Рішення № 31292316, 07.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Федотова В.М.

Категорія 30 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі : Макарової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта», ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування шкоди

за апеляційною скаргою ВАТ НАСК «Оранта» на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 року позивач державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» звернувся до суду із позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньої транспортної пригоди, що сталася 26 грудня 2011 року з вини водія ОСОБА_4, який керуючи автомобілем MAN 26464, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 та порушивши п.п. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, зіткнувся з належним позивачеві автомобілем Хюндай, номерний знак НОМЕР_2, та пошкодив його завдавши матеріальну шкоду на загальну суму 43 649 грн. 99 коп., що складається з вартості відновлювального ремонту у 33 770 грн. 19 коп., втрати товарної вартості на суму 9 079 грн. 80 коп. та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 800 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN 26464, номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 була застрахована ВАТ НАСК «Оранта», позивач просив стягнути з останнього матеріальну шкоду в розмірі 33 770 грн. 19 коп., а з ОСОБА_3, як власника автомобіля MAN 26464, - втрату товарної вартості в сумі 9 079 грн. 80 коп. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 800 грн.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 лютого 2013 року позовні вимоги державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до ОСОБА_3 залишено без розгляду. (а.с. 152).

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2013 року позовні вимоги державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до ВАТ НАСК «Оранта» задоволено.Стягнуто з відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» на користь державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» матеріальну шкоду в розмірі 33 770 грн. 19 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, які неповно з'ясовані, порушено норми матеріального і процесуального закону.

У відповідності із ч.2 ст.305 ЦПК України апеляцій ний суд розглядає справу у відсутності відповідача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача ВАТ НАСК «Оранта» Сукач Т.В., яка просила про задоволення апеляційної скарги, представника позивача ДП «Маріупольський морський торговельний порт» Пефті О.К., який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні з таких підстав.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Вирішуючи справу і задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_4, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належав на праві власності ОСОБА_3, матеріальну шкоду, завдану позивачеві пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, у зв»язку із настанням страхового випадку, повинен відшкодувати в повному розмірі страховик ВАТ НАСК «Оранта» .

Проте погодитися повністю з висновком суду в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди не можна .

Згідно із положеннями п.3 ч.1 ст.988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов»язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове майно, договір підряду, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено судом, 12 вересня 2011 року, між власником автомобіля ОСОБА_3 та ВАТ НАСК «Оранта», строком на 12 місяців було укладено договір обов"язкового страхування транспортного засобу MAN 26464, номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до Полісу №АА / 7359648 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальник зобов"язався у разі настання страхового випадку сплатити страховику заподіяну майну матеріальну шкоду в розмірі 50000 грн., із зменшенням страхового відшкодування на суму франшизи, розмір якою визначено у 510 грн.

26 грудня 2011 року о 10 годині 30 хвилин з вини водія ОСОБА_4, який керуючи автомобілем «MAN» 26464, номерний знак НОМЕР_1 з причепом «Кеніс», номерний знак НОМЕР_3, на підставі посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_3, подорожнього листа, виданого ТОВ «ІСА ХХІ» та товаротранспортної накладної, виданої 26 грудня 2011 року на перевезення металевого вантажу із пункту навантаження ПАО МК»Азовсталь» до пункту розгрузки ДП «ММТП», в районі третіх прохідних воріт ДП «ММТП», проявив неуважність та не переконавшись у безпеці маневру, скоїв зіткнення із стоячим автомобілем Хюндай, номерний знак НОМЕР_2, належним позивачеві. В наслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Хюндай отримав технічні пошкодження.(а.с.7, 29,39-41,61,156)

Винність водія ОСОБА_4 підтверджується постановою Приморського райсуду міста Маріуполя про притягнення його до адміністративної відповідальності. (а.с.6)

Власником причепу «Кеніс» є ОСОБА_7, який також застрахував цивільно-правову відповідальність, на тих же самих умовах з ВАТ НАСК «Оранта». (а.с.140)

Як вбачається із Звіту спеціаліста автотехника №181 від 12 квітня 2012 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Хюндай, номерний знак НОМЕР_2, складає 33770 грн.19 коп., з урахуванням ПДВ, яку визначено на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. (а.с. 8-29)

Відповідно до п.2.7 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фондом Державного майна від 24.11.2003 року №142/5/2092 вартість матеріального збитку - з технічної точки зору, це реальні витрати, яких зазнає власник у разі пошкодження транспортного засобу.

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що пошкоджений автомобіль до цього часу не відремонтований.

Згідно до положень статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всупереч умов договору страхування, вимог закону та встановлених обставин помилково стягнув з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача франшизу - 510 грн., та вартість ПДВ, що складає 20% із визначеного спеціалістом розміру матеріальної шкоди, - 6754грн.02 коп., яку не можна віднести де реальної вартості втраченого майна у зв»язку із невиконанням ремонтних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля позивача.

Тому, оскаржуване рішення суду підлягає зміні з постановою нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру страхового відшкодування до 26506грн.17 коп. ( 33770.19 - 510 - 6754.02 )

Позовних вимог щодо стягнення франшизи та вартості ПДВ до винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, позивачем не заявлялось. Відповідно до положень ч.1ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не визначено, а позивачем не доведено факту наявності у водія ОСОБА_4 правових підстав на експлуатацію застрахованого автомобіля, є неспроможними, спростовуються встановленими обставинами справи.

Відповідно до положень статті 60, ч.1 ст.61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається зі справи, власник автомобіля «MAN», ОСОБА_3, при розгляді справи в суді першої інстанції факт перебування цього автомобіля на законних підставах у користуванні ТОВ «ІСА ХХІ» та водія ОСОБА_4 визнавав.

Відповідачем же, ВАТ НАСК «Оранта», як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, факт неправомірності володіння або користування цим автомобілем ТОВ «ІСА ХХІ» та водієм ОСОБА_4, не доведений.

Доводи апеляційної скарги щодо несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не є підставою для задоволення скарги та відмови позивачеві у задоволенні позову.

Згідно із п.5 ч.1 статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних причин на те причин про настання страхового випадку.

Згідно із п.5 ч.1 статті 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов»язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.

Отже, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування.

Інші доводи апеляційної скарги також не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування рішення з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2013 року змінити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» (ідентифікаційний код 00034186) на користь користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» матеріальну шкоду в розмірі двадцять шість тисяч п'ятсот шість гривень 17 копійок.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді