Ухвала суду № 31292597, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13495/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Андріюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ленбуд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленбуд» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012р. № 0000152201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року позовні вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Дніпрорембуд-сервіс" (код за ЄДРПОУ 34827449) за період з 01.05.2011 р. по 31.07.2011 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ленбуд" (код за ЄДРПОУ 30633387) з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Дніпрорембуд-сервіс" (код за ЄДРПОУ 34827449) за період з 01.05.2011 р. по 31.07.2011 р. №2301/22-417/30633387 від 16.05.2012р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.98 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 214056 грн., в т.ч. по періодах: за травень 2011 р. -129414 грн., за червень 2011 р. -58474 грн. та за липень 2011 р. -26168 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000152201 від 01.06.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на загальну суму 220600,00 грн., з яких 214056,00 грн., - за основним платежем, а 6544,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011 р. по 31.07.2011 р. по взаємовідносинах з ПП "Дніпрорембуд-Сервіс" та, як наслідок, не було допущено заниження податку на додану вартість на суму 214 056,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю "Ленбуд", як покупцем, та ПП "Дніпрорембуд-сервіс", як постачальником, був укладений Договір №04/05 від 04.05.2011 року (надалі - Договір №04/05), згідно п.1.1., п.2.1. та п.2.3. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю поліетилен високого та низького тиску, далі продукція, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію у відповідності до умов даного договору. Ціна, асортимент та якість кожної відвантаженої партії продукції фіксується виставленими рахунками-фактурами, без укладання додаткової угоди до даного договору. Загальна сума договору становить складання сум, вказаних у видаткових накладних на кожну окрему поставку продукції. Договір поставки від імені ПП "Дніпрорембуд-сервіс "підписаний директором Гук І.С.

На виконання умов Договору №04/05, ПП "Дніпрорембуд-сервіс" поставило позивачу поліетилен на загальну суму 1284348,40 грн., в т.ч. ПДВ 214058 грн.

ПП "Дніпрорембуд-сервіс" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 1284348,40 грн., в т.ч. ПДВ 214058 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - Приватне підприємство "Дніпрорембуд-сервіс" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість з 12.02.2007 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Дніпрорембуд-сервіс" було анульовано лише 02.12.2011 р. з ініціативи податкового органу.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до тверджень відповідача про нікчемність правочину, а саме Договору №04/05 від 04.05.2011 р., укладеного між позивачем та ПП "Дніпрорембуд-сервіс", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до чинного законодавства України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.. 234 ЦК України).

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Отже таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню, а судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.