Ухвала суду № 31284129, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року м. Київ К-40619/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. БорисенкоІ.В. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову господарського суду Запорізької області від 31.01.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р.

у справі № 24/553/07-АП-3/558/07-АП-24/19/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2007 р. Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач, ВАТ «Запорізький завод феросплавів») звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00000341316/2 від 10.05.2007 р., відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30 523,16 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 31.01.2008 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р., позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №00000341316/2 від 10.05.2007 р.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 31.01.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржені судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23.11.2006 р. по 13.12.2006 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, на підставі направлення від 23.11.2006 р. № 0674, було проведено виїзна позапланова перевірка ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства за вересень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки № 222-08-06/00186542 від 19.12.2006 р. та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року на суму 35 906 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0000341316/0 від 29.12.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35 906 грн.

Внаслідок апеляційного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0000341316/0 від 29.12.2006 р, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2007 р. № 00000341316/2, яке є предметом судового оскарження.

Відповідно зазначеного податкового повідомлення-рішення від 10.05.2007 р. №000003141316/2, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30 523,16 грн., не відшкодованою на момент перевірки зазначена сума 30 253,16 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом 13.07.2007 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000341316/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30 253,16 грн., при цьому не відшкодовано на момент перевірки 30 253,16 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 7.7.2, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як зазначено в підпункті 7.5.1 підпункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувач товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, у розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, бере участь сума оплати податкового кредиту, проведена саме в попередньому податковому періоді.

Згідно підпункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та одержувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає одержувачу розрахунок відкоригованого значення податку; а одержувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

З огляду на зазначене, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту відображається в тому податковому періоді, в якому таке коригування проводиться. В даному випадку зменшення суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) було здійснено у вересні 2006 року, а відповідно й коригування податкового кредиту проведено саме в цьому податковому періоді на підставі розрахунків коригування до податкових накладних, наданих ВАТ «Запорізький завод феросплавів» постачальниками.

Законом України «Про податок на додану вартість», не передбачено, що при розрахунку бюджетного відшкодування із суми податку, фактично сплаченої у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг) необхідно вираховувати суму податку, яка в наступних податкових періодах підлягає коригуванню в наслідок зміни суми компенсації вартості таких товарів (послуг).

Беручи до уваги викладені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку скасувавши податкове повідомлення-рішення від 10.05.2007 р. № 00000341316/2.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 31.01.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р. у справі №24/553/07-АП-3/558/07-АП-24/19/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. В.БорисенкоПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська