Ухвала суду № 31287795, 17.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/7594/12 Головуючий у І інстанції Линник В.Я. Провадження № 22-ц/780/2540/13 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В.Д.Категорія 4 17.05.2013

УХВАЛА

Іменем України

15 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів: Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 07 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ірпінської міської державної нотаріальної контори про зобов'язання вилучити (анулювати) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про заборону відчуження ,-

встановила:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Ірпінської міської державної нотаріальної контори про зобов'язання вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна даних про накладені заборони, в якому він просив зобов'язати відповідача вилучити (анулювати) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на будинок АДРЕСА_1 від 23 червня 2004 року за № 39621, внесений Ірпінською міською державною нотаріальною конторою на підставі договору довічного утримання від 04 листопада 1971 року.

Подавши заяву про уточнення позовних вимог 23 листопада 2012 року, ОСОБА_2 просив суд зобов'язати Ірпінську міську державну нотаріальну контору вилучити (анулювати) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на будинок АДРЕСА_1 і від 24 червня 2004 року за № 39754 та від 23 червня 2004 року за № 39621.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано Ірпінську міську державну нотаріальну контору Київської області анулювати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 від 23 червня 2004 року за № 39621, внесений реєстратором Ірпінською міською державною нотаріальною конторою, на підставі укладеного договору довічного утримання № 5204, 04 листопада 1971 року.

В лютому 2013 року ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення по справі, яку мотивував тим, що Ірпінським міським судом, під час ухвалення рішення 23 листопада 2012 року не було розглянуто його вимоги про вилучення (анулювання) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на будинок АДРЕСА_1 від 24 червня 2004 року за № 39754.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 березня 2013 року вказану заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення заяви без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками розгляду вказаної вище справи суд 23 листопада 2012 року ухвалив рішення, яким повністю задовольнив позовні вимоги, тобто судом було прийнято рішення стосовно всіх заявлених вимог, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що всі позовні вимоги позивача було вирішено судом, тому вказав, що заява про ухвалення додаткового рішення є безпідставною та не ґрунтується на нормах чинного законодавства і не підлягає задоволенню.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про зобов'язання вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на будинок АДРЕСА_1 від 23 червня 2004 року за № 39621.

Разом з тим, 23 листопада 2012 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд зобов'язати Ірпінську міську державну нотаріальну контору вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна всі записи про заборону на спірний будинок, в тому числі і запис про заборону на будинок АДРЕСА_1 і від 24 червня 2004 року за № 39754 (а.с.40)

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про те, що всі позовні вимоги позивача було вирішено судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 314 ЦПК України, розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у випадках скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин постановлена з порушенням норм процесуального права ухвала суду підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення направленню для розгляду до того ж суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 07 березня 2013 року скасувати і направити заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення для розгляду до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді