Рішення № 31286777, 17.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2013 р. Справа № 911/1414/13

За позовом Фізичної особи - підприємця Костюка Ігоря Йосифовича

до Фізичної особи - підприємця Єфіменка Романа Васильовича

про стягнення 41 657,84грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не з'явилися;

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Фізична особа - підприємець Костюк Ігор Йосифович (далі - позивач) звернувся з позовом до Фізичної особи - підприємця Єфіменка Романа Васильовича (далі - відповідач) про стягнення 41 657,84грн. заборгованості, з яких: 36 620грн. боргу за надані послуги згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р., 4 041,46грн. пені, 188,10грн. інфляційних втрат та 808,28грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 000грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2013р. порушено провадження у справі № 911/1414/13, розгляд справи призначено на 17.05.2013р.

07.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшло додаткове пояснення № 56/04 від 29.04.2013р. (вх. № 10818 від 07.05.2013р.), згідно якого останній підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі, яке задоволено судом в частині розгляду справи без участі позивача.

Відповідач в судове засідання 17.05.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2012р. між Фізичною особою - підприємцем Костюком Ігорем Йосифовичем (Довіритель) та Фізичною особою - підприємцем Єфименком Романом Васильовичем (Повірений) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12, згідно якого довіритель (перевізник або його довірена особа) зобов'язався доручити повіреному за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників або їхніх довірених осіб), з метою забезпечення вантажами транспортних засобів (перевізника) для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні.

У розділах 2-6 договору довіритель іменується перевізником, а повірений іменується експедитором (п. 1.3. договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору з доручення перевізника і у відповідності з договором експедитор надає одну чи декілька з наступних послуг: - організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами; - розсилає товарно-транспортну документацію; - здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; - приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством; вирішує з замовником претензійні питання; - за згодою сторін виконує інші доручення перевізника. Експедитор виступає від імені перевізника і може укладати договори з іншими учасниками транспортного процесу для виконання зобов'язань за договором. Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Допускається одержання заявки по факсимільному чи електронному зв'язку (E-mail).

Пунктами 3.2., 3.2.7. договору передбачено обов'язок експедитора вчасно, у терміни, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з перевізником.

Згідно п. 4.5. договору оплата послуг перевізника здійснюється експедитором за рахунок коштів замовника на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (ТТН чи CMR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 10.1. договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012р. чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання заявки відповідача № 330 від 30.03.2012р. (а.с. 15) позивач надав послуги з перевезення вантажу на загальну суму 37 620грн. (2 900 Євро на момент вивантаження), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 000438 (а.с. 16).

Як вбачається із заявки відповідача № 330 від 30.03.2012р. (а.с. 15) сума фрахту та порядок оплати: 2 900 Євро по курсу НБУ на день вивантаження протягом 5 банківських днів.

Позивач, на виконання договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р. та заявки № 330 від 30.03.2012р., 25.04.2012р. надіслав на адресу відповідача міжнародну товарно-транспортну накладну № 000438 (а.с. 16), рахунок-фактуру № 59 від 21.04.2012р. (а.с. 17), податкову накладну (а.с. 18), акт виконаних робіт № 59 від 21.04.2012р. (а.с. 19), які 27.05.2012р. отримав Єфіменко Р.В., що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 20).

18.02.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 20/02 від 15.02.2012р. (а.с. 21), згідно якої просив останнього перерахувати позивачу заборгованість договором, яка 26.02.2013р. отримана відповідачем, що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 22).

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.5. договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р. та заявки № 330 від 30.03.2012р., з оплати наданих позивачем послуг, виконав частково, сплативши 04.03.2013р. на рахунок позивача 1 000грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 23), довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" № С09-0000-114/11/3-075 від 22.04.2013р. (а.с. 33), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення склав 36 620грн. (37 620грн. - 1 000грн.), що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 23), довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" № С09-0000-114/11/3-075 від 22.04.2013р. (а.с. 33), довідкою ПАТ КБ „Приватбанк" № 08.7.0.0.0/130418152905 від 18.04.2013р. (а.с. 34) та звітами по операціях (а.с. 35-47), а також довідкою ФОП Костюк І.Й. про суму заборгованості відповідача № 53/04 від 22.04.2013р. (а.с. 48), підписаною та скріпленою печаткою позивача.

Предметом позову є вимоги про стягнення 36 620грн. боргу за надані послуги згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р., 4 041,46грн. пені, 188,10грн. інфляційних втрат та 808,28грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини транспортного експедирування.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання заявки відповідача № 330 від 30.03.2012р. (а.с. 15) надав послуги з перевезення вантажу на загальну суму 37 620грн. (2 900 Євро на момент вивантаження), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 000438 (а.с. 16); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.5. договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р. та заявки № 330 від 30.03.2012р., з оплати наданих позивачем послуг, виконав частково, сплативши 04.03.2013р. на рахунок позивача 1 000грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 23), довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" № С09-0000-114/11/3-075 від 22.04.2013р. (а.с. 33), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення склав 36 620грн. (37 620грн. - 1 000грн.), що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 23), довідкою АТ „Райффайзен Банк Аваль" № С09-0000-114/11/3-075 від 22.04.2013р. (а.с. 33), довідкою ПАТ КБ „Приватбанк" № 08.7.0.0.0/130418152905 від 18.04.2013р. (а.с. 34) та звітами по операціях (а.с. 35-47).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 36 620грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 36 620грн. боргу за надані послуги згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р. є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що нарахована позивачем за період з 30.05.2012р. по 15.02.2013р. пеня у сумі 4 041,46грн. за своєю правовою природою є пенею, оскільки її нарахування має триваючий характер.

Водночас, приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон)).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме у разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" № 02-5/293 від 29.04.1994р.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. у справі № 32/304.

Суд встановив, що договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р. не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 4 041,46грн. пені.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за вересень 2012р., грудень 2012р. та січень 2013р. нараховано 188,10грн. інфляційних втрат та 808,28грн. 3 % річних за період з 30.05.2012р. по 15.01.2013р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 8), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих у вересні 2012р., грудні 2012р. та січні 2013р. та 3 % річних, нарахованих за період з 30.05.2012р. по 15.01.2013р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором становить 188,10грн. інфляційних втрат та 714,26грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 188,10грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю судом, а вимога про стягнення 808,28грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 714,26грн.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1 000грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правових послуг від 28.03.2013р. (а.с. 24), квитанцію № 037636 від 28.03.2013р. (а.с. 25) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 654 від 25.06.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який адвокат витратив на підготовку матеріалів у даній справі та часткове задоволення позовних вимог, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 000грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню у розмірі 900,72грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 36 620грн. боргу за надані послуги згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р., 188,10грн. інфляційних втрат, 714,26грн. 3 % річних та 900,72грн. витрат на послуги адвоката є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Єфіменка Романа Васильовича (08554, Київська обл., Фастівський район, с. Пилипівка, вул. Леніна, буд. 30; ідентифікаційний номер 2569313656) на користь Фізичної особи - підприємця Костюка Ігоря Йосифовича (77521, Івано-Франківська обл., Долинський район, с. Гериня; ідентифікаційний номер 2422103810) 36 620 (тридцять шість тисяч шістсот двадцять гривень) 00 коп. боргу за надані послуги згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 2402/12 від 24.02.2012р., 188 (сто вісімдесят вісім гривень) 10 коп. інфляційних втрат, 714 (сімсот чотирнадцять гривень) 26 коп. 3 % річних, 900 (дев'ятсот гривень) 72 коп. витрат на послуги адвоката та 1 549 (одну тисячу п'ятсот сорок дев'ять гривень) 70 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 20.05.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко