Рішення № 31292062, 13.05.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/243/54/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді -Ільяшевич О.В.,

при секретарі -Писаренко Є.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП та зустрічним позовом ОСОБА_2, який діє по довіреності в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2012 року до Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2, страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 08 жовтня 2011 року приблизно о 00 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_3 здійснив зіткнення із автомобілем KIA RIO д.н.з. НОМЕР_9, під керуванням позивача ОСОБА_1. Постановою суду по справі про адмінправопорушення від 18 травня 2013 року відповідача визнано винним у вчиненні ДТП, а справу провадженням закрито в зв'язку із закінченням строків накладення адмінстягнення. У відповідності до експертного висновку, в даній дорожній ситуації були винні оба водії. Відповідач ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність в страховій компанії «Гарантія». Вважає, що діями відповідача ОСОБА_2 йому заподіяно матеріальну шкоду майну в сумі 41584 грн. 50 коп. та на лікування в сумі 1408 грн. 45 коп., а також моральну шкоду в сумі 10000 грн.. Враховуючи той факт, що існує обоюдна вина учасників ДТП, просить стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в сумі 42992 грн. 95 коп., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 429 грн. 93 коп., 450 грн. - оплату за автотоварознавче дослідження, витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

26 грудня 2012 року відповідач ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_5 подав до суду зустрічну позовну заяву. В обгрунтування позову зазначив, що 08 жовтня 2011 року приблизно о 00 год. 30 хв. він, керуючи автомобілем OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_3 зіткнувся із автомобілем KIA RIO д.н.з. НОМЕР_9, під керуванням позивача ОСОБА_1. Постановою суду по справі про адмінправопорушення від 18 травня 2013 року його визнано винним у вчиненні ДТП, а справу провадженням закрито в зв'язку із закінченням строків накладення адмінстягнення. У відповідності до експертного висновку, в даній дорожній ситуації були винні оба водії. В зв'язку з цим, а також оскільки у нього немає даних про те, чи застрахував свою цивільну відповідальність ОСОБА_1, він просить стягнути з ОСОБА_1 на користь власника транспортного засобу ОСОБА_5 28430 грн., а також судові витрати у виді судового збору в сумі 284 грн. 30 коп., 400 грн. на оплату автотоварознавчого дослідження, 3000 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Позов ОСОБА_2 не визнав в повному обсязі. Визнав, що дійсно у вчиненні ДТП були винні оба водії, і висновки судової автотехнічної експертизи № 12/37 від 10 травня 2012 року вірні. Також зазначив, що він не застрахував свою цивільну відповідальність..

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов свого довірителя підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Не заперечував висновків судової автотехнічної експертизи № 12/37 від 10 травня 2012 року щодо обоюдної вини учасників ДТП від 08 жовтня 2011 року. Проти позову відповідача заперечив з тих підстав, що оскільки вина водіїв взаємна, ступінь вини учасників ДТП є рівною, то позивач не має відшкодовувати власнику т/з всю суму заподіяної шкоди, адже в цій шкоді є і вина відповідача. Крім того, зазначив, що відсутні правові підстави участі представника ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_5 йому не довіряв захищати його інтереси. Просить в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі. Свій позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 до свого довірителя не визнав, пояснив, що відповідач ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність, про страховий випадок страхову компанію повідомив вчасно, про є в матеріалах відповідна заява та поштове повідомлення, а тому вказану в позові майнову шкоду слід стягнути зі страхової компанії, оскільки вона покривається сумою страхового відшкодування, заподіяного майну. Відносно моральної шкоди, то вважає, що вказаний в позові розмір моральної шкоди не відповідає дійсним моральним стражданням позивача, з врахуванням того, що позивач також є винним в даному ДТП, разом з тим, вважає, що якщо суд дійде висновку, що позивач має право на моральну шкоду, то її слід стягнути в межах заподіяння здоров'ю позивача, та в розмірі, який належить стягнути з страхової компанії. Позов свого довірителя підтримав, пояснив, що у відповідності до експертного висновків судової автотехнічної експертизи № 12/37 від 10 травня 2012 року вина позивач у вчиненні ДТП також є, він її визнає, ОСОБА_1 не застрахував свою цивільну відповідальність, а тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користь власника т/з OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_5 заподіяну майнову шкоду в сумі 28 430 грн. Крім того слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в сумі 284 грн. 30 коп., 400 грн. за оплату проведення автотоварознавчого дослідження, 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Представник СТзДВ «Гарантія» в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Подав до суду заперечення проти позовів учасників судового розгляду, де зазначив, що позивач ОСОБА_1 не повідомив про настання ДТП, а також не зберіг пошкоджений транспортний засіб у такому стані, в якому він знаходився після ДТП до того часу, поки його огляне призначений страховиком представник, не забезпечив йому можливість провести огляд пошкодженого майна, і у відповідності до розписки ОСОБА_6 продав пошкоджений автомобіль. Крім того послався на ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідності до якого позивач ОСОБА_1 пропустив річний строк звернення до страховика із заявою про відшкодування йому шкоди. Крім того, в запереченнях зазначено, що чекі, які надав позивач як на доказ витрат на лікування також не можуть являтись таким доказам, оскільк5и не являються розрахунковим документом в розумінні ст. 1087, 1088 ЦК України. Крім того, деякі ліки не призначені лікарем, а інші товари не являються лікарськими препаратами. Також позивачем ОСОБА_1 не представлено суду доказів, які б підтвердили розмір моральної шкоду, яку він вимагає стягнути. При цьому в запереченнях зазначено, що страхова компанія покриває моральну шкоду заподіяну життю і здоров'ю у відповідності до чинного законодавства не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у п. 9.3, ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», максимальний розмір становить 2550 грн(51000Х5%), моральну шкоду, завдану майну, страхова компанія не відшкодовує. Щодо витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, також вважає, що слід відмовити у задоволенні даних вимог, оскільки, ОСОБА_1 не повідомив про настання ДТП, а тому страховик не мав можливості направити свого представника для огляду пошкодженого транспортного засобу, а тому підстави стягувати кошти на проведення автотоварознавчого дослідження на користь ОСОБА_1 з страхової компанії відсутні, як то передбачено чинним законодавством. Відповідач також заперечив проти стягнення вказаних позивачем сум в солідарному порядку, оскільки дані правовідносини у відповідності до чинного законодавства не передбачають солідарний порядок стягнення. В зв'язку з наведених просить відмовити у позові відносно СТзДВ «Гарантія» за безпідставністю. Також просить відмовити у стягнення судових витрат в зв'язку із відмовою в позову та в зв'язу із недоведеністю цих витрат.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позови слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлені такі обставини.

У відповідності до технічного паспорту з 16 грудня 2010 року власником транспортного засобу KIA RIO був зареєстрований позивач ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно акту технічного обстеження автомобіля Кіа Ріо від 02 грудня 2011 року (а.с.10) а також протоколу огляду транспортного засобу (а.с. 11) автомобіль підлягає ремонту.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду від 18 травня 2012 року ОСОБА_7 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження відносно нього закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 19).

Згідно із висновками судової автотехнічної експертизи № 12/37 від 10 травня 2012 року, проведеної Слов'янським міськрайонним судом в межах справи про адміністративне правопорушення № 3/0544/129/2012, матеріали якої були оглянуті в судовому засіданні, встановлено, що з технічної точки зору в даній дорожній обстановці водій автомобіля OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , здійснюючи рух по проїзній частині по вул. Д. Бідного повинен був діяти у відповідності до вимог п.11.3 и п. 10.1 ПДР України, з технічної точки зору в даній дорожній обстановці водій автомобіля KIA RIO д.н.з. НОМЕР_9 ОСОБА_1 , здійснюючи рух по проїзній частині по вул. Д. Бідного повинен був діяти у відповідності до вимог п.11.3 и п. 10.1 ПДР України. Технічна можливість попередження пригоди у водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації залежала від виконання ними вимог п. 11.3, п. 10.1 ПДР, виконуючи які вони мали технічну можливість попередити дану ДТП, і у них були відсутні будь-яки поміхи технічного характеру, які б перешкоджали виконанню даних вимог (а.с.20-27).

Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 556 від 02 грудня 2011 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Кіа Ріо на момент проведення авто товарознавчого дослідження становить 83169 грн. 00 коп. (а.с. 17-18).

У відповідності до судової автотоварознавчої експертизи № 081 від 29 березня 2013 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобиля KIA RIO д.н.з. НОМЕР_9 внаслідок ДТП від 08 жовтня 2013 року, з врахуванням втрати товарної вартості автомобіля становить 82842 грн. 55 коп., вартість відновлюваного ремонту без врахування втрати товарної вартості становить 77101 грн. 35 коп., ринкова вартість автомобіля становить 75998 грн. 00 коп. (а.с.)

У відповідності до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи ЖРЗСП - 12963/1 від 23 грудня 2011 року у порушенні кримінальної справи за фактом отримання тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 28).

Із вищевказаної постанови та матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, вбачається, що під час ДТП 08 жовтня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали легкі тілесні ушкодження.

Із епікризу № 22760 вбачається, що ОСОБА_1 отримав відкриту черепно-мозкову травму, ушиб головного мозку І ст. з двосторонньою рефлекторною пірамідною неостаточністю, лікворною дисциркуляцією. Ушиб м'яких тканин в області лівого колінного суглобу (а.с. 29).

Згідно із корінцем квитанції та чеком КЛПУ ДОК ТМО витрати на благодійні внески до медичного закладу становлять 330 грн(а.с.30).

У відповідності до касових чеків аптеки «Добрі ліки», розмір коштів, витрачених позивачем ОСОБА_1 на ліки становить 808 грн. 45 коп.(30-33).

За змістом розписки від 22 грудня 2011 року, ОСОБА_6 купив автомобіль KIA RIO д.н.з. НОМЕР_9 у ОСОБА_1 (а.с.34).

Згідно із полісом № АА/6724976 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_2 застрахував транспортний засіб OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_3 з 11 вересня 2011 року до 10 вересня 2012 року (а.с.76).

У відповідності до поштового повідомлення та представленої в судове засідання заяви від 11 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 11 жовтня 2011 року направив страховику СТзДВ «Гарантія» повідомлення про ДТП від 08 жовтня 2011 року, а 24 жовтня 2011 року таке повідомлення страховиком отримане(а.с.67-68).

Згідно із протоколом осмотру транспортного засобу № 408 від 29 травня 2012 року експертом оглянутий т/з OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.69).

Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 408 від 29 травня 2012 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_3 на момент проведення авто товарознавчого дослідження становить 30862 грн. 70 коп. (а.с. 70-74).

Правовідносини між сторонами склалися з приводу відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною подією. Обставини ДТП не підлягають доведенню в силу положень ст.61 ЦПК України. Крім того сторонами визнається той факт, що у вчиненні ДТП присутня вина як ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Наведена обставина також підтверджується висновком експертизи, які сторонами не заперечуються (а.с.20-27). В судовому засіданні також достовірно встановлено, що як позивач ОСОБА_1 так і відповідач ОСОБА_2 під час вчинення ДТП володіли транспортними засобами на відповідних правових підставах, і наведений факт також сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

За загальним правилом, згідно статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

У відповідності до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 01 березня 2013 року № 4, Шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).

Як передбачено ст. 1192 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою(страховим відшкодуванням).

Отже вирішуючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, СТзДВ «Гарантія», суд виходив з наступного:

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи володільцями джерел підвищеної небезпеки, які на відповідній правовій підставі володіли транспортними засобами заподіяли майнової шкоди один одному. Встановлюючи однаковий ступень вини кожного з учасників ДТП, суд виходив з того, що наведена обставина підтверджується висновками судової автотехнічної експертизи № 12/37 від 10 травня 2012 року, проведеної Слов'янським міськрайонним судом в межах справи про адміністративне правопорушення № 3/0544/129/2012(а.с. 20-27) та не заперечується сторонами. В зв'язку з цим, при вирахуванні шкоди, завданої майну позивача ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2, суд бере до уваги висновки судової автотоварознавчої експертизи № 081 від 28 березня 2013 року. У суду немає підстав ставити під сумнів наведений висновок, оскільки експертизу проведено фахівцем відповідну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз. Виходячи з висновків наведеної експертизи, вартість матеріальної шкоди автомобіля матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобиля KIA RIO д.н.з. НОМЕР_9 внаслідок ДТП від 08 жовтня 2013 року, з врахуванням втрати товарної вартості автомобіля становить 82842 грн. 55 коп., вартість відновлюваного ремонту без врахування втрати товарної вартості становить 77101 грн. 35 коп., при цьому втрата товарної вартості становить 5741 грн. 20 коп. Отже з врахуванням положень статті 1188 ЦК України, загальний розмір майнової шкоди, заподіяної позивачеві ОСОБА_1 пошкодженням транспортного засобу становить 41 421грн. 28 коп(82842 грн. 55 коп./2).

Обраховуючи розмір шкоди, заподіяної здоров'ю ОСОБА_1 внаслідок ДТП, суд виходив з того, що та обставина, що позивач отримав легкі тілесні ушкодження, як наслідок ДТП підтверджуються матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи, а також епікризом (а.с.28-29). Суд приймає до уваги чеки на придбання ліків, і вважає їх допустими доказами витрат на лікування. Разом з тим, суд не погоджується із розміром шкоди завданої здоров'ю позивача, зазначеної позивачем, оскільки виходячи із суми витрат, вказаних в чеках на прибання ліків- розмір витрат становить - 30 грн. 05 коп.+ 126 грн. 30 коп.+183 грн. 70 коп. + 157. грн. 70 коп. + 157 грн. 70 коп. + 153 грн. 00 коп.= 808 грн. 45 коп.(а.с31-33). При цьому, суд не приймає до уваги надані квитанції по сплаті благодійного внеску в сумі 330 грн. (а.с.30), оскільки на думку суду наведений внесок не являється витратами позивача на лікування, а лише є його добровільною сплатою лікувальному закладу з метою благодійності. В зв'язку з цим, судом, з врахуванням ступеню вини позивача, встановлено, що майнова шкода, заподіяна здоров'ю позивача, яка підлягає стягненню на його користь становить 808 грн. 45 коп/2= 404 грн. 23 коп.

За нормами ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях у зв'язку із пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої особи або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що розмір моральної шкоди 10000 грн., зазначений позивачем, з врахування ступеню вини відповідача ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не об'єктивний та не відповідає душевним стражданням позивача, а тому суд вважає, що розмір моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я позивача становить 1000 грн., а пошкодженням майна - 1000 грн.

Вирішуючи питання щодо солідарного обов'язку відшкодування заподіяної шкоди позивача з відповідача ОСОБА_2 та СТз ДВ «Гарантія», суд виходив з того, що у відповідності до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок, або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У відповідності до приписів ст. 1194 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 та СТзДВ «Гарантія», будучи внаслідок укладення договору старухвання страхувальником та страховиком не можуть нести солідарний обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачеві ОСОБА_1 шкоди.

З огляду на викладене, розв'язуючи спір з приводу того, з кого саме підлягає стягненню заподіяна ОСОБА_1 матеріальна та моральна шкода, суд виходив з наступного.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність у СТз ДВ «Гарантія». Наведена обставина підтверджується відповідним полісом та не заперечується СТз ДВ «Гарантія».

У відповідності до ч.1 ст.22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 33.1.4. Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як встановлено в судовому засіданні, та визнається СТз ДВ «Гарантія» (а.с.127), відповідач ОСОБА_2, будучи страхувальником, повідомив страховика про настання ДТП згідно із вимогами ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»..

У відповідності до п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року, з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

В правових позиціях , висловлених судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо розв'язання спірних питань, пов'язаних зі страхуванням автотранспортних засобів, настанням страхових випадків та страхових виплат, зокрема зазначено, що , відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, алей захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

В зв'язку з цим, суд не приймає до уваги посилання СТз ДВ «Гарантія» положення 37.1.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у відповідності якої підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування до страховика впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з таких міркувань.

Так судом встановлено, що дійсно позивачем ОСОБА_1 не було направлено СТз ДВ «Гарантія» заяви про страхове відшкодування у відповідності до вимог ст. 35, 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 свій обов'язок про повідомлення страховика про ДТП виконав, тим самим, страховик не був позбавлений можливості дізнатися, чи є ДТП, яка сталась 08 жовтня 2011 року страховим випадком. Отже майнові інтереси відповідача ОСОБА_2, який уклав договір страхування цивільної відповідальності, діяв в межах чинного законодавства та умов договору, не повинні бути порушені і також підлягають захисту за нормами діючого законодавства про страхування. Крім того, норми ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають відмову страхувальника здійснити виплату страхових сум. Разом з тим, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, судом встановлено, що його майну дійсно заподіяно шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована у СТзДВ «Гарантія» . В зв'язку з цим, суд вважає, що СТзДВ «Гарантія» має відповідати за вказаним позовом в межах страхових виплат, передбачених діючим законодавством та умовами договору страхування, укладеного між товариством та відповідачем ОСОБА_2

З огляду на викладене, виходячи з положень ст. 29, 32 ЗУ України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», умов договору про страхування цивільної відповідальності, укладеного між СТз ДВ «Гарантія» та ОСОБА_2, з врахування меж страхового відшкодування, розміру франшизи, зазначених в страховому полісі № АА/6724976 (а.с.76), суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню наступні відшкодування:

Зі СТзДВ «Гарантія» на користь ОСОБА_1 шкода завдана майну позивача без урахування втрати товарної вартості автомобіля та франшизи в сумі 37550 грн. 68 коп. (41 421грн. 28 коп.- 1000 грн.- 5741 грн. 20 коп./2), шкода завдана здоров'ю позивача в сумі 404 грн. 23 коп., моральна шкода, заподіяна здоров'ю позивача в сумі 1000 грн.

Зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкода, завдана втратою товарної вартості транспортного засобу в сумі , яку суд обраховує з врахуванням ступеню вини учасників ДТП та висновку судової автотоварознавчої експертизи: 5741 грн. 20 коп./2= 2870 грн. 60 коп. та франшизу в сумі 1000 грн., моральну шкоду заподіяну внаслідок пошкодження транспортного засобу в сумі 1000 грн.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1, суд виходив з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 є володільцем транспортного засобу на підставі довіреності від 28 грудня 2010 року, який належить на праві власності ОСОБА_5 (а.с.66). за змістом довіреності від 06 жовтня 2012 року, ОСОБА_2 має право звернення до суду із позовом в інтерсах ОСОБА_5 (а.с.65).

В судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_1 не застрахував свою цивільну відповідальність. Наведена обставина визнана позивачем, а тому у відповідності до ст. 61 ЦПК України, суд визнає її такою, що не підлягає доказуванню.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи володільцями джерел підвищеної небезпеки, які на відповідній правовій підставі володіли транспортними засобами заподіяли майнової шкоди один одному. Встановлюючи однаковий ступень вини кожного з учасників ДТП, суд виходив з того, що наведена обставина підтверджується висновками судової автотехнічної експертизи № 12/37 від 10 травня 2012 року, проведеної Слов'янським міськрайонним судом в межах справи про адміністративне правопорушення № 3/0544/129/2012 та не заперечується сторонами. В зв'язку з цим, при вирахуванні шкоди, завданої майну власнику автомобіля ОСОБА_5 позивачем ОСОБА_1 суд бере до уваги висновки автотоварознавчого дослідження № 408 від 29 травня 2012 року(а.с.73-74). Зазначений висновок про оцінку матеріальної шкоди в цілому не був спростований сторонами, клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи в межах розгляду справи судом учасниками судового процесу не заявлялось. Виходячи з висновки наведеного дослідження, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок ДТП від 08 жовтня 2013 року, з врахуванням втрати товарної вартості автомобіля становить 30862 грн. 70 коп., вартість відновлюваного ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу деталей становить 79338 грн. 40 коп., ринкова вартість автомобіля становить 28 430 грн. 00 коп. Отже з врахуванням положень статті 1188 ЦК України, загальний розмір майнової шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу ОСОБА_5 пошкодженням транспортного засобу становить 15431грн. 35 коп.(30862 грн. 70 коп./2).

З огляду на викладене, з врахуванням положень ст. 22, 1187, 1188 ЦК України, тої обставини, що позивач ОСОБА_1 не застрахував свою цивільну відповідальність, зазначена шкода в сумі 15431грн. 35 коп. підлягає стягненню саме з ОСОБА_1 на користь власника транспортного засобу OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_5.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із положень ст.79, 88 ЦПК України та положення ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», положень ЗУ «Про судовий збір».

Суд визнає доведеними витрати по сплаті судового збору за немайнові та майнові вимоги позивача ОСОБА_1, оскільки вони підтверджуються відповідними квитанціями(а.с.1-2) та стягує наведені витрати у відповідності пропорційності до задоволених вимог, а саме :

Зі СТзДВ «Гарантія» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в частині стягнення судового збору за вимоги немайнового характеру (моральної шкоди) в сумі по 57 грн. 35 коп.(114 грн. 70/2=57 грн. 35 коп.) з кожного.

В частині стягнення судового збору за вимоги майнового характеру на користь ОСОБА_1 зі СТзДВ «Гарантія» - 379 грн. 55 коп., зі ОСОБА_2 - 39 грн.21 коп.. В частині витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи, з врахування пропорційності задоволених позовних вимог та у відповідності до прибуткового ордеру, згідно якого позивачем ОСОБА_1 сплачено 300 грн., зі СТзДВ «Гарантія» - 264 грн. 81 коп.( 41 875 грн. 51 коп. -сума задоволеної майнової шкоди -становить 97 %, від вимог, який заявляє позивач. 37954 грн. 91 коп. -сума позову, яку суд стягує з СТз ДВ «Гарантія» на користь позивача, і яка становить 91 % задоволених позовних вимог в частині майнового позову, отже 91% від 291 грн. становить - 264 грн. 81 коп.), зі ОСОБА_2 - 35 грн. 19 коп. (291 грн. 00 коп. -264 грн. 81 коп.)При цьому суд зазначає, що в даному випадку витрати позивача на проведення судової автотоварознавчої експертизи є судовими витратами та стягуються зі страхової компанії на підставі ст. 88 ЦПК України, а не на підставі законодавства про страхування. Разом з тим, суд не приймає до уваги витрати позивача, пов'язані із проведенням автотоварознавчого дослідження в сумі 450 грн.(а.с.9), оскільки вони не являються судовими витратами в сенсі п.4 ч.1 ст. 79 ЦК України, оскільки витрати на проведення автотоварознавчого дослідження не відносяться до судових експертиз. Суд також не має можливості вирішити питання про стягнення вказаних витрат в межах позовних вимог щодо відшкодування шкоди на проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки позивач не просить стягнути вказані кошти з відповідачів в межах позову, а лише в межах стягнення судових витрат, що не є позовними вимогами, а суд у відповідності до ст. 11 ЦПК України не може вийти за межі позовних вимог.

У відповідності до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні,на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В зв'язку з цим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що зі сторони позивача брав участь його представник, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 30 липня 2012 року (а.с.39), та ордеру із врахуванням часу витраченого на участь особи, яка надавала правову допомогу, положень ст. 88 ЦПК України, наданої квитанції про отриманий гонорару в сумі 2000 грн (а.с.38), суд стягує з СТзДВ «Гарантія» на користь ОСОБА_1 - 1754 грн. 68 коп.( 4 год. 23 хв. Х458 грн. 80 коп.= 1988 грн. 20 коп.. з яких 97% становить 1928 грн. 36 коп., з яких 91 % становить 1754 грн. 68 коп.), зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 173 грн. 68 коп..

Суд визнає доведеними витрати по сплаті судового збору за майнові вимоги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_5, оскільки вони підтверджуються відповідними квитанціями(а.с.78) та стягує наведені витрати у відповідності пропорційності до задоволених вимог.

Із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в частині стягнення судового збору за вимоги майнового характеру - 229 грн. 40 коп.

Суд не приймає до уваги витрати позивача, пов'язані із проведенням автотоварознавчого дослідження в сумі 400 грн. (а.с.75), оскільки це не є судовими витратами в сенсі п.4 ч.1 ст. 79 ЦК України, в зв'язку з тим, що витрати на проведення автотоварознавчого дослідження не відносяться до судових експертиз. Суд також не має можливості вирішити питання про стягнення вказаних витрат в межах позовних вимог щодо відшкодування шкоди на проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки позивач не просить стягнути вказані кошти з відповідачів в межах позову, а лише в межах стягнення судових витрат, що не є позовними вимогами, а суд у відповідності до ст. 11 ЦПК України не може вийти за межі позовних вимог.

Виішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що зі сторони відповідача брав участь його представник, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 26 жовтня 2012 року (а.с.62), та ордеру(а.с.61). При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача та його представника щодо того, що представник відповідача ОСОБА_4 не є представником ОСОБА_5, а тому не має право приймати участь як представник його інтересів в судовому засіданні, оскільки, відповідач ОСОБА_2, як відповідач має на предсчтавлення своїх інтересів та отримання відповідної правової допомоги, крім того, він, як представник ОСОБА_5по довіреності, також має право мати представника. В зв'язку з цим, із врахуванням часу витраченого на участь особи, яка надавала правову допомогу, положень ст. 88 ЦПК України, наданої квитанції про отриманий гонорару в сумі 3000 грн (а.с.77), суд стягує зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 1073 грн. 52 коп.( 4 год. 23 хв. Х458 грн. 80 коп.= 1988 грн. 20 коп.. з яких 54% становить 1073 грн. 52 коп.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 979, 988-992, 1191, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10,11,58,60,61, 79,88,131,169,209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути із товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф.13, поштова адреса: 03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код ЄДРПОУ: 21130899, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, матеріальну шкоду заподіяну майну в сумі 37550(тридцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 68 коп, матеріальну шкоду заподіяну життю і здоров'ю в сумі 404(чотириста) грн. 23 коп., 1000 (тисячу) грн. моральної шкоди за ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, а всього 38954( тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 91 коп..

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, матеріальну шкоду в частині втрати товарної вартості автомобіля в сумі 2870(дві тисячі вісімсот сімдесят) грн.60 коп., франшизу в сумі 1000 грн., моральну шкоду заподіяну внаслідок пошкодження транспортного засобу в сумі 1000 грн., а всього 4870 грн. 60 коп.

Позов ОСОБА_2, який діє по довіреності в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_8, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3, 15431(п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн 35 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути із товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф.13, поштова адреса: 03067, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код ЄДРПОУ: 21130899, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, судові витрати в сумі 2456(дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) 39 коп..

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 судові витрати в сумі 305(триста п'ять) грн. 43 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1073 (тисяча сімдесят три) грн. 52 коп.

Повний текст рішення виготовлений 18 травня 2013 року.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча -суддя: (підпис) О.В.Ільяшевич

Рішення не набрало чинності

З оригіналом згідно

Суддя: