Рішення № 31286739, 16.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" травня 2013 р. Справа № 906/592/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Селявіна І.І. - представника за довіреністю від 03.05.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (АР Крим, с. Мазанка, Сімферопольський район)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 4987,24 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулось до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 4987,24грн., із яких 3940,58грн. заборгованості, 98,78грн. пені, 928,12грн. штрафу, 19,76грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 16.05.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що після звернення з позовом, відповідачем частково погашено заборгованість на суму 880,00грн. Просив стягнути з відповідача 3060,58грн. основного боргу, 98,78грн. пені, 928,12грн. штрафу, 19,76грн. 3 % річних.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали про порушення провадження від 19.04.2013р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1174200029218 про вручення 23.04.2013р. відповідачу рекомендованого листа.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду відповідача та неподання письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2012р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач/ покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (позивач/ постачальник) було укладено договір поставки №000181 (а.с. 7).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1. договору, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі по тексту іменуються як продукція та/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору №000181 від 22.09.2012р., позивачем у період з 05.01.2013р. по 18.01.2013р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4640,58грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ РН-13-000135 від 05.01.2013р. на суму 3102,42грн.,

№ РН-13-000203 від 09.01.2013р. на суму 673,56грн.,

№ РН-13-000732 від 18.01.2013р. на суму 864,60грн. (а.с.10-12).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п.2.9 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 календарних днів з моменту її передачі.

Пунктом 2.10 договору визначено, що моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем у підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі накладної.

Таким чином, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №РН-13-000135 від 05.01.2013р. - у строк до 26.01.2013р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №РН-13-000203 від 09.01.2013р. - у строк до 30.01.2013р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №РН-13-000732 від 18.01.2013р. - у строк до 08.02.2013р.

Проте, у встановлений договором строк відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав. Так, з наявних в матеріалах справи фіскальних чеків вбачається, що станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого від позивача товару на суму 700,00грн., зокрема: 12.02.2013р. - 100,00грн. (а.с.47), 22.03.2013р. - 100,00грн. (а.с.48), 05.04.2013р. - 500,00грн. (а.с.49).

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №000181 від 28.09.2012р., у відповідача, станом на час звернення позивача з позовом до суду, існувала заборгованість перед позивачем в сумі 3940,58грн.

Водночас, після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 880,00грн., а саме: 17.04.2013р. - 100,00грн., 27.04.2013р. - 150,00грн., 30.04.2013р. - 130,00грн., 16.05.2013р. - 500,00грн., що підтверджується фіскальними чеками (а.с.50-53).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 880,00грн. підлягає припиненню.

З огляду на вищезазначене, станом на час розгляду справи непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 3060,58грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 3060,58грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3060,58грн. основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 98,78грн. пені, 928,12грн. штрафу, 19,76грн. 3 % річних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 договору поставки №000181 від 28.09.2012р. сторони погодили, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого товару за договором поставки №000181 від 28.09.2012р. в сумі 98,78грн. та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в сумі 19,76грн., нараховані на суму простроченої заборгованості в розмірі 3940,58грн., за період з 09.02.2013р. по 10.04.2013р.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних (а.с.3), господарський суд встановив, що проведені позивачем нарахування пені та 3% відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 98,78грн. та 3% річних в сумі 19,76грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач посилаючись на умови пункту 4.1 договору поставки №000181 від 28.09.2012р., просить стягнути з відповідача штраф в сумі 928,12грн.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору поставки №000181 від 28.09.2012р. сторони погодили, що у разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даному випадку, сторони визначили розмір штрафу у відсотковому співвідношенні від вартості партії продукції, а саме, у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена більше 30 календарних днів, що не суперечить нормам чинного законодавства.

При цьому, суд зауважує, що 28.09.2012р. сторони підписали договір без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.

За прострочку відповідачем оплати товару позивач нарахував штраф в сумі 928,12грн. (4640,58грн. х 20%).

Досліджуючи питання правомірності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу, господарський суд встановив наступне.

При здійсненні розрахунку штрафу позивач не врахував, що прострочку оплати товару більше 30 календарних днів за видатковою накладною №РН-13-000135 від 05.01.2013р., відповідачем допущено на суму 3002,42грн., а не 3102,42грн., оскільки 30 денний строк прострочення оплати за вказаною накладною спливає 25.02.2013р., а оплата товару в сумі 100,00грн. здійснена відповідачем 12.02.2013р. Нарахування позивачем штрафу за прострочку оплати товару за видатковими накладними №РН-13-000203 від 09.01.2013р., №РН-13-000732 від 18.01.2013р. відповідає умовам договору, зокрема п.4.1 договору поставки №000181 від 28.09.2012р.

Зважаючи на вищевикладені встановлені судом обставини, правомірним є нарахування штрафу у розмірі 908,12грн. (3002,42грн. + 673,56грн. + 864,60грн. = 4540,58 х 20%).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 908,12грн. У задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 20,00грн. суд відмовляє.

Cтаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, доказів погашення існуючої суми заборгованості відповідачем суду до справи не надано, як не надано і доказів у спростування позовних вимог.

За таких обставин, позов суд задовольняє частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3060,58грн. основного боргу, 98,78грн. пені, 908,12грн. штрафу та 19,76грн. 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 880,00грн. основного боргу слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. У задоволенні позову в частині стягнення 20,00грн. штрафу слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.6, 9, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.173, 181, 193, 230, 231, 232, ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с.Мазанка, вул.Садова, буд.19, ідентифікаційний код 36499654)

- 3060,58грн. боргу,

- 98,78грн. пені,

- 908,12грн. штрафу,

- 19,76грн. 3% річних,

- 1713,60грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 880,00грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.05.13

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)