Постанова № 31286821, 14.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 910/3761/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від позивача: представник - Повар О.М. - за довіреністю,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", м. Київ

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р. про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 910/3761/13 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", м. Київ,

2. Swissport International LTD (Свіспорт Інтернешенл Лімітед), Опфікон Швейцарія

про визнання недійсним рішення зборів учасників та визнання відсутнім права на вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 р. Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", Swissport International LTD про визнання недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" про обрання Правління у новому складі, прийнятого методом письмового опитування без проведення зборів учасників 21 травня 2012 року; визнання відсутнім у юридичної особи за законодавством Швейцарії компанії Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенл Лімітед) права учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", що відповідає 70,6% частці в статутному капіталі ТОВ "Свіспорт Україна", включаючи права на управління і в тому числі прийняття рішень щодо відчуження та/або обтяження оборотних, необоротних, матеріальних та нематеріальних активів ТОВ "Свіспорт Україна", а також щодо прийняття зобов'язань для ТОВ "Свіспорт Україна"; визнання відсутнім у членів Спостережної ради Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", обраних інакше ніж з числа представників Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", а також у членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", обраних за рішенням компанії Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенл Лімітед) права вчиняти будь-які правочини, а також будь-які інші дії щодо відчуження оборотних, необоротних, матеріальних та нематеріальних активів ТОВ "Свіспорт Україна", а також щодо прийняття зобов'язань для ТОВ "Свіспорт Україна".

Разом з позовною заявою Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" подало заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просило накласти арештна все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна»; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Свіспорт Україна» вчиняти будь-які правочини, а також будь-які інші дії щодо відчуження або обтяження будь-якими правами майна ТОВ «Свіспорт Україна».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р. у справі № 910/3761/13 заяву Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про забезпечення позову задоволено частково, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" вчиняти будь-які правочини, а також будь-які інші дії щодо відчуження або обтяження будь-якими правами майна ТОВ "Свіспорт Україна".

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заходи забезпечення позову не пов'язані з заявленими позовними вимогами, заходами забезпечення позову блокується законна господарська діяльність відповідача, заходи забезпечення позову вжиті безпідставно, обрані заходи забезпечення не можуть бути застосовані.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення , а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації від 28.02.2013 р. № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим працівником адресата.

Отже, зазначені відмітки є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Аналогічна позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 22.04.2013 р. штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, наявність поштових повідомлень про вручення копій даної ухвали позивачу та відповідачу-1, п'ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи та клопотань про продовження строку розгляду справи, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах оскарження ухвали достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно приписів ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечений, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позивач обґрунтовував тим, що набуття позивачем права на 100% частку участі в статутному капіталі відповідача-1 підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 р. у справі № 5011-62/8101-2012. Однак, повноваження з управління відповідачем-1 сьогодні фактично здійснюють відповідач-2 безпосередньо та члени Спостережної ради - представники відповідача-2, а також члени Правління, обрані відповідачем-2, при цьому, повноваження членів Спостережної ради - представників відповідача-2, припинились зі спливом строку обрання - 01 листопада 2012 року, а повноваження членів Правління ґрунтуються на рішенні зборів учасників відповідача-1, що було ухвалено всупереч вимогам закону. Крім того, незважаючи на рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 р. у справі № 5011-62/8101-2012, відповідачі вчиняють дії, які свідчать про намагання завдати шкоди майновим правам та охоронюваним законом інтересам позивача, а саме: органи управління відповідача-1 можуть здійснювати нарощування кредиторської заборгованості ТОВ "Свіспорт Україна", в тому числі перед компанією Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенл Лімітед), фактичним забезпеченням якої є лише активи ТОВ "Свіспорт Україна". Також, зазначає, що в електронних засобах масової інформації з'явились публікації, які свідчать про реалізацію належного відповідачу-1 майна на користь третіх осіб. Таким чином, в умовах, коли позивачу згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 р. у справі № 5011-62/8101-2012 належить частка у розмірі 100% статутного капіталу відповідача-1, існує реальна загроза фактичного розмиття органами управління ТОВ "Свіспорт Україна" його активів та створення боргів товариства. Отже, існує спір між учасниками відповідача-1 - позивачем та відповідачем-2 щодо права на частку участі в статутному капіталі відповідача-1, а тому є ризик, що до вирішення питання по суті відповідач-1 та/або відповідач-2 вчинять дії щодо відчуження/обтяження майна відповідача-1, що значно ускладнить або унеможливить виконання рішення у справі.

Задовольняючи частково заяву про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що, враховуючи імовірність здійснення нарощування кредиторської заборгованості ТОВ "Свіспорт Україна", є необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" вчиняти будь-які правочини, а також будь-які інші дії щодо відчуження або обтяження будь-якими правами майна ТОВ "Свіспорт Україна". За висновками місцевого господарського суду вжиття вказаних заходів забезпечення пов'язано з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову у даній справі та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів відповідачів та позивача.

З даними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають положенням ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення зборів учасників ТОВ «Свіспорт Україна» про обрання Правління у новому складі, прийняте методом письмового опитування без проведення зборів учасників 21.05.2012 р., а також просить визнати відсутнім у юридичної особи за законодавством Швейцарії компанії Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенл Лімітед) права учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", що відповідає 70,6% частці в статутному капіталі ТОВ "Свіспорт Україна", включаючи права на управління і в тому числі прийняття рішень щодо відчуження та/або обтяження оборотних, необоротних, матеріальних та нематеріальних активів ТОВ "Свіспорт Україна", а також щодо прийняття зобов'язань для ТОВ "Свіспорт Україна"; визнати відсутнім у членів Спостережної ради Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", обраних інакше ніж з числа представників Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", а також у членів виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", обраних за рішенням компанії Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенл Лімітед) права вчиняти будь-які правочини, а також будь-які інші дії щодо відчуження оборотних, необоротних, матеріальних та нематеріальних активів ТОВ "Свіспорт Україна", а також щодо прийняття зобов'язань для ТОВ "Свіспорт Україна".

Отже, викладеним спростовуються твердження апелянта щодо непов'язаності заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами.

Крім того апелянтом не доведено, що вжиті заходи забезпечення позову блокують господарську діяльність ТОВ «Свіспорт Україна».

Щодо посилань апелянта на безпідставність вжиття заході забезпечення позову колегія суддів зазначає, що в даному випадку наявне достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як зазначалось, позивач обґрунтовував заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема, тим, що відповідачі вчиняють дії, які свідчать про намагання завдати шкоди майновим правам та охоронюваним законом інтересам позивача, а саме: органи управління відповідача-1 можуть здійснювати нарощування кредиторської заборгованості ТОВ "Свіспорт Україна", в тому числі перед компанією Swissport International Ltd. (Свіспорт Інтернешенл Лімітед), фактичним забезпеченням якої є лише активи ТОВ "Свіспорт Україна". Також, зазначає, що в електронних засобах масової інформації з'явились публікації, які свідчать про реалізацію належного відповідачу-1 майна на користь третіх осіб.

Таким чином, в даному випадку, у суду першої інстанції були достатні підстави вжиття заходів до забезпечення позову.

Як зазначає відповідач-1 твердження про право позивача на частку, що дорівнює 100 % статутного капіталу ТОВ «Свіспорт Україна» є безпідставне, а тому суд першої інстанції неправомірно взяв зазначене до уваги. Однак, колегія суддів зауважує, що за правомірними висновками місцевого господарського суду підставою для забезпечення позову стала імовірність здійснення нарощування кредиторської заборгованості ТОВ "Свіспорт Україна".

Також, в апеляційні скарзі відповідач-1 зазначає: «суддя не пояснює, що таке «електронні засоби масової інформації». Колегія суддів звертає увагу, що стаття 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначає аудіовізуальний (електронний) засіб масової інформації, як організацію, яка надає для масового приймання споживачами аудіовізуальну інформацію, передану у вигляді електричних сигналів і прийняту за допомогою побутових електронних пристроїв.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про вжиття заходів до забезпечення позову та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р. у справі № 910/3761/13 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали у справі № 910/3761/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.