Постанова № 31292380, 16.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року № 826/3038/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м.Києві

Головного управління державної казначейської служби в місті Києві

про скасування постанови та стягнення коштів

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Зара Україна» з позовом, в якому просить суд :

«скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві від 06.12.2011 року № 003026/пром про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська 11-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРА УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 35534116, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21, Літера "А") суму сплаченого штрафу у розмірі 192 796 (сто дев'яносто дві тисячі сімсот дев'яносто шість гривень.), 95 коп. , а також суму коштів у розмірі 207 070, 11 (двісті сім тисяч сімдесят гривень), 11 коп., які були неправомірно стягнені ТОП «Зара Україна» на підставі платіжного доручення №949/921 від 07.12.2012 року та платіжного доручення № 930/10-2 від 07.12.2012р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачем не було допущено порушень Закону України «Про захист прав споживачів», сума коштів була стягнута з позивача безпідставно.

Представником Головного управління державної казначейської служби в місті Києві позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що кошти були зараховані на рахунки Державної виконавчої служби, і мають бути повернені за поданням Інспекції з питань захисту прав споживачів у м.Києві.

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м.Києві заперечень на позов не надано, витребовуваних ухвалами суду від 13.03.2013р. та від 22.04.2013р. документів щодо винесення оскаржуваного рішення та акту перевірки не надано, представник вказаного відповідача в судові засідання не з’явився, у зв’язку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних документів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 003026/пром від 06.12.2011 року на товариство з обмеженою відповідальністю "Зара Україна» було накладено штраф, передбачений ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 06.12.2011 року в сумі 175224,50грн.

Мотивом винесення вищезазначеної постанови зазначено акт від 10 червня 2011 року №002217, яким встановлено реалізацію позивачем товару, що не відповідає вимогам ДСТУ 4519:2006 «Споживче маркування товарів легкої промисловості; загальні правила по маркуванню п.п.46, 4.6.8, а саме без місцезнаходження виробника, його адреси та дати виготовлення товару.

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до статті 6 вищезазначеного Закону, продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Відповідно до частини другої вказаної правової норми, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Судом неодноразово, ухвалами від 13.03.2013р. та від 22.04.2013р. витребовувалися у відповідача документи щодо винесення оскаржуваного рішення та акт перевірки, проте, даних документів суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень, та не надав жодного доказі вчинення позивачем правопорушення, за яке до позивача застосовано штраф, та будь – яких підстав прийняття оспорюваного рішення.

У зв’язку з викладеним, позовні вимоги про скасування оспорюваного рішення вбачаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення, суд відзначає наступне.

На підставі платіжної вимоги № 930/10 від 21.11.2012 року про стягнення на користь ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві 192 796, 95 грн. згідно постанови № 0033026/пром. 05 грудня 2012 року вищезазначені грошові кошти були списані з розрахункового рахунку ТОВ «Зара Україна». Як вбачається з пояснень Головного управління державної казначейської служби в місті Києві, та не оспорюється позивачем, кошти були зараховані на рахунки Державної виконавчої служби.

При цьому суд враховує, що дана сума складається як зі штрафу, застосованого оспорюваним рішенням, так і з виконавчого збору в сумі 17572,45грн. (10%), правомірність стягнення якого позивачем жодним чином не оспорена. Таких висновків суд доходить з огляду на те, що позивачем не заявлялось вимог про скасування відповідних постанов виконавчої служби, тому вимоги про стягнення 17572,45грн. за таких обставин задоволенню не підлягають.

Суд доходить висновків, що нормами чинного законодавства передбачено певний порядок повернення коштів у випадку їх стягнення та скасування рішення, на підставі якого здійснено таке стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно із Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 за № 12/18750, органи Державної казначейської служби здійснюють повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету .

Подання надається до органу Державної казначейської служби України за формою, передбаченою відповідним спільними нормативно-правовими актами Державної казначейської служби України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання надається платником до органу Державної казначейської служби України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа.

У зв’язку з викладеним, суд доходить висновків, що право позивача, про захист якого просить позивач, має захищатися шляхом зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства подання на повернення безпідставно стягнутої суми. При цьому, такою сумою є сума штрафу, застосованого оспорюваним рішенням, оскільки позивачем не доведено будь – яких правових підстав для стягнення інших сум – скасування відповідних рішень, визнання протиправними дій.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст.11, 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві від 06.12.2011 року № 003026/пром.

3.Зобов’язати Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві надати відповідному органу Державної казначейської служби України подання про повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Зара Україна» суми 175224,50грн. штрафу.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян