної санкції згідно п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (а.с. 21-23,24).

12.12.2012 року позивачем подані заперечення на Акт перевірки від 04.12.2012 року №5024/15-2/19435396 (а.с. 26-28).

24.12.12 року позивачем отримана відповідь ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська від 18.12.2012 року № 28359/10/15-232 на заперечення до Акту від 04.12.2012 року №5024/15-2/19435396 камеральної перевірки, згідно з якою, заперечення ТОВ«Дніпропетровськеиробничо-сервіснеідприємство Дніпропетровськгазпромсервіс» залишені без задоволення.

На підставі зазначеного Акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.12.2012 року №0001410152, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 34333,32 грн., за штрафними санкціями на 8583,33 грн. (а.с.32)

26.12.2012 року позивачем подана скарга на податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.12.2012 року №0001410152 до ДПС у Дніпропетровській області. 04.02.2012 року Держана податкова служба у Дніпропетровській області винесла рішення № 535/10/10-25, яким скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись із вказаним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу України (п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7. ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Судом встановлено, що 13.08.2012 року засобами електронного зв'язку ТОВ ДВСП "Дніпропетровськгазпромсервіс" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року разом із додатком № 5 та Заявою про відмову постачальника ТОВ «Пропан Трейд» надати податкову накладну (додаток №8) (а.с. 65-81).

Згідно показників податкової декларації з податку на додану вартість, додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ ДВСП "Дніпропетровськгазпромсервіс" включено суму ПДВ у розмірі 34 333,32 грн. згідно податкової накладної від 16.07.2012 року №187, виписаної платником податку на додану вартість - продавцем товару ТОВ "Пропан Трейд" (і.п.н. 349517120314). До декларації з податку на додану вартість надано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8), в якій зазначено пре порушення підприємством ТОВ "Пропан Трейд" порядку реєстрації податкової накладної віт 16.07.2012 року № 187 на суму ПДВ 34 333,32 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 71).

Копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, у граничний термін подання звітності підприємством до Заяви не надано (а.с. 71).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 (далі - Наказ № 1492).

Відповідно пункту 14 Наказу № 1492 Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) є додатком 8 до податкової декларації з податку на додану вартість. Форма Заяви згідно Наказу № 1492 передбачає зазначення платником інформації щодо кількості аркушів наданих первинних документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В ході розгляду було встановлено, що до Заяви (додаток 8) до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року підприємством ТОВ ДВСП "Дніпропетровськгазпромсервіс" первинні документи до держподатінспекції не надавалась (а.с. 71).

Підприємством тільки 05.12.2012 року за вих. № 25 до ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська було направлено Додатки до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну за липень 2012 року, а саме 1)Договір поставки № 36 ПТ - 12 від 02.07.12 року від 02.07.12 року, платіжне доручення № 128 від 16.07.12 року; 3) податкова накладна № 187 від 16.07.12 року (а.с.31). Тобто на момент проведення камеральної перевірки (04.12.2012 року) первинні документи, що підтверджували факт отримання товарів від ТОВ «Пропан Трейд», до Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (Додаток №8) додані не були, що свідчить про правомірність висновків відповідача щодо порушень ТОВ ДВСП "Дніпропетровськгазпромсервіс" норм ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, за результатами камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту свідчить про заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 34 333,32 грн.

Згідно норм пункту 110.1 статті 110 Податкового Кодексу платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податку на підставах визначених п.п. 54.3.1.- 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання, завищення суми бюджетного відшкодування.

Оскільки в ході камеральної перевірки контролюючим органом були встановлені порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу та встановлено завищення суми податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в сумі 34 333,32 грн. (тридцять чотири тисячі триста тридцять три гривні тридцять дві копійки), відповідачем правомірно були застосовані штрафні санкції в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання.

Щодо посилань позивача на порушення порядку проведення камеральної перевірки, передбачений п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України та п.3 Наказу за № 416 від 17.07.2006 року суд зазначає наступне.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі - Податковий Кодекс).

Згідно пункту 76.1 статті 76 Податкового Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно пункту 76.2 статті 76 Податкового Кодексу порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 Податкового Кодексу.

Суд не приймає до уваги заперечення з боку позивача з приводу того, що відповідачем були порушені строки камеральної перевірки, визначені п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку встановленому цим Кодексом. Тобто, в незалежності від строку, визначеного п.200.10 ст. 200 ПК України податковий орган має право проводити перевірки платників податків і в разі встановлення порушення податкового законодавства застосувати штрафні (фінансові) санкції.

Суд також не погоджується з твердженнями позивача з приводу того, що згідно абз.2 п. 44.7 ст.44 Податкового кодексу України, позивач мав право протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності (а.с. 31), оскільки платники податку, які подають податкову звітність в електронній формі, копії документів відповідно до вимог, встановлених п. 201.10 ст.201 ПК України, надають окремо в порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді, з дотриманням граничних термінів подання податкової звітності. З матеріалів справи свідчить, що до Податкової декларації з податку на додану вартість від 13.08.2012 року № 9048399509 разом із додатками № 5 і № 8, які надійшли до відповідача засобами електронного зв'язку (а.с. 65-81), копії документів, що підтверджують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, додані не були, що свідчить про необґрунтованість заяв позивача про своєчасне подання первинних документів до контролюючого органу.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 5)

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає що підстави для задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-сервісне підприємство «Дніпропетровськгазпромсервіс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відсутні.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-сервісне підприємство «Дніпропетровськгазпромсервіс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева