Рішення № 31294518, 14.05.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року справа № 919/321/13

За позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 16)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до приватного підприємства "Моноліт"

(99014, м. Севастополь, Комишовське шосе, 12;

99011, м. Севастополь, пер. Панорамний, 1-а)

про стягнення заборгованості у розмірі 107 604,00 грн

суддя Плієва Н.Г.,

за участю:

прокурора - Алісова О.В., посвідчення №005827 від 25.09.2012

представника позивача - Сушкової Д.М., довіреність б/н від 02.01.2013

представника відповідача - Єфремова О.В., директор, наказ № 62 від 05.09.2007

Суть спору:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства "Моноліт" про стягнення заборгованості за договором про пайову участь замовників в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя № 544/12ф від 17.08.2012 у розмірі 107 604,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 544/12ф від 17.08.2012 про пайову участь замовників у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя в частині своєчасного перерахування суми пайової участі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18.03.2013 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.04.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.2013.

13.03.2013 через канцелярію суду прокурор надав пояснення по справі, просить виправити описку в тексті позову, а саме у резолютивні частині позову «пеня - 213,74 грн» виправити на «збитки від інфляції 213,74 грн». В судовому засіданні прокурор просив врахувати надану заяву та пояснив, що стягненню з відповідача підлягають збитки від інфляції у розмірі 213,74 грн, а не пеня у розмірі 213,71 грн.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечував, просив розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частками.

Прокурор проти надання розстрочки відповідачу не заперечував. Представник позивача залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зазначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 9128 від 26.01.2010, встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради, якому передані права за договорами про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, укладеними Севастопольською міською державною адміністрацією, а тому суд вважає правомірним заявлений прокурором позов в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

30.05.2005 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та приватним малим підприємством «Моноліт» (назву якого змінено на приватне підприємство «Моноліт» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 1,8482 га.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди земельної ділянки орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для завершення будівництва житлових будинків, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та суспільної забудови, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 26 (а.с. 14-23).

Даний договір зареєстрований у Севастопольському міському головному управлінні земельних ресурсів, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 21.04.2005 за № 167.

Згідно з пунктом 10.1 Договору оренди земельної ділянки, Орендар приймає на себе зобов'язання щодо участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя відповідно до чинного законодавства та рішення Севастопольської міської Ради від 22.10.2003 № 1329 „Про норми пайової участі (внески) замовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури в м. Севастополі", для чого Орендар повинен у строк до отримання дозволу інспекції ДАБК на проведення будівельних робіт укласти із Севастопольською міською державною адміністрацією договір про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя.

Крім того, 17.08.2012 між територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради та приватним підприємством «Моноліт» (Забудовник) був укладений договір № 544/12ф про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя (далі -Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 106 872,00 грн на рахунок місцевого бюджету згідно з розрахунком.

Замовник зобов'язався здійснити розрахунки за договором в строк до 31.12.2012 (пункт 3.1.1. Договору).

Проте, відповідач суму пайового внеску за Договором до місцевого бюджету у повному обсязі не перерахував, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 106 872,00 грн, а також за порушення строків оплати пайової участі відповідачу нараховано збитки від інфляції у розмірі 213,74 грн та 3% річних у розмірі 518,25 грн, що і стало причиною звернення прокурора до суду з даним позовом.

Прокурор зазначає, що невиконання суб'єктами господарювання, які здійснюють забудову територій населених пунктів, положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" завдає шкоди економічним інтересам держави по розпорядженню державною власністю, не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері сталого розвитку території з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з положеннями статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Договору відповідач був зобов'язаний перерахувати суму пайової участі в розмірі 106 872,00 грн в строк до 31.12.2012.

Судом встановлено, що ПП «Моноліт» зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за договором № 544/12ф від 17.08.2012 не виконало, не перерахувало грошові кошти на рахунок місцевого бюджету, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 106 872,00 грн. Крім того, вказана заборгованість повністю визнана представником відповідача, а тому відповідно до частини п'ятої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою для задоволення позову в цій частині.

Також, прокурор просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 518,25 грн та збитки від інфляції у розмірі 213,74 грн за весь час прострочення.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, визнано його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 213,74 грн та 3 % річних у розмірі 518,25 грн також підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до приватного підприємства «Моноліт» підлягають задоволенню повністю, з відповідача підлягає стягненню 107 604,00 грн, з яких: 106 872,00 грн -сума пайової участі, 213,71 грн - збитки від інфляції, 518,25 грн - 3% річних.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 1.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12 вересня 1996 року №02-5/333" (зі змінами та доповненнями) наведено, що розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з пунктом 2 цих роз'яснень підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Із зазначених положень випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.

Відповідач обґрунтував клопотання про розстрочку виконання рішення суду тим, що на підприємстві склалося скрутне фінансове становище, у зв'язку з падінням обсягу будівництва, зниженням кредитування, як забудовників, так і замовників. А також пояснив, що у ПП "Моноліт" існує заборгованість перед замовниками УКБ СМР та ПАТ "Агрофірма "Чорноморець" за виконаними роботами. Крім того, відповідач зазначив, що ним сплачуються авансові внесення з податку на прибуток.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про можливість розстрочення на 6 місяців виконання рішення про стягнення заборгованості у розмірі 107 604,00 грн, з яких: 106 872,00 грн -сума пайової участі, 213,71 грн - збитки від інфляції, 518,25 грн - 3% річних, з урахуванням того, що одноразова сплата заборгованості може привести до зупинки фінансово-господарської діяльності приватного підприємства "Моноліт".

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача, враховуючи, що прокурор звільнений від сплати судового збору, з ПП «Моноліт» підлягає стягненню в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 2 152,08 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Моноліт" (99014, м. Севастополь, Камишовське шосе, 12; 99011, м. Севастополь, пер. Панорамний, 1а, ідентифікаційний код 20687772, р/р 260060363 в АТ "Укрсіббанк", МФО 3845588, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 25750044, р/р 31517921700001 в ГУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 38022717, отримувач - місцевий бюджет, код платежу - 24170000) заборгованість за договором про пайову участь у розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя № 544/12ф від 17.08.2012 у розмірі 107 604,00 грн (сто сім тисяч шістсот чотири грн 00 коп), з яких: 106 872,00 грн - розмір пайової участі, 213,74 грн - збитки від інфляції та 518,25 грн - 3% річних.

3. Стягнути з приватного підприємства "Моноліт" (99014, м. Севастополь, Камишовське шосе, 12; 99011, м. Севастополь, пер. Панорамний, 1а, ідентифікаційний код 20687772, р/р 260060363 в АТ "Укрсіббанк", МФО 3845588, або з будь-якого іншого рахунку) в доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2 152,08 грн (дві тисячі сто п'ятдесят дві грн 08 коп).

4. Надати приватному підприємству "Моноліт" (99014, м. Севастополь, Камишовське шосе, 12; 99011, м. Севастополь, пер. Панорамний, 1а, ідентифікаційний код 20687772) розстрочку виконання рішення суду зі сплати заборгованості у розмірі 107 604,00 грн на шість місяців наступними платежами:

в строк до 31.05.2013 - 17 934,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн 00 коп);

в строк до 30.06.2013 - 17 934,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн 00 коп);

в строк до 30.07.2013 - 17 934,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн 00 коп);

в строк до 30.08.2013 - 17 934,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн 00 коп);

в строк до 30.09.2013 - 17 934,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн 00 коп);

в строк до 30.10.2013 - 17 934,00 грн (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн 00 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.05.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва