Рішення № 31286740, 14.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/19/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 Справа № 908/998/13

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про розірвання договору оренди № 018/10/12 від 18.10.2012 р., стягнення 20400 грн. заборгованості з орендної плати, 12880 грн. штрафу, 83 грн. 13 коп. пені

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - ОСОБА_4, дов. № 818684 від 19.09.2012 р.

Відповідача - ОСОБА_5, дов. № 107209 від 26.04.2013 р.

Заявлено позовні вимоги розірвання договору оренди № 018/10/12 від 18.10.2012 р., стягнення 20400 грн. заборгованості з орендної плати, 12880 грн. штрафу, 83 грн. 13 коп. пені.

Розгляд справи, призначений на 17.04.2013 р., відкладався до 14.05.2013 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 14.05.2013 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору оренди № 018/10/12, укладеного з відповідачем 18.10.2012 р., за актом приймання-передачі передав останньому в орендне користування 132,5 кв. м. в будівлі по АДРЕСА_3. Відповідно до п. 5.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 18.10.2012 р., розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за місяць складає 8500 грн., сплачується в готівковому порядку орендарем орендодавцю на умовах договору. Відповідно до п. 5.1 договору плата за користування об'єктом оренди визначена договором сплачується орендарем щомісячно на підставі пред'явленого рахунку протягом трьох днів з моменту його отримання, але не пізніше 10-го календарного дня поточного місяця. Відповідач в обумовлені договором строки зобов'язання з перерахування орендної плати не виконував належним чином, внаслідок чого за ним склалася заборгованість за період з січня по березень 2013 р. в розмірі 20400 грн., яку позивач просить стягнути з СПД-ФО ОСОБА_3 та розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 018/10/12 від 18.10.2012 р. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором згідно п. 7.3, 7.5, 7.9 договору позивач просить стягнути з відповідача 12880 грн. штрафу. Також, у відповідності до п. 7.4 договору до стягнення заявлено 83 грн. 13 коп. пені, нарахованої за період з 05.03.2013 р. по 20.03.2013 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що належним чином виконував зобов'язання щодо внесення орендної плати та своєчасно сплачував кожний місяць орендну плату в розмірі 8500 грн. Відповідач вказує на відсутність наданих позивачем доказів щодо несплати орендарем орендної плати. В судовому засіданні відповідачем також зазначено, що СПД-ФО ОСОБА_3 сплатила позивачу грошові кошти в рахунок орендних платежів за 6 місяців наперед, при цьому позивачем будь-яким чином не оформлено внесення орендної плати.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 18.10.2012 р. сторонами по справі укладено договір оренди № 018/10/12, за умовами якого орендодавець (позивач по справі) зобов'язався передати, а орендар (відповідач по справі) прийняти у тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 132,5 кв.м. будівлі за адресою: АДРЕСА_3).

Порядок розрахунків та розмір плати за користування об'єктом оренди узгоджено розділом 5 договору № 018/10/12, пунктом 5.1 якого передбачено, що плата за користування об'єктом оренди визначена договором, сплачується орендарем щомісячно, на підставі пред'явленого орендодавцем рахунку протягом трьох днів з моменту його отримання, але не пізніше 10-го календарного для поточного місяця, за який здійснюється оплата у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата за перший місяць оренди здійснюється орендодавцем в розмірі 1500 грн. наперед в повному розмірі в день підписання Акту прийому-передачі об'єкту оренди згідно п. 3.2 договору. Додатковою угодою № 1 від 18.10.2012 пункт 5.2 договору викладено в наступній редакції: розмір плати за користування об'єктом оренди за місяць складає 8500 грн., сплачується в готівковому порядку орендарем орендодавцю на умовах договору. Строк дії договору оренди встановлено п. 4.1, відповідно до якого договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 15 жовтня 2013 р., термін оренди обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Як свідчать вивчені матеріали, у орендне користування відповідач прийняв об'єкт оренди за актом приймання - передачі від 18.10.2012 р. На оплату орендних платежів відповідачу пред'являлися рахунки-фактури № Р-00000003 від 14.02.2013 р., № Р-00000004 від 14.02.2013 р., № Р-00000009 від 18.03.2013 р.

Позивач вказує, що відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату не вносив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість з орендної плати за період з січня 2013 р. по березень 2013 р. в сумі 20400 грн., зокрема, за січень 2013 р. орендна плата внесена частково в розмірі 5100 грн., заборгованість складає 3400 грн., а за лютий 2013 р. та березень 2013 р. по 8500 грн. За умовами п. 8.1 договору, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку із повідомленням орендаря за 10 днів, якщо орендар порушить умови договору, зокрема і умови п. 5.1, 5.2, 5.5, 6.4.2.1 договору. Як зазначає позивач, 01.02.2013 р. ним направлялася відповідачу додаткова угода про розірвання договору оренди. Домовленості щодо розірвання договору з відповідачем не досягнуто.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність підстав для розірвання договору з мотивів не внесення орендної плати, оскільки сторони мають протилежні позиції щодо наявності заборгованості з орендної плати, так як відповідач наполягає, що ним своєчасно та в повному обсязі вносилися орендні платежі. Спірні питання потребують дослідження судом певних обставин з метою встановлення підстав для застосування насідків порушення зобов'язань за договором оренди.

Господарські відносини суб'єктів господарювання щодо оренди майна регулюються нормами Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою 30 Господарського кодексу України.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач наполягає на тому, що грошові кошти в рахунок орендних платежів ним внесені позивачу готівкою, але останнім не видано чек на підтвердження такої оплати. Доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів щодо внесення орендної плати та відсутності заборгованості з орендної плати за спірним договором.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суд вважає, що вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 20400 грн. за січень - березень 2013 р. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Статтями 284, 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди. Приписами ст.. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 291 ГК України імперативно встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця у цивільних відносинах.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання щодо внесення орендної плати у встановлені договором строки. Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Оскільки орендарем (відповідачем) порушено зобов'язання щодо внесення орендних платежів, передбачене договором, що є підставою для розірвання договору оренди, суд вважає вимоги про розірвання договору найму (оренди) № 018/10/12 від 18.10.2012 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 83 грн. 13 коп., нарахованої за період з 04.03.2013 р. по 20.03.2013 р., та 2380 грн. штрафу позивач обґрунтовує з посилання на п.п. 7.3 та 7.4 договору. Пунктом 7.3 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 5.1 5.2 даного договору, орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 20% від суми орендної плати, що підлягала оплаті в відповідний період, за який нараховано штраф. Пунктом 7.4 договору встановлено, що за невиконання чи за неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.5 даного договору, орендар додатково до штрафу, передбаченого п. 7.3 цього договору сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми не внесеної в термін орендної плати, за кожний день прострочення.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано штраф в розмірі 20% від суми орендної плати, яка підлягала оплаті за січень 2013 р., в розмірі 680 грн. та за лютий 2013. р. - в розмірі 1700 грн. Таким чином, оскільки встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті орендних платежів, суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5500 грн. за прострочення здавання об'єкта оренди відповідно до п. 7.5 договору та штрафу в розмірі 5000 грн. за не приведення об'єкта оренди у первісний стан відповідно до п. 7.9 договору, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, з огляду наступне:

Пунктом 7.5 договору оренди № 018/10/12 передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання орендарем обов'язків, передбачених п. 3.6, 10.3 договору, він сплачує орендодавцю штраф 500 грн. за кожний день прострочення повернення об'єкта оренди орендодавцю. Відповідно до п. 7.9 договору у випадку порушення п. 6.4.22 договору, тобто у разі відмови орендаря у встановлені цим пунктом договору строки привести об'єкт оренди у первісний стан, який існував на момент укладання договору, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю штрафу в розмірі 5000 грн.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до приписів ст. 188 ГК України договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Оскільки між сторонами виникли спірні питання щодо нараховування заборгованості за договором найму (оренди) № 018/10/12 та за результатами дослідження обставин справи судом встановлено підстави для розірвання договору оренди, вимоги про стягнення штрафу за прострочення повернення об'єкту оренди та за не приведення об'єкту оренди у первісний стан є передчасними. Суд вважає вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5500 грн. та 5000 грн. такими, що не підлягають задоволенню та в цій частині позову відмовляється.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір № 018/10/12 найму (оренди) нежитлового приміщення від 18.10.2012 р., укладений Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентиф. номер НОМЕР_2) 20400 грн. основного боргу, 2380 грн. штрафу, 83 грн. 13 коп. пені, 2326 грн. 06 коп. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 20 травня 2013 року.

Суддя І.А. Попова