Рішення № 31286741, 13.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/31/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.13 Справа № 908/783/13-г

м. Запоріжжя провадження № 3/31/13

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" (69600, м. Запоріжжя, МСП-982, Північне шосе, 31-А, ідентифікаційний код 24516317)

до відповідача: Приватного підприємства "Промто Плюс" (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152, офіс 126, ідентифікаційний код 23284454)

про стягнення заборгованості в сумі 10 921, 30 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Сердюченко В.В., довіреність б/н від 06.03.2013р.)

від відповідача: Пасицька Т.Ф., довіреність № 01/12 від 09.01.2013р.

ВАТ "Вуглецевий композит" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП "Промто Плюс" про стягнення заборгованості за господарським договором в сумі 10 921, 30 грн., а саме: 10 717, 20 грн. основного боргу, 42, 90 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 161,20 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.02.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві (т.1, а.с.4), та обґрунтовані ст. 11, 509, 525, 625 ЦК України, ст. 173, 174, 181, 193 ГК України та ст. 1, 12 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.03.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/783/13-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.03.2013р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 26.03.2013р. розгляд справи відкладений на 10.04.2013р. о 10 год. 00 хв. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання позивача та заяви РВ ФДМУ по Запорізькій області про залучення Фонду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні, на стороні позивача.

Ухвалою від 10.04.2013р. продовжено строк розгляду спору до 13.05.2013р., розгляд справи відкладений на 13.05.2013р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 13.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 20.05.2013р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 13.05.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві від 26.02.2013р. та письмових поясненнях (т.1, а.с.37-38, 56-57, 82), просить суд стягнути з відповідача на користь ВАТ "Вуглецевий композит" заборгованість відповідно до листа від 19.04.2010р. № 53 та акту виконаних робіт від 31.05.2010р. № 9 в сумі 10 921, 30 грн., а саме: 10 717, 20 грн. основного боргу, 42, 90 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 161,20 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

У квітні 2010р. на адресу ВАТ "Вуглецевий композит" надійшов лист № 53 від 19.04.2010р. в якому ПП "Промто Плюс" просило провести процес піроущилення пластин УКПМ у кількості двох штук розміром 680х540х6,4 мм.

Свої зобов'язання ВАТ "Вуглецевий композит" виконало належним чином, що підтверджується актом виконаних робіт № 9 від 31.05.2010р.

ВАТ "Вуглецевий композит" було виставлено рахунок ПП "Промто Плюс" від 31.05.2010р. № 24 на суму 10 717, 20 грн.

В своєму листі відповідач гарантував оплату, проте оплата за надані послуги не проведена.

Листом від 16.08.2012р. за № 01/217 ВАТ "Вуглецевий композит" повторно направило на адресу відповідача рахунок від 31.05.2010р. № 24 на суму 10 717, 20 грн. Вказаний рахунок отриманий відповідачем 20.08.2012р.

У зв'язку з несплатою боргу за невиконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції: 161, 20 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 42,90 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.2013р. проти позовних вимог заперечила з підстав наведених у відзиві від 09.04.2013р. (т.1, а.с.91-92). Зокрема зазначила, що листом № 53 від 19.04.2010р. ПП "Промто Плюс" замовило у ВАТ "Вуглецевий композит" надання послуг з піроущілення пластин УКПМ.

У наступному листі № 55 від 20.04.2010р. ПП "Промто Плюс" просило позивача надати послугу, зазначену у листі № 53, в рахунок раніше поставлених на адресу ВАТ "Вуглецевий композит" товарів за договором № 1 від 03.08.2009р. Заперечень, щодо надання послуг в рахунок поставленої продукції за договором № 1 від 03.08.2009р. ВАТ "Вуглецевий композит" не надавало.

Таким чином позивач надав послуги, про що було підписано акт виконаних робіт № 9 від 30.05.2010р.

В подальшому на адресу позивача направлялись акти зарахування взаємних вимог, які з невідомих причин залишалися без відповіді з боку позивача. У зв'язку із чим відповідачем було направлено відповідну заяву від 31.12.2010р. № 216. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У зв'язку із викладеним відповідач у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010р. ВАТ "Вуглекомпозит" отримало лист ПП "Промто Плюс" від 19.04.2010р. № 53 з проханням провести процес піроущілення пластин УКПМ у кількості 2 штук розміром 680х540х6,4 мм. Цим же листом ПП "Промто Плюс" гарантувало ВАТ "Вуглекомпозит" оплату замовлення.

Листом від 20.04.2010р. № 55 директор ПП "Промто Плюс" Устюгова О.Ю., звернулась до директора ВАТ "Вуглецевий композит" Болмакова Н.І. з проханням надати послуги за листом № 53 від 19.04.2010р. в рахунок раніше поставлених на адресу ВАТ "Вуглекомпозит" товарів без оплати зі сторони товариства за договором №1 від 03.08.2009р. Даний лист отриманий 20.04.2010р. Пархісенко О.В.

ВАТ "Вуглецевий композит" (Виконавцем) та ПП "Промто Плюс" (Замовником) підписаний акт виконаних робіт № 9 від 31.05.2010р. згідно якому ВАТ "Вуглецевий композит", у відповідності до листа ПП "Промто Плюс" вих. № 53 від 19.04.2010р., виконало послуги по піроущіленню пластин УКПМ у кількості 2 штук розміром 680х540х6,4 мм. Вартість робіт склала 10 717, 20 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 1 786, 20 грн.

На оплату виконаних послуг ВАТ "Вуглецевий композит" (Продавець) виставило ПП "Промто Плюс" (Покупцю) рахунок № 24 від 31.05.2010р. на суму 10 717, 20 грн.

16.08.2012р. ВАТ "Вуглецевий композит" направило на адресу ПП "Промто Плюс" лист від 16.08.2012р. № 01/217 "Про сплату заборгованості" в якому позивач, зокрема, зазначив, що станом на 16.08.2012р. у ПП "Промто Плюс" існує заборгованість перед ВАТ "Вуглецевий композит" за надані послуги згідно листа № 53 від 19.04.2010р.

Разом з листом відповідачу направлений рахунок № 24 від 31.05.2010р. на суму 10 717, 20 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.08.2012р. та фіскальним чеком від 16.08.2012р. № 1716 (т.1, а.с.9).

Зазначений лист та рахунок отримані відповідачем 20.08.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (т.1, а.с. 10).

Доказів про сплату на адресу ВАТ "Вуглецевий композит" суми боргу в розмірі 10 717, 20 грн. за надані послуги із піроущілення пластин УКПМ у кількості 2 штук розміром 680х540х6,4 мм. відповідно до листа від 19.04.2010р № 53 та акту виконаних робіт від 31.05.2010р. № 9 відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою листа від 19.04.2010р. № 53, акту виконаних робіт № 9 від 31.05.2010р. та рахунку від 31.05.2010р. на суму 10 717, 20 грн., суд дійшов висновку, що сторони досягли істотних умов, що необхідні для укладення договору про надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку сторонами не було встановлено строк (термін) виконання відповідачем грошового зобов'язання за виконані позивачем роботи згідно листа від 19.04.2010р. № 53 та акту виконаних робіт від 31.05.2010р. № 9, тому, вирішуючи спір, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, якщо договором або законом не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником безпосередньо після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати дату одержання вимоги боржником.

Так як згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові.

В даному випадку вимога ВАТ "Вуглецевий композит" у формі листа від 16.08.2012р. № 01/217 про сплату рахунку від 31.05.2010р. № 24 на суму 10 717, 20 грн. у семиденний строк (т.1, а.с.8) отримана боржником ПП "Промто Плюс" 20.08.2012р.

Отже граничний строк оплати суми боргу за надані позивачем послуги за листом відповідача від 19.04.2010р. № 53 сплинув 27.08.2012р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПП "Промто Плюс" не виконало грошові зобов'язання перед позивачем за надані послуги відповідно до листа від 19.04.2010р. № 53 та акту виконаних робіт від 31.05.2010р. № 9, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 717, 20 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 42,90 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 161, 20 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних від простроченої суми за період з 28.08.2012р. по 26.02.2013р. в розмірі 161,20 грн.

В той же час, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 10 717, 20 грн. за період прострочення з 28.08.2012р. по 26.02.2013р. (кількість днів прострочення - 183) складає 160, 90 грн.

Відтак, стягненню підлягає 3 % від простроченої суми в розмірі 160, 90 грн. У стягненні 0,30 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобов'язання за період з вересня 2012р. по січень 2013р. (розрахунок на а.с.14, т.1) перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.

Відтак, стягненню в цій частині за період з вересня 2012р. по січень 2013р. включно від суми боргу, що становить 10 717, 20 грн., підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 42,90 грн.

Заперечення відповідача стосовно відсутності заборгованості ПП "Промто Плюс" перед ВАТ "Вуглецевий композит" в розмірі 10 717, 20 грн. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог не приймається судом з наступних підстав.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже законодавцем встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Лист ПП "Промто Плюс" від 20.04.2010р. вих. № 55, на який посилається відповідач (т.1, а.с.91-92), не є заявою про зарахування зустрічних вимог у розумінні приписів ст. 601 ЦК України.

Так, у зазначеному листі директор ПП "Промто Плюс" просив ВАТ "Вуглецевий композит" виконати послуги за листом від 19.04.2010р. вих. № 53 в рахунок поставлених товарів на адресу ВАТ "Вуглецевий композит" без оплати зі сторони останнього за договором № 1 від 03.08.2009р.

За своєю правовою природою лист від 19.04.2010р. вих. № 53 є пропозицією відповідача щодо зміни умов договору, який укладений між сторонами у спрощеній формі, в частині розрахунків між сторонами, а саме: замість обумовленої договором оплати послуг, гарантованої листом від 19.04.2010р. вих. № 53 (т.1, а.с.5), ПП "Промто Плюс" просило виконати ці послуги без оплати (т.1, ас. 97).

Оскільки позивач не надав відповідь на зазначену пропозицію відповідача, тому суд вважає, що сторони в цій частині не досягли згоди та не змінили умов договору щодо безумовної оплати послуг за листом від 19.04.2010р. вих. № 53.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в момент отримання представником позивача листа від 20.04.2010р. вих. № 55 у ПП "Промто Плюс" ще не виникло зобов'язання перед ВАТ "Вуглецевий композит" оплатити послуги по піроущіленню пластин УКПМ у кількості 2 штук розміром 680х540х6,4 мм., оскільки акт виконаних робіт № 9 був підписаний лише 31.05.2010р., а рахунок на оплату зазначених послуг взагалі був отриманий відповідачем 20.08.2012р.

Також вимоги, які випливають з листа від 20.04.2010р. вих. № 55, за своєю природою не є однорідними, оскільки відповідач просить надати послуги в рахунок раніше поставлених товарів.

Посилання відповідача на те, що він направляв на адресу позивача заяву від 31.12.2010р. вих. № 216 про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ГК України, про що свідчить фіскальний чек від 13.01.2011р. № 2648, судом не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

По-перше, заява від 31.12.2010р. вих. № 216 датована 31.12.2010р., фіскальний чек № 2648 датований 13.01.2011р.

По-друге, у фіскальному чеку не значиться що за лист направлений на адресу ВАТ "Вуглецевий композит".

Інших доказів надіслання зазначеної заяви відповідачем не надано.

По-третє, позивач надав суду копію з журналу вхідної кореспонденції за 2010-2011р. з якого вбачається, що заява ПП "Промто Плюс" від 31.12.2010р. вих. № 216 до товариства не надходила.

Враховуючи заперечення позивача щодо отримання зазначеної заяви, а також оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд надає перевагу доказам позивача та приходить до висновку про те, що відповідачем не доведений факт направлення на адресу ВАТ "Вуглецевий композит" заяви від 31.12.2010р. вих. № 216 про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ГК України. Отже і зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами не відбулося.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промто Плюс" (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152, офіс 126, ідентифікаційний код 23284454) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" (69600, м. Запоріжжя, МСП-982, Північне шосе, 31-А, ідентифікаційний код 24516317) 10 717 (десять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 20 коп. основного боргу, 42 (сорок дві) грн. 90 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 160 (сто шістдесят) грн. 90 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 3 % річних від простроченої суми в розмірі 0 (нуль) грн. 30 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 20.05.2013р.

Суддя В.М. Соловйов