Постанова № 31288182, 01.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 2а/1570/8932/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Рубан Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби, за участю прокуратури міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» (далі - Позивач, або ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур») з позовом (т.1 а.с.3-6) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі - Відповідач, або СДПІ), у якому, з врахуванням уточнень (т.1 а.с. 92-95), просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000411520 від 26.09.2011 року, винесене Відповідачем.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Позивач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням СДПІ № 0000411520 від 26.09.2011 року йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року на суму 163220 грн., а також застосовано до ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення винесено СДПІ на підставі акта перевірки №271/15-2/26209430/66 від 20.06.2011 року (далі - Акт перевірки №271/15-2/26209430/66), складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

При цьому, висновки, встановлені Актом перевірки №271/15-2/26209430/66 фактично ґрунтуються на висновках, викладених СДПІ в іншому Акті перевірки № 220/16-3/26209430/33 від 23.05.2011 року, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року. На думку Позивача, вказане свідчить про те, що період декларування ПДВ з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року не входив в предмет перевірки згідно з направленням на перевірку, у зв'язку з чим висновки щодо завищення суми від'ємного значення у розмірі 1632200 грн. є неправомірними та не можуть бути використані при вирішенні питання про правомірність заявленого підприємством бюджетного відшкодування у березні 2011 року.

Також Позивач зазначив, що висновки Акту перевірки №271/15-2/26209430/66 про завищення ним податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Регион-Трейдинг» і ТОВ «Енергосинтез» внаслідок укладання недійсних правочинів є безпідставними, оскільки органи Державної податкової служби не мають права в позасудовому порядку визнавати недійсними правочини. Відсутність у вказаних контрагентів Позивача належних ним на праві власності основних засобів не може бути підставою для визнання недійсними правочинів, укладених з Позивачем, оскільки чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.

Факт здійснення відповідних господарських операцій між Позивачем і контрагентами ТОВ «Регион-Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез» підтверджується первинним документами, які за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому засіданні представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних у позові.

Ухвалою суду від 26.02.2013 року Відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Одесі, замінено на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях (т.1 а.с. 173-175, т.2 а.с. 51-52). Представник СДПІ зокрема зазначив, що під час проведення перевірки ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» було встановлено формування Позивачем податкового кредиту на загальну суму 163321,62 грн. по господарським операціям з ТОВ «Регион-Трейдинг» і ТОВ «Енергосинтез». Однак згідно даних податкової звітності та інформаційних баз ДПС вказані контрагенти Позивача не мають основних фондів та трудових ресурсів, які підприємства могли б використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. В зв'язку з викладеним угоди Позивача з ТОВ «Регион-Трейдинг» і ТОВ «Енергосинтез» є нікчемними, укладеними без реальної мети ведення будь-якої господарської діяльності і є безтоварними.

Прокурор прокуратури міста Одеси заперечувала проти задоволення позову з підстав, зазначених представником СДПІ.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Стальканат». ВАТ «Стальканат» зареєстроване Центральною районною адміністрацією м. Одеси, перереєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.08.2002 року, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100288717 від 24.06.2010 року, індивідуальний податковий номер 262094315013 (т.1 а.с. 23, 39).

В період з 17.06.2011 року по 20.06.2011 року, на підставі наказу начальника СДПІ № 439 від 17.06.2011 року (т.1 а.с.176), СДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» з питання правильності визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року № 9002313953 від 19.04.2011 року, за результатами якої було складено Акт позапланової невиїзної перевірки № 271/15-2/26209430/66 від 20.06.2011 року ( т.1 а.с. 22-31).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 271/15-2/26209430/66 встановлено порушення ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у березні 2011 року на загальну суму 526415,33 грн., завищено суму бюджетного відшкодування на суму 2718122 грн. в березні 2011 року.

На підставі Акту перевірки № 271/15-2/26209430/66 СДПІ 06.07.2011 року прийняло податкове повідомлення-рішення № 0000291520, яким Позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування у березні 2011 року на 2718122 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2038591 грн. (т.1 а.с. 8).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Одеській області. За результатами розгляду скарги Позивача, Державною податковою адміністрацією в Одеській області прийнято рішення № 32302/10/25-0007 від 16.09.2011 року про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення № 0000291520 від 06.07.2011 року було скасовано в частині суми завищення бюджетного відшкодування на 2 554 902 грн. та у частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій на 2038590 грн., в решті скарга ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» була залишена без задоволення. (т.1 а.с. 33-36).

За результатами розгляду ДПА в Одеській області вищевказаної скарги СДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення №0000411520 від 26.09.2011 року, яким зменшила Позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у березні 2011 року на 163220 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 гривня (т.1 а.с. 9). Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» оскаржило його до ДПА в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області №36536/10/25-0007 від 24.10.2011 року скарга ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» була залишена без розгляду.

Не погодившись із вказаними рішеннями податкових органів, Позивач звернувся до суду.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000411520 від 26.09.2011 року, актів перевірок №271/15-2/26209430/66 від 20.06.2011 року та № 220/16-3/26209430/33 від 23.05.2011 року підставою для висновків про завищення ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» суми бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому періоді березень 2011 року стали відомості Акту перевірки № 220/16-3/26209430/33 від 23.05.2011 року про завищення Позивачем у лютому 2011 року податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 163321,62 грн., в тому числі по господарським операціям з: ТОВ «Енергосинтез» на суму 101633,96 грн. з ПДВ; ТОВ «Регион-Трейдинг» на суму 61687,66 грн. з ПДВ. Висновки вказаного акту перевірки про завищення Позивачем податкового кредиту, в свою чергу, базуються на визнанні недійсними правочинів, укладених ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» з вказаним контрагентами з посиланням на ч.ч.1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Згідно Акту перевірки № 220/16-3/26209430/33 від 23.05.2011 року у ТОВ «Енергосинтез» і ТОВ «Регион-Трейдинг» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі актив, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за місцезнаходженням в зв'язку з чим правочини, укладені Позивачем з ТОВ «Регион-Трейдинг» і ТОВ «Енергосинтез» є нікчемними, безтоварними, такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи викладене, дослідженню підлягає реальність і товарність господарських операцій між ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» та ТОВ «Енергосинтез» і ТОВ «Регион-Трейдинг», що є підставою для виникнення у Позивача права на податковий кредит.

Судом встановлено, що 26.01.2011 року і 20.01.2011 року між Позивачем (покупцем) та ТОВ «Регион-Трейдинг» (постачальником) було укладено договори поставки № 324 і №20/01 відповідно, предметом яких було передання постачальником замовнику продукції для власних виробничих потреб асортимент, якість, кількість та ціни якої визначаються у специфікаціях, які є додатками до цього договору. Згідно п.2.1 вказаних договорів якість продукції повинна бути підтверджена відповідним сертифікатом. Відповідно до пунктів 7.1 і 5.4. вказаних договорів постачальник зобов'язувався разом із продукцією передати покупцю супровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікати якості, товарно-транспортні документи, податкову накладну (т. 1 а.с. 55-60).

На виконання вказаного договору ТОВ «Регион-Трейдинг» здійснило поставку ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» наступних товарів: свинець С2 чушка ГОСТ 3778-98, круг бронзи БрАЖ 9-4, лист мідний М1 ф28 мм. Факт поставки підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 41-47), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 135-140), подорожніми листками вантажного автомобіля (т.1 а.с. 259, 261, 265), випискою із сертифіката якості (т.2 а.с. 31). Згідно досліджених судом товарно-транспортних накладних транспортування вказаного товару здійснювалось ТОВ «Стрим Трейд Лоджистик» на підставі договору №918 від 01.11.2010 року про надання послуг по перевезенню вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні, укладеного з ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» (т.2 а.с. 32-36). Отримання Позивачем вказаного товару, окрім іншого, підтверджується записами у книзі реєстрації довіреностей Харцизького філіалу ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», розпочатого 01.01.2011 року, журналі реєстрації довіреностей за 2011 рік Одеського філіалу ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», книзі реєстрації транспортних засобів (т.2 а.с. 62-73).

Використання Позивачем отриманого від ТОВ «Регион-Трейдинг» товару, зокрема чушкового свинцю у власній господарській діяльності підтверджується лімітно-заборними картками (т.2 а.с. 21-23). Згідно умов договорів від 20.01.2011 року та 26.01.2011 року ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» здійснило оплату отриманих від ТОВ «Регион Трейдинг» товарів, що підтверджується виписками з банківських рахунків ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» (т.1 а.с. 240, 254,255, 266-268).

По факту поставки ТОВ «Регион-Трейдинг» товарів на користь ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» ним були виписані Позивачу податкові накладні №1 від 04.02.2011 року, №5 від 10.02.2011 року, №10 від 16.02.2011 року, №11 від 16.02.2011 року, №17, №18, №19 від 24.02.2011 року, на загальну суму податкового кредиту 61687,65 грн. (т. 1 а.с. 48-54). Сума ПДВ у розмірі 61687,65 грн., сплачена Позивачем у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Регион-Трейдинг», була віднесена ним до складу податкового кредиту з ПДВ у лютому 2011 року.

Також судом встановлено, що 25.01.2011 року між ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» (споживач) та ТОВ «Енергосинтез» (постачальник) було укладено договір № 37/11- Г/310 на постачання природного газу, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати споживачеві у власність природний газ у кількості та терміни, зазначені нижче, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах, вказаних у договорі (т. 1 а.с. 67-69). Згідно з п. 2.1. кількість газу, що поставляється за даним договором складає 2520000 метрів кубічних. Згідно з п.2.4. вказаного договору фактична кількість поставленого природного газу фіксується сторонами в актах про приймання природного газу, що підписуються після закінчення кожного місяця постачання газу. Відповідно до п.3.1. договору термін постачання газу встановлено з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року. Крім того, зазначеним договором передбачено, що постачальник передає споживачеві газ в газотранспортній системі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Оплата за природний газ проводиться споживачем у такому порядку: 34 % від вартості запланованого місячного обсягу газу не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки; 33% - до 5 числа місяця поставки; 33% - до 15 числа місяця поставки.

Для забезпечення транспортування природного газу 10.11.2010 року ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» (замовник) уклало з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (виконавець) договір №49-Од/1279 на транспортування природного газу. Згідно з п.1.1 даного договору виконавець зобов'язується здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу Замовника від пунктів прийому-передачі газу магістральними трубопроводами до пункту призначення - газорозподільчої станції, а замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату (т.2 а.с. 37-41). Крім того, 01.01.2010 року ПрАТ «ВО «Стальканат Сілур» уклало з ВАТ «Одесагаз» договір № 00701Н-П/472 на облік та транспортування природного газу для потреб промисловості та госпрозрахункових установ та організацій предметом якого є транспортування та споживання природного газу (т.2 а.с. 42-50).

За наслідками поставки газу на підставі договору № 37/11-Г/310 ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» і ТОВ «Енергосинтез» складено акт прийому-передачі обсягу природного газу від 28.02.2011 року № 32, згідно з яким Позивачем прийнято 232,284 тис. м. куб. природного газу на суму 648808,24 грн., в тому числі ПДВ 108134,71 грн. (т. 1 а.с. 63). При цьому під час дослідження судом питання використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у господарській діяльності ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» встановлений факт використання природного газу у роботі виробничого обладнання підприємства, про що свідчать відповідні режимні картки (т.2 а.с.12-20).

Оплата Позивачем отриманого від ТОВ «Енергосинтез» природного газу підтверджується виписками з банківського рахунку ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» (т.1 а.с.237-240, 246-248).

По факту поставки ТОВ «Енергосинтез» природного газу на користь ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» ним були виписані Позивачу податкові накладні №5 від 04.02.2011 року, №13 від 15.02.2011 року, №36 від 24.02.2011 року на загальну суму 101633,96 грн. (т.1 а.с. 64-66). Сума ПДВ у розмірі 101633,96 грн., сплачена Позивачем у складі вартості природного газу, придбаного у ТОВ «Енергосинтез», була віднесена ним до складу податкового кредиту з ПДВ у лютому 2011 року.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п.198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6. ст.198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст.197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст.197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Регион-Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез» підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також встановлено дотримання ним всіх умов, визначених ПК України для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Дослідивши укладені між ПрАТ «ВО Стальканат Сілур» та ТОВ «Регион Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез» договори та надані Позивачем первинні документи суд дійшов висновку, що вони виписані на підставі і у відповідності до укладених договорів, відповідають один одному та підтверджують здійснення господарської операції між ПрАТ «ВО Стальканат Сілур» та ТОВ «Регион Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез».

Суд не приймає до уваги доводи Акту перевірки № 220/16-3/26209430/33 від 23.05.2011 року щодо відсутності у ТОВ «Регион-Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез» основних фондів та трудових ресурсів, які підприємства могли б використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, оскільки чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник СДПІ у судовому засіданні не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між Позивачем та його контрагентами. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Суд вважає безпідставними посилання Відповідача на те, що укладені між Позивачем та ТОВ «Регион-Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез» правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив факт поставки товарів Позивачу від ТОВ «Регион-Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез» та оплати їх вартості, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності, право на формування податкового кредиту з ПДВ підтверджується податковими накладними. А тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку.

Таким чином, укладені правочини відповідають загальним вимогам, встановленим ЦК України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку договори поставки, укладені Позивачем з ТОВ «Регион-Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез» відповідають вимогам ст.203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, вказані договори не визнавались судом недійсними, а отже є чинними.

Підстав для висновку про те, що Позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ в межах виконання угоди, яка суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, судом не встановлено.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаним постачальником, та зв'язок між фактом придбання Позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання Позивачем товару у ТОВ «Регион-Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Втім, Відповідачем не надано до суду жодних документальних підтверджень доводів, викладених ним в актах перевірок №271/15-2/26209430/66 від 20.06.2011 року, № 220/16-3/26209430/33 від 23.05.2011 року, та запереченнях проти позову, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається Відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ «Регион-Трейдинг», ТОВ «Енергосинтез», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд вважає безпідставними висновки Відповідача про неправомірність формування Позивачем податкового кредиту з ПДВ по вказаним взаємовідносинам у лютому 2011 року, відтак протиправними є також висновки щодо завищення Позивачем суми бюджетного відшкодування на суму ПДВ у розмірі 163220,00 грн. у лютому 2011 року.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що Позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби за участю прокуратури міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі №0000411520 від 26 вересня 2011 року, яким Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 163220,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1,00 гривня.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

01 квітня 2013 року

.