Рішення № 31289746, 15.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6631/13 15.05.13За позовом Публічного акціонерного товариства "Дослідно - експериментальний

завод №20 цивільної авіації"

до Фізичної особи - підприємця Грицай Дмитра Антоновича

про стягнення 6 422, 66 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Лой І.П. - по дов. №б/н від 01.01.2013р.

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дослідно - експериментальний завод №20 цивільної авіації" до Фізичної особи - підприємця Грицай Дмитра Антоновича про стягнення 6 422, 66 грн. із яких: 5 835, 90 грн. заборгованості з орендної плати, 144,30 грн. - 3% річних, 442, 46 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору №2012/9АВ оренди нежитлового приміщення від 27.04.2012р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 5 835, 90 грн. за квітень та травень 2012 року.

Ухвалою суду від 08.04.2013р порушено провадження у справі №910/6631/13 та призначено до розгляду на 15.05.20134р. .

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

27.04.2012р.. між Відкритим акціонерним товариством "Дослідно-експериментальний завод №20 цивільної авіації" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Грицай Дмитром Антоновичем (Орендар) було укладено договір №2012/9А оренди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 145,6 кв. м, що знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 94 А, корпус 3, будівля літера "В", 4-й поверх, приміщення №54Б та МЗК.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що призначення використання приміщення, яке орендується Орендарем:

№54/Б - 113,8 кв.м. - приміщення під склад;

МЗК- 31.8 кв.м. - місця загального користування.

Орендар вступає у строкове платне користування приміщення у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту передачі -приймання приміщення (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору Позивач зобов'язаний передати Орендареві приміщення згідно з актом передачі-приймання приміщення та до 10-го числа кожного місяця виставляти для оплати рахунок з розрахунком орендної плати. А Відповідач, в свою чергу, прийняти та до 15 числа поточного місяця сплачувати орендну плату в повному обсязі (п.5.2 Договору).

Передача позивачем нежитлове приміщення в оренду відповідачу підтверджується Актом передачі - приймання приміщення від 27.04.2012 р.

Розділом 3, а саме п.3.1 Договору встановлено, що цей договір укладено строком з 27.04.2012р. р. до 26.04.2013р. р. включно, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що протягом дії договору оренди нежитлового приміщення №2012/9А від 27.04.2012 р. відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо внесення орендних та інших платежів. Внаслідок чого у Відповідача за квітень 2012 р. та травень 2012р. виникла заборгованість у розмірі 5 835,90 грн.: 682 грн. 82 коп. Заборгованість по орендній платі за квітень 2012 року; 5121, 22 грн. - заборгованість по орендній платі за травень 2012 року та 31 грн. 86 коп. заборгованість по комунальним послугам за травень 2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.1 Договору оплата за користування приміщенням сплачується Орендарем наперед в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця до 15-числа поточного місяця.

Пунктом 4.2 Договору сторонами визначено розмір орендної плати за приміщення під склад та МЗК.

Комунальні послуги, пов'язані з утриманням приміщення, розраховується Орендодавцем та сплачуються Орендарем додатково, виходячи з обсягів споживання Орендарем таких послуг, згідно з діючими у Орендодавця тарифами. Плата за комунальні послуги здійснюється за минулий місяць (п.4.3 Договору).

У випадку зростання індексу інфляції орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за звітний місяць на індекс інфляції звітного місяця (п.4.5 Договору).

Однак, Відповідач свої зобов'язання згідно умов Договору належним чином не виконав, отримані послуги не оплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні Відповідач зобов'язання по сплаті орендних за користування приміщення згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості. за квітень 2012 р. та травень 2012 р. у розмірі 5 804 грн. 04 коп. не сплатив.

За таких обставин суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 5 804,04 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31, 86 грн. заборгованості за надані комунальні послуги задоволенню не підлягають оскільки умовами договору не визначені сторонами строки оплати таких послуг.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що у разі прострочення сплати орендної плати Орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором оренди нежитлового приміщення №2012/9А від 27.04.2012р. р. за прострочку спати орендних платежів у розмірі 440, 06 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

В частині нарахування пені за прострочку оплати комунальних послуг в сумі 2 грн. 40 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки строк платежу комунальних послуг не визначений в договорі сторонами, а також умовами договору не передбачена відповідальність у вигляді пені за прострочку оплати комунальних послуг.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 144.30 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З урахуванням того, що строк оплати відповідачем вартості наданих комунальних послуг сторонами не визначено, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 143, 59 грон.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається частково обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на судового збору, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Дослідно - експериментальний завод №20 цивільної авіації" задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Грицай Дм итра Антоновича (02232, м. Київ, вул.. Радунська, 36, кВ. 78, ідентифікаційний номер 2795816751) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Дослідно - експериментальний завод №20 цивільної авіації" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд.94-А, ідентифікаційний код 01128498) суму основного боргу в розмірі 5 804 грн. 04 коп., пеню у розмірі 440 грн. 06 коп., 3 % річних у розмірі 143 грн. 59 коп., 1 711 грн. 90 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.