Рішення № 31294567, 15.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2013 р.Справа № 916/931/13

За позовом: Державного підприємства „Поліграфічний комбінат „Україна" по виготовленню цінних патерів"

До відповідача: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торгівельний порт"

про стягнення 309712,53грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Змієвець О.П. - довіреність;

Від відповідача: Машник К.В. - довіреність;

В судовому засіданні 15.05.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: Змієвець О.П. - довіреність;

Від відповідача: Машник К.В. - довіреність;

Суть спору: Позивач, Державне підприємство „Поліграфічний комбінат „Україна" по виготовленню цінних патерів" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства „Ізмаїльський морський торгівельний порт" про стягнення заборгованості в сумі 309712,53грн.., яка складеться з основного боргу в розмірі 296484грн., пені в сумі 10192,57грн. та 3% річних в розмірі 2630,89грн. та індекс інфляції в розмірі 405,07грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2013р. було порушено провадження по справі №916/931/13.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов відповідно позовні вимоги в частині суми основного боргу визнає повністю, проте просить суд відмовити в стягненні пені, 3% річних та індексу інфляції, вважаючи їх необґрунтовано та безпідставно нарахованими.

Крім того, відповідач в своєму відзиві на позов просить суд при винесені рішення надати відповідачу відстрочку його виконання строком до 31.10.2013р.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.05.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

11.06.2012р. між Державним підприємством „Ізмаїльський морський торгівельний порт" (Покупець) та Державним підприємством „Поліграфічний комбінат „Україна" по виготовленню цінних патерів" ( Постачальник) було укладено договір №107/75/ЦП-12 про поставки товару (далі - договір 1).

22.06.2012р. між Державним підприємством „Ізмаїльський морський торгівельний порт" (Покупець) та Державним підприємством „Поліграфічний комбінат „Україна" по виготовленню цінних патерів" ( Постачальник) було укладено договір №13/92/ЦП-12 про закупівлю товару за державні кошти (далі - договір 2).

Пунктами 10.1 договорів 1, 2 передбачено, що договір 1 набирає чинності з моменту підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.07.2012р., але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, а договір 2 набирає чинності з дати підписання його Сторонами і діє до 31.12.2012р.

Згідно п.1.1 договору 1, Постачальник зобов'язується у 2012р. поставити Покупцю товар - продукцію друковану іншу (бланки документів, що засвідчують кваліфікацію моряків), зазначений у Специфікації, що є Додатком №1 відповідно до цього договору, а Покупець - прийняти та оплатити такий товар. Найменування (асортимент, кількість та ціна за одиницю товару) товару, згідно з п.1.1 цього Договору визначені в Додатку №1 (п.1.1 договору 1).

Ціна договору 1 становить 156120гр. , у тому числі ПДВ 20% -26020грн. (п. 3.1 договору 1).

Розділом 4 договору 1 передбачено порядок здійснення оплати. Так, відповідно п.4.1 договору, оплата вартості Послуг здійснюється наступним чином: Покупець протягом 10 банківських днів з моменту отримання виставленого Постачальником рахунку, проводить авансування Постачальника в сумі 30% від загальної вартості товару у сумі 46836грн., в т.ч. ПДВ 7806грн.(п.4.1.1 договору 1). Остаточні розрахунки проводяться згідно виставленого рахунку Постачальника шляхом здійснення прямого банківського переведення коштів Покупцем на рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару, на підставі підписаного Сторонами договору та з урахуванням п.4.2 Договору. До рахунку додається акт приймання -передачі товару (п.4.1.2 договору 1). Усі платіжні документи за даним Договором оформлюються з дотриманням вимог чинного законодавства (п.4.2 договору 2).

Умовами п. 5.1 договору 1 передбачено, що з моменту набрання чинності цим Договором та протягом 30-и календарних днів з дня отримання авансового платежу Постачальник поставляє Покупцю весь товар відповідно до умов Договору. Момент поставки товару вважається його одержання Покупцем з оформленням прибуткових документів на складі Покупця.

Пунктом 6.3 договору 1 визначено, що Постачальник зобов'язаний забезпечувати поставку Товару у строки, встановлені цим договором, а покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар (п.6.1.1 договору 1).

Позивач на виконання своїх зобов'язань за договором 1 поставив відповідачу товар на загальну суму 156120грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним Сторонами Актом приймання - передачі від 27.08.2012р.

22.08.2012р. позивач виставив відповідачу рахунок №Р-213 на суму 109284грн. (156120грн. (загальна вартість поставленого товару) - 46836 грн. (авансування)) , для остаточного розрахунку за поставлений товар.

Проте, як зазначає позивача, відповідач в установлені договором строки, а саме до 08.10.2012р. включно (30 банківських днів починаючи відлік з 27.08.2012р.) заборгованість за поставлений товар не сплатив.

19.10.2012р. позивач направив відповідачу претензію за №74000-02/3032 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 109284грн. Відповідач своїм листом від 05.11.2012р. за №04/2-639/1292 повідомив позивача, про визнання боргу та зобов'язання заборгованість погасити.

Позивач вказує що станом на 18.03.2013р. відповідач свої зобов'язання за договором 1 не виконав заборгованість в розмірі 109284грн. не погасив, що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно п.1.1 договору 2, Постачальник зобов'язується у 2012р. поставити бланки документів суворої звітності „Посвідчення особи моряка" (далі - Товар) в кількості 2600 примірників, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Загальна вартість товару (ціна договору) відповідно до Специфікації (додаток №1, що є невід'ємною частиною договору) становить 374400грн., у т.ч. ПДВ 62400грн. Ціна за одиницю Товару складає 144грн. з урахуванням ПДВ.

Розділом 4.1 договору 2 передбачено порядок здійснення оплати. Так, п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати: І етап: попередня оплата, яка здійснюється Покупцем на підставі наданого Постачальником рахунку протягом 15 робочих днів з дати укладення договору у розмірі 50% від загальної вартості Товару, визначеної у п.3.1 договору. ІІ етап: остаточний розрахунок у розмірі 50% від загальної вартості Товару проводиться Покупцем на підставі наданого Постачальником рахунку впродовж 15 робочих днів після поставки Товару на склад Покупця.

Умовами п.5.1 договору 2 передбачено, що Товар повинен бути виготовлений і поставлений Покупцю на протязі 30 робочих днів з дати надходження на поточних рахунок Постачальника суми попередньої оплати (І етап розрахунків відповідно до п. 4.1 договору.

Пунктом 6.3 договору 2 визначено, що Постачальник зобов'язаний забезпечувати поставку Товару у строки, встановлені цим договором, а покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар (п.6.1.1 договору 2).

На виконання першого етапу розрахунків за договором 2, відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 187200грн.

10.12.2012р. позивач на виконання своїх зобов'язань за договором 2, поставив відповідачу Товар на загальну суму 374400грн., що підтверджується листом відповідача від 11.12.2012р. за №70По-04/2/725, копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідача свої зобов'язання за договором 2 належним чином та у встановлені договором 2 строки не виконав, другий етап розрахунків не провів, заборгованість в розмірі 187200грн. станом на 18.03.2013р. не сплатив, що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Отже, як стверджує позивач загальний розмір заборгованості відповідача за договором №107/75/ЦП-12 від 11.06.2012р. та договором №13/92/ЦП-12 від 22.06.2012р. становить 296484грн. (109284грн. + 187200грн.).

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором №107/75/ЦП-12 від 11.06.2012р. та договором №13/92/ЦП-12 від 22.06.2012р. щодо розрахунку за отриманий товар Державне підприємство „Поліграфічний комбінат „Україна" по виготовленню цінних патерів" змушено було звернутись до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №107/75/ЦП-12 від 11.06.2012р. та договором №13/92/ЦП-12 від 22.06.2012р. в сумі 296484грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №107/75/ЦП-12 від 11.06.2012р. та договором №13/92/ЦП-12 від 22.06.2012р., а саме не сплатив позивачу вартість поставленого товару, що зумовило нарахування останнім пені на загальну суму 10192,57грн. (7230,71грн. (пеня за договором 1) + 2961,86грн. (пеня за договором 2)).

Пунктом 7.1 договору 1 встановлено що, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, передбачених законами та цим договором. За порушення Покупцем строків оплати, зазначені у Договорі, покупець несе відповідальність відповідно до діючого законодавства (п.7.3 договору 2).

Пунктом 7.3 договору 2 передбачено, що у разі несвоєчасної оплати, згідно з пунктом 4.1 договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованість за кожний день прострочення, за весь час прострочення.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірах зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши здійснені позивачем розрахунки сум пені, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні Державного підприємства „Поліграфічний комбінат „Україна" по виготовленню цінних патерів" в частині стягнення з відповідача пені на загальну суму 10192,57грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №107/75/ЦП-12 від 11.06.2012р. та договором №13/92/ЦП-12 від 22.06.2012р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в загальному розмірі 2603,89грн. (1446,14грн. (3% за договором 1) + 1184,75грн. (3% за договором 2)) та індекс інфляції в загальну розмірі 405,07грн. (218,24грн. (індекс інфляції за договором 1) + 186,83грн. (індекс інфляції за договором 2)). Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та індексу інфляції, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Державним підприємством „Ізмаїльський морський торгівельний порт" трьох відсотків річних в сумі 2603,89грн. та індексу інфляції в розмірі 405,07грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються нормами чинного законодавства та наявними в матеріалах справи доказами.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Що ж до клопотання відповідача в порядку ст. 83 ГПК суд відмовляє в його задоволені з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. При цьому слід зважати на приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що заява про відстрочку чи розстрочу виконання рішення суду повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

При цьому, слід мати на увазі, що чинним ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається з наданої заяви підставою для надання відстрочки виконання рішення суду є тяжкий фінансовий стан підприємства, який виник в зв'язку з різким падінням надходжень вантажів до порту та зменшенням вантажопереробки порту. Та більш того, відповідачем до свого клопотання не надано належних та допустимих доказів знаходження підприємства у тяжкому фінансовому стані та доказів можливості його виконання після 31.10.2013р.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як зазначалось вище, відстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та клопотання, суд доходить висновку про відсутність винятковості обставин для надання такої відстрочки а отже і у відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торгівельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7 код: 01125815) на користь Державного підприємство „Поліграфічний комбінат „Україна" по виготовленню цінних патерів" (04119, м. Київ, вул. Дегтряівська, 38-44) 296484 (двісті дев'яносто шість тисяч чотириста вісімдесят чотири)грн. 00 коп. основного боргу, 10192 (десять тисяч сто дев'яносто дві)грн. 57 коп. - пені, 2630 (дві тисячі шістсот тридцять)грн. 89коп. - 3% річних, 405 (чотириста п'ять)грн. 07 коп. - індексу інфляції та 6194(шість тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 27коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20.05.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.