Ухвала суду № 31293170, 04.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"04" квітня 2013 р. Справа № 2а/1770/3981/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2012 р. у справі за позовом Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002262342 від 11.06.2012 року; №0003952342 від 29.08.2012 року якими йому збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податкові повідомлення-рішення №0002272342 від 11.06.2012року; №0003962342 від 29.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, які винесені ДПІ у м. Рівному.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій з його контрагентами є неаргументовані та суперечливі, адже ґрунтуються вони не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній оцінці відповідача про неспроможність здійснення такими контрагентами тих чи інших операцій з огляду на відсутність у них певного набору матеріальних, трудових та інших ресурсів, які, знову ж таки, лише на суб'єктивну думку перевіряючих, є необхідною передумовою для здійснення саме таких господарських операцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003952342 від 29.08.2012 року, №0003962342 від 29.08.2012 року винесені Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції покликався на те, що висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ПП «Шлях-2» і СПД Крейч В.В. є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному проводилась планова виїзна документальна перевірка позивача, за наслідком якої складено акт від 25.05.2012 року №153/23/13974620.

Під час перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п.5.1 п. п. 5.2.1 п.5.2, абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 181 643,00 грн.;

п. 7.1, п.7.2 п. п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.187 ст. 187 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 165 998 грн.;

На підставі акту перевірки відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на час розгляду справи, з врахуванням рішення ДПС у Рівненській області від 13.08.2012 року №14751/10-210/209210 за результатами розгляду скарги позивача, чинними є податкові повідомлення рішення винесені відповідачем, за наслідками адміністративного оскарження, на зменшену суму податкових зобов'язань від 29.08.2012 року № 0003962342, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56199,00 грн. (в т.ч. 44959,00 грн. - сума основного зобов'язання; 11240,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0003952342, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 53061,00 грн. (в т.ч. 4244,00 грн. - сума основного зобов'язання; 10612,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Що стосується господарських операцій позивача з ПП «Шлях-2» та СПД Крейч В.В., колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 7.41. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п.7.4. ст.. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги) які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку із таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних послуг, або ж призначення останніх для такого використання.

Судом встановлено, що 05.10.2010 року між позивачем та ПП «Шлях -2» укладено договір підряду №75.

Усі первинні документи з обліку вказаної господарської операції оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Податковий кредит позивача сформовано у відповідний податковий період, на підставі податкової накладної, яка виписана в порядку виконання господарського договору, виконання якого повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача. На момент видачі податкової накладної ПП «Шлях-2» являлося зареєстрованим платником податку на додану вартість.

15.09.2008 року між позивачем та ПП Крейч В.В. укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей - піску відповідно до замовлення.

Надані до перевірки первинні документами повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право на включення до складу своїх валових витрат, вартості отриманих від даного контрагента товарів.

Податковий кредит позивача сформовано у відповідному податковому періоді, на підставі відповідної податкової накладної. На момент вчинення правочину СПД Крейч В.В. являвся зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Що стосується посилення відповідача, на нікчемність зазначених господарських операцій, то слід зазначити, що акт перевірки позивача та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленими контрагентами.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, а також не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги позивача в частині, що стосуються скасування податкових повідомлень-рішень винесених ДПІ у м.Рівному від 29.08.2012 № 0003962342 та №00039652342, підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі , спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: Б.С. Моніч С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг вул.Д.Галицького,25,м.Рівне,33027

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000