Рішення № 31286150, 21.05.2013, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 415/6196/12

№ провадження 2/208/162/13

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2013 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретарі Севастьяновій Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Залізного В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» «Про стягнення моральної шкоди», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- «зобов'язати відповідача відновити постачання природного газу за адресою позивача»;

- «стягнути на користь позивача з відповідача у відшкодування завданої неправомірними діями моральної шкоди 4000 грн.».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору від 06.05.2006р., останній повинен безперервно надавати йому, як наймачеві квартири за адресою: АДРЕСА_1, послуги з постачання природного або скрапленого газу для побутового споживання. Разом з тим, у порушення умов договору, без передбаченого п.19 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 2246 від 09.12.1999р. письмового попередження про припинення газопостачання, 12.07.2012 року відповідач припинив в односторонньому порядку постачання газу до вищевказаної квартири. Внаслідок безпідставного припинення газопостачання до квартири позивача, йому було завдано моральної шкоди у розмірі 4000 грн., яка полягає у тому, що він, хвора людина, інвалід першої групи, був позбавлений можливості користуватися газовими приладами та використовувати їх для своїх потреб, що, в свою чергу, викликало у нього значні душевні страждання, погіршення стану здоров'я, настрою, та необхідність докладати значні додаткові зусилля для організації свого життя.

В ході розгляду справи суд, за заявою представника позивача, на підставі ч.1 ст. 207 ЦПК України, залишив без розгляду позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача відновити постачання природного газу за адресою позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги свого довірителя в частині стягнення з відповідача завданої позивачу неправомірними діями моральної шкоди у розмірі 4 000 грн., та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Залізний В.В. позов не визнав, та, в обґрунтування своїх заперечень суду зазначив, що, припинення 12.07.2012р. газопостачання до квартири позивача було здійснено відповідачем відповідно до п.19 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 2246 від 09.12.1999р., а саме згідно письмового попередження позивача про припинення газопостачання, яке було направлене позивачу поштовим повідомленням та, отримане відповідачем з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п.1 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 2246 від 09.12.1999р., (далі - Правила) ці Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу.

Згідно п.3 Правил, постачання природного, а також скрапленого газу від групових резервуарних установок здійснюється безперервно відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, що затверджуються Держнаглядохоронпраці, та цих Правил.

Згідно п.4 Правил, послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним підприємством відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, 06.05.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 303460 про надання послуг з газопостачання (а.с.5-8), згідно п.1.1 якого відповідач взяв на себе зобов'язання безперервно надавати позивачу послуги з постачання природного або скрапленого газу для побутового споживання з гарантованим рівнем надійності за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.6.2.2 вищевказаного Договору, відповідач зобов'язався неухильно дотримуватись вимог «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 2246 від 09.12.1999р.

Згідно Акту № 304460 (а.с.9), 12.07.2012 року відповідач припинив постачання природного газу за адресою місця проживання позивача: АДРЕСА_1 у зв'язку з порушенням останнім строків сплати за надані послуги з газопостачання.

Згідно п.6 Правил, газопостачання припиняється у разі порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абз.15 п.10 та у п.17 цих Правил. У зазначених випадках газорозподільне підприємство зобов'язане поінформувати споживача про причини і строки припинення газопостачання, а газопостачальне підприємство - здійснити протягом одного місяця перерахунок оплати послуг, що надавалися споживачеві.

Згідно п.7 Правил, про припинення газопостачання складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.

Згідно п.19 Правил, якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п'яти днів не отримало повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі неоплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання. Припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично отримані послуги з газопостачання.

Як зазначає у своєму позові позивач, відповідач припинив постачання природного газу 12.07.2012 року за адресою місця проживання позивача: АДРЕСА_1 без передбаченого п.19 Правил письмового попередження споживача про припинення газопостачання, на підставі чого вказане відключення позивач вважає неправомірним, та таким, що, завдало йому моральної шкоди.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову, представник відповідача посилається на те, що, відповідно до п.19 Правил, відповідач надіслав позивачу поштовим повідомленням попередження про припинення газопостачання у разі неоплати позивачем наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження.

Як вбачається з наданого суду відповідачем поштового повідомлення, направлене відповідачем попередження на адресу позивача було повернуто відповідачу 02.07.2012р. «за закінченням терміну зберігання», тобто позивачем отримано не було.

Враховуючи положення п.19 Правил, які безпосередньо регулюють виниклі відносини між позивачем та відповідачем, суд вбачає, що, відключення 12.07.2012 року квартири позивача за адресою: АДРЕСА_1 від газопостачання було здійснено відповідачем у порушення порядку, встановленого п.19 Правил, а саме без передбаченого вказаним пунктом Правил належного письмового попередження позивача - за відсутності позначки про його вручення позивачу.

Згідно п.36 Правил, газопостачальне та газорозподільне підприємство несуть відповідальність згідно із законодавством за порушення вимог цих Правил.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.5 зазначеної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як на підставу своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач посилається на те, що, через неправомірне відключення його квартири від газопостачання, йому було завдано відповідачем моральної шкоди у розмірі 4000 грн., яка полягає у тому, що він, хвора людина, інвалід першої групи, був позбавлений можливості користуватися газовими приладами та використовувати їх для своїх потреб, що, в свою чергу, викликало у нього значні душевні страждання, погіршення стану здоров'я, настрою, та необхідність докладати значні додаткові зусилля для організації свого життя.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, позивач надав суду: Договір № 303460 про надання послуг з газопостачання, укладений 06.05.2006р. з відповідачем; Акт № 303460 від 12.07.2012р. про припинення газопостачання; копію довідки обласної МСЕК №4 щодо першої групи інвалідності позивача; посвідчення інваліда першої групи.

Будь-яких інших доказів на підтвердження завдання відповідачем моральної шкоди позивачу у розмірі 4000 грн. - позивач суду не надав.

Відповідно до змісту ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Встановивши, таким чином, в ході розгляду справи факт неправомірного відключення відповідачем квартири позивача від газопостачання, здійсненого без передбаченого п.19 Правил письмового попередження позивача, а саме за відсутності позначки про його вручення, суд, враховуючи надані суду позивачем докази на підтвердження тих обставин, якими він обґрунтовує розмір завданої йому моральної шкоди, приходить до висновку про часткове обґрунтування позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 4000 грн., на підставі чого, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймаючи до уваги, що, при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України судового збору у розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3-5, 10, 15, 60, 110, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» «Про стягнення моральної шкоди» - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1:

- 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. - у відшкодування завданої неправомірними діями моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2) на користь держави:

- судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.