Ухвала суду № 31284115, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-24729/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року

у справі № 2а-3134/09/6/0170

за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Приморський»

до Державної податкової інспекції у місті Феодосії Автономної Республіки Крим

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Приморський» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Феодосії Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2008 року № 0001581502/0 на суму 3557,00 грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 12 травня 2009 року).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ АР Крим від 23 липня 2008 року № 0001581502/0 у частині застосування до КЖЕП «Приморський» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1987,51 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КЖЕП «Приморський» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Феодосійська МДПІ АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2009 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У запереченнях на касаційну скаргу КЖЕП «Приморський» посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Феодосійська МДПІ АР Крим провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання податку на додану вартість КЖЕП «Приморський» за червень 2007 року, за результатами якої був складений акт № 1898/15-2/31382340 від 14 липня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2007 року до бюджету.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 7115,00 грн., які були узгоджені згідно податкової декларації № 28833 від 18 липня 2007 року, були погашені із порушенням граничного строку сплати, а саме згідно платіжних доручень: № 14 від 20 травня 2008 року у сумі 4123,36 грн. (з порушенням терміну сплати на 296 днів), № 814 від 30 травня 2008 року у сумі 1000,00 грн. (з порушенням терміну сплати на 305 днів), № 847 від 05 червня 2008 року в сумі 510,00 грн. (з порушенням терміну сплати на 311 днів), № 850 від 09 червня 2008 року в сумі 1100,00 грн. (з порушенням терміну сплати на 315 днів), № 867 від 11 червня 2008 року в сумі 530,00 грн. (з порушенням терміну сплати на 317 днів).

23 липня 2008 року на підставі вказаного акта перевірки Феодосійська МДПІ АР Крим прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001581502/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 317 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7115,00 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 3557,51 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на погашення податкового зобов'язання за квітень 2008 року підприємство скерувало грошові кошти згідно платіжного доручення № 14 від 20 травня 2008 року. Проте, Феодосійська МДПІ АР Крим зробила перерозподіл грошових коштів та зарахувала їх на погашення податкового боргу за червень 2007 року, тоді норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що частину податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2007 року позивач сплатив з порушенням установленого законодавством терміну, про що свідчать платіжні доручення № 814 від 30 березня 2008 року на суму 1000,00 грн., № 847 від 05 червня 2008 року на суму 510,00 грн., № 850 від 09 червня 2008 року на суму 1100,00 грн., № 867 від 11.06.2008 року на суму 530,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2007 року із затримкою, більше, ніж 90 календарних днів.

Разом з цим, згідно графи «призначення платежу» платіжного доручення № 14 від 20 травня 2008 року вбачається, що грошові кошти у сумі 20000,00 грн. були скеровані позивачем в рахунок оплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2008 року.

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування цього штрафу необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій у розмірі 1987,00 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Феодосійської МДПІ АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна