Рішення № 31286789, 15.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/36/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.13 Справа № 904/1358/13-г-908/938/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, ідентифікаційний код 05393056)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542)

про стягнення боргу в сумі 15 497, 01 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: не з'явився (в судових засіданнях 08.04.2013р., 16.04.2013р. Неділько Т.Є., провідний юрисконсульт, довіреність № 250/2-220 від 01.11.2012р.).

від відповідача: Дєрябіна Ю.В., юрисконсульт другої категорії юридичного відділу, довіреність № 18-64 від 24.12.2012р.

ПуАТ "Євраз - ДМЗ ім. Петровського" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача ПуАТ "ЗЗФ" про стягнення 12 761, 48 грн. попередньої оплати вартості товару за договором на поставку феросплавів від 05.05.2009р. № 11-09/100, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 961, 83 грн. та 1 773, 70 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 904/1358/13-г та призначено до розгляду в засіданні на 04.03.2013р. о 10 год. 30 хв.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2013р. матеріали справи № 904/1358/13-г направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 15.03.2013р. автоматизованою системою документообігу суду матеріали справи передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві (а.с.2-5), та обґрунтовані ст. 13, 15, 16, 526, 530, 610, 629, 837, 1212 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 54, 55 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2013р. справу № 904/1358/13-г-908/938/13 прийнято до розгляду судді Соловйова В.М. та присвоєно номер провадження 3/36/13. Справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 08.04.2013р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 08.04.2013р. розгляд справи відкладений на 16.04.2013р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 16.04.2013р. оголошено перерву до 15.05.2013р. о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 15.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 20.05.2013р.

За усним клопотанням представника відповідача у судових засіданнях 16.04.2013р., 15.05.2013р. при розгляді справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судових засіданнях 08.04.2013р. та 16.04.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначав, що 05.05.2009р. між ним та відповідачем був укладений договір № 11-09/100 відповідно до якого, Постачальник (відповідач) здійснює поставку своєї продукції, а Покупець (позивач) приймає та оплачує даний товар. Ціна, кількість та загальна вартість відвантаженого товару оформляється окремими специфікаціями до цього Договору.

За умовами договору оплата за товар здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати.

Позивачем здійснено попередню оплату за товар у розмірі 210 000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 605 від 08.05.2009р.

Згідно умов договору, строк відвантаження товару - протягом 10-ти робочих днів після отримання Постачальником попередньої оплати на вартість партії товару, погодженої до відвантаження в поточному періоді.

12.05.2009р. відповідачем був відвантажений товар на загальну суму 197 238, 52 грн., проте ним не виконано зобов'язання з поставки товару на суму 12 761, 48 грн.

27.05.2010р. позивач направив відповідачу вимогу лист від 27.05.2010р. № 2224 в якому просив перерахувати грошові кошти на суму 12 761, 48 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

22.07.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.07.2010р. № 3054 в якій вимагав повернути грошові кошти у сумі 12 761, 48 грн. в семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги.

Відповідачем дану вимогу отримано 23.07.2010р., але кошти повернуто не було.

У зв'язку із несвоєчасним поверненням суми попередньої оплати відповідачу додатково нараховано 1 773, 70 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 961, 83 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві від 15.04.2013р. (а.с.93-95).

Зокрема зазначила, що дійсно між сторонами був укладений договір на поставку феросплавів № 11-09/100 від 05.05.2009р.

Зазначений договір та специфікацію № 1 до нього підписано з боку позивача з протоколом розбіжностей, але на адресу відповідача надійшов лише протокол розбіжностей до Договору від 07.07.2009р. без протоколу розбіжностей до специфікації.

Також відповідачем надано заяву про застосування строків позовної давності в якій заявник зазначив, що 08.05.2009р. позивачем здійснена попередня оплата за товар згідно платіжного доручення № 605 від 08.05.2009р. на суму 210 000, 00 грн.

В свою чергу відповідач здійснив поставку товару 12.05.2009р. на суму 197 238, 52 грн.

Отже, саме 12.05.2009р. позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, а отже, в силу ст. 257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами позивача закінчився 12.05.2012р. - через три роки після здійснення поставки.

Водночас позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області лише в лютому 2013р.

У зв'язку із викладеним відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Заява відповідача прийнята судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ "ЗЗФ" (змінило найменування на ПуАТ "ЗЗФ") (Постачальник) та ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" (змінило найменування на ПуАТ "Євраз - ДМЗ ім. Петровського") укладений договір на поставку феросплавів від 05.05.2009р. № 11-09/100.

Відповідно до п. 1.1 Договору, з метою здійснення господарської діяльності Покупець зобов'язується оплатити та прийняти, а Постачальник поставити продукцію виробництва ВАТ "ЗЗФ" (подальшому - Товар).

Ціна, кількість та загальна вартість відвантаженого Товару оформлюється окремими Специфікаціями до даного Договору.

Загальна вартість Договору складається із загальної вартості поставок, здійснених на підставі Специфікацій в період дії даного Договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Як зазначено в п. 2 Договору, загальна вартість Договору складається із загальної вартості поставок, здійснених на підставі Специфікації в період дії даного Договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Товар поставляється автомобільним транспортом Покупця або найманого ним перевізника, умови поставки - FCA склад Постачальника (згідно Інкотермс 2000г.). Моментом переходу права власності вважається момент приймання товару перевізником або Покупцем до транспортування.

Пунктом 3.3 Договору визначений строк відвантаження - протягом 10-ти робочих днів після отримання Постачальником попередньої оплати на вартість партії товару, погодженої до відвантаження в поточний період.

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціни встановлюються в національній валюті України та зазначаються в Специфікаціях до даного договору. Ціна на відвантажений товар, зазначена в специфікаціях, змінюється (множиться) на коефіцієнт, розрахований за формулою : К/К1 де:

К - курс НБУ по відношенню до долара США на дату зарахування грошових коштів на р/р Постачальника;

К1- курс НБУ гривні по відношенню до долара США на дату Специфікації.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах 100 % передоплати в національній валюті України на р/р Постачальника. Кількість відвантаженого товару визначається по ціні, зазначеній в специфікації, із застосуванням коефіцієнта, зазначеного в п.5.1 даного договору.

У випадку недопоставки товару на суму отриманої передоплати, Постачальник зобов'язується повернути Покупцеві решту передоплати на його розрахунковий рахунок.

Згідно Специфікації № 1 від 05.05.2009р. до договору на поставку феросплавів № 11-09/100 від 05.05.2009р., сторони визначили найменування, якість, ціну, кількість, загальну вартість відвантаженого Товару та строк його поставки, а саме:

найменування - ферросіліцій марки ФС45 клас крупності - 6 (фракція 0-300мм);

якість - ДСТУ (4127:2002);

одиниця виміру - баз.тн.;

кількість БТ (+/-10%) - 25,00;

ціна в грн. без ПДВ за одиницю при базисі поставки FCA 6 930, 00;

ціна в грн. з ПДВ за одиницю при базисі поставки FCA 8 316, 00;

строк поставки - травень 2009р.

Загальна вартість відвантаженої продукції за даною специфікацією складає 207 900, 00 грн. з ПДВ. Загальна вартість може змінюватись у відповідності до п. 5.1 даного договору (а.с.13).

На виконання умов Договору ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" перерахувало на розрахунковий рахунок ВАТ "ЗЗФ" суму попередньої оплати у розмірі 210 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою за 08.05.2009р. (а.с.16).

Відповідач в свою чергу поставив позивачу товар на загальну суму 197 238, 52 грн., що підтверджується рахунком № 437992 від 12.05.2009р. та накладними на відпуск матеріалів на сторону від 12.05.2009р. № 27246, № 27245 (а.с.18-20).

22.07.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію від 21.07.2010р. № 3054 про повернення попередньої оплати за договором № 11-09/100 від 05.05.2009р. в сумі 12 761, 48 грн.(а.с.21-22), яку було отримано представником відповідача 23.07.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 23).

У листі від 27.07.2010р. № 11-1161 відповідач у відповідь на претензію вих. № 3054 від 21.07.2010р. запропонував ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" на суму заборгованості 12 761, 48 грн. по договору № 11-09/100 від 05.05.2009р. феросплавну продукцію ВАТ "Запорізький завод феросплавів" (а.с. 98).

Відомостей про відповідь позивача на вказану пропозицію, поставку на адресу позивача феросплавної продукції на суму 12 761, 48 грн. тощо сторони суду не надали.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на поставку феросплавів від 05.05.2009р. № 11-09/100.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В даному випадку, строк відвантаження визначений сторонами - на протязі 10-ти робочих днів після отримання Постачальником попередньої оплати на вартість партії товару, погодженої до відвантаження в поточний період (п. 3.3 Договору).

Розрахунки за товар здійснюються на умовах 100 % передоплати в національній валюті України на р/р Постачальника. Кількість відвантаженого товару визначається по ціні, зазначеній в специфікації, із застосуванням коефіцієнта, зазначеного в п.5.1 даного договору.

У випадку недопоставки товару на суму отриманої передоплати, Постачальник зобов'язується повернути Покупцеві решту передоплати на його розрахунковий рахунок (п.5.2 Договору).

Позивачем здійснена передоплата у розмірі 210 000, 00 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується банківською випискою за 08.05.2009р.

Відповідач в свою чергу поставив позивачу товар на загальну суму 197 238, 52 грн.

Таким чином відповідач не поставив товар на суму 12 761, 48 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на поставку феросплавів від 05.05.2009р. № 11-09/100, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На день звернення позивача до суду та на час прийняття цього рішення відповідач не надав жодного доказу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 12 761, 48 грн. чи поставку на вказану суму Товару, визначеного договором від 05.05.2009р. № 11-09/100.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь - яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявника у праві на судовий захист фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даній справі позивач скористався своїм переважним правом та звернувся до відповідача 22.07.2010р. з претензію від 21.07.2010р. № 3054 щодо повернення суми попередньої оплати за недопоставлений товар в розмірі 12 761, 48 грн.

Посилання ПуАТ "ЗЗФ" на лист від 27.07.2010р. № 11-1161 в якому відповідач пропонував ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" на суму заборгованості 12 761, 48 грн. по договору № 11-09/100 від 05.05.2009р. феросплавну продукцію, не впливає на висновки суду в цій частині, оскільки за умовами Договору товар повинен був поставлений відповідачем на адресу позивача у 10-ти денний строк після отримання передоплати (п. 3.3 Договору).

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору на поставку феросплавів від 05.05.2009р. № 11-09/100, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 12 761, 78 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 961, 83 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 1 773, 70 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України, від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

В даному випадку претензію від 21.07.2010р. № 3054 щодо повернення суми попередньої оплати за недопоставлений товар в розмірі 12 761, 48 грн. відповідач отримав 23.07.2010р. Отже, відповідач повинен був повернути зазначену суму у строк до 30.07.2012р. включно.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір плати за користування чужими коштами встановлений ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних від простроченої суми за період з 31.07.2010р. по 01.02.2013р. в розмірі 961, 83 грн.

В той же час, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 12 761, 48 грн. за період з 31.07.2012р. по 01.02.2013р. (кількість днів прострочення - 186) складає 960, 78 грн.

Відтак, стягненню підлягає 3 % від простроченої суми в розмірі 960, 78 грн. У стягненні 1,05 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції грошових коштів за період з серпня 2010р. по січень 2013р. в розмірі 1 773, 70 грн.

В той же час, втрати від інфляції грошових коштів від простроченої суми в розмірі 12 761, 48 грн. за період серпня 2010р. по січень 2013р. складають 1 356, 69 грн.

Відтак, стягненню підлягає 1 356, 69 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В частині стягнення 417, 01 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що Договір та специфікацію № 1 до нього підписано з боку позивача з протоколом розбіжностей, але на адресу відповідача надійшов лише протокол розбіжностей до Договору від 07.07.2009р., не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір на поставку феросплавів № 11-09/100 був укладений між сторонами 05.05.2009р. без протоколу розбіжностей, отже сторони погодили всі істотні умови даного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Отже дана норма регулює відносини сторін на стадії одержання проекту договору, а не зміну його умов після того як його було укладено.

Про те, що між ВАТ "ЗЗФ" та ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" було досягнуто згоди щодо всіх необхідних за законом істотних умов договору свідчить зміст додаткової угоди № 1 від 17.07.2009р. до нього (а.с.15), підписаної сторонами через 10 днів після пропозиції покупця (позивача у справі) підписати цей договір з протоколом розбіжностей (а.с.14).

Заперечення відповідача з посиланням на сплив позовної давності суд вважає безпідставними.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування до заявлених вимог про стягнення основного боргу в сумі 12 761, 48 грн. наслідків спливу позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У даній справі позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права 12.05.2009р., тобто з моменту отримання від відповідача за накладними на відпуск матеріалів на сторону від 12.05.2009р. № 27246, від 12.05.2009р. № 27245 та рахунком № 437992 від 12.05.2009р. не всього оплаченого товару на суму 210 000,00 грн., а його частини на суму 197 238, 52 грн.

Відповідно до приписів ч.1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У відповідь на претензію позивача від 21.07.2010р. № 3054 (а.с.21-22) листом від 27.07.2010р. № 11-1161 (а.с. 98) відповідач визнав суму боргу у розмірі 12 761, 48 грн. за договором № 11-09/100 від 05.05.2009р. Тим самим перервав перебіг строку позовної давності, який після переривання почався з 28.07.2010р.

Враховуючи час звернення ПуАТ "Євраз - ДМЗ ім. Петровського" з даним позовом до господарського суду Дніпропетровської області (14.02.2013р.), строк позовної давності за зобов'язанням не сплив.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 15 497, 01 грн. в частині 418, 06 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 15 078, 95 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 2,7 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 674, 05 грн. судового збору (97,3 % від 1 720,50 грн.)

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) на користь Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, ідентифікаційний код 05393056) 12 761 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 48 коп. попередньої оплати вартості товару за договором № 11-09/100 від 05.05.2009р., 960 (дев'ятисот шістдесят) грн. 78 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 1 356 (одну тисячу триста п'ятдесят шість) грн. 69 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 674 (одну тисячу шістсот сімдесят чотири) грн. 05 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 1 (однієї) грн. 05 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 417 (чотириста сімнадцяти) грн. 01 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 20.05.2013р.

Суддя В.М. Соловйов