Постанова № 31283659, 14.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 920/91/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сумахна постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року господарського суду Сумської області від 14.01.2013 рокуу справі господарського суду№ 920/91/13 Сумської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в місті Сумахдо ДП "Фаланга" Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективної агенції "Скорпіон"про визнання банкрутом за відсутності явки в судове засідання учасників провадження у справі,

ВСТАНОВИВ :

11.01.2013 року Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах (далі - ініціюючий кредитор) звернулось до господарського суду Сумської області зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Фаланга" Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективної агенції "Скорпіон" (далі - боржника) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року (суддя Костенко Л.А.) заяву Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах №25042/27-13 від 03.12.2012 року про порушення провадження у справі про банкрутство повернено без розгляду з підстав недоведення ініціюючим кредитором належними та допустимими доказами наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою відповідно до частини 1 статті 52 Закону (а.с. 1 - 2).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах (далі - скаржник) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14.01.2013 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Бородіної Л.І., суддів: Лакізи В.В., Камишевої Л.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року - без змін з тих же підстав (а.с. 67 - 72).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 19.02.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.01.2013 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, скаржник зазначав про те, що підставою для звернення ініціюючого кредитора до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство була відсутність підприємницької діяльності боржника, що підтверджується листом ДПІ у місті Сумах №10298/9/15-106 від 04.05.2012 року, а не неподання податкової звітності боржником протягом року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 19.02.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.01.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції).

Розділом VI "Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції).

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав, про що роз'яснено пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року.

Відтак, підтверджений у встановленому законодавством порядку факт відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, чи наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, за умови доведення безспірності грошових вимог незалежно від їх розміру та строку незадоволення, є достатніми підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Законом також визначається порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснено, що відповідно до приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України, допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, запис у довідці (витязі) з ЄДРПУО про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, що міститься у графі "Місцезнаходження", є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спеціальною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону, в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано, зокрема, відомості, перелічені в статті 7 цього Закону, а також з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву (в даному випадку заяву про порушення справи про банкрутство) та подані до неї документи без розгляду, якщо у ній не вказано обставин, на яких ґрунтується її вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор, звертаючись до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону, зазначав як спеціальні підстави для порушення відсутність боржника за адресою місцезнаходження, на підтвердження чого надав акти державного виконавця від 13.12.2011 року та від 01.08.2012 року про відсутність ДП "Фаланга" Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективної агенції "Скорпіон" за адресами: місто Суми, вул. Федька, буд. 3 та місто Суми, вул. Р. Корсакова, буд. 6, а також відсутність підприємницької діяльності боржника, що вбачається з довідки №10298/9/15-106 ДПІ в місті Сумах від 04.05.2012 року, відповідно до якої підприємство звітує про відсутність діяльності (а.с. 43, 44, 6).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, з Довідки з ЄДРПУО станом на 11.12.2012 року вбачається, що 24.05.2012 року здійснено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу та зазначено місцезнаходження ДП "Фаланга" Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективної агенції "Скорпіон" за адресою: місто Суми, Зарічний район, вул. Римського Корсакова, буд. 6 (а.с. 35 - 38).

Також судами встановлено, що ініціюючим кредитором не надано суду доказів неподання ДП "Фаланга" ТОВ охоронної-детективної агенції "Скорпіон" протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, тоді як з листа №10298/9/15-106 ДПІ в місті Сумах від 04.05.2012 року вбачається, що боржник звітує перед податковим органом (а.с. 42).

З огляду на встановлене, суди дійшли висновку про недоведення ініціюючим кредитором належними та допустимими доказами обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження, як спеціальної підстави для порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до статті 52 Закону, та спростували доводи ініціюючого кредитора про можливість порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Фаланга" Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективної агенції "Скорпіон" за статтею 52 Закону з підстав відсутності здійснення ним підприємницької діяльності як такі, що не підтверджуються об'єктивними доказами .

Зокрема, апеляційний суд зазначив про те, що Управління громадської безпеки управління МВС України в Сумській області листом №11441/02-12 від 10.05.2011 року повідомило ПФУ в Ковпаківському районі про те, що ліцензія на здійснення охоронної діяльності ДП "Фаланга" Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективної агенції "Скорпіон" анульована наказом МВС України від 31.03.2009 року, а зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор звернувся 03.12.2012 року, тобто майже через півтора року з моменту отримання довідки МВС в Сумській області, тому протягом цього періоду боржник міг отримати ліцензію на зайняття вказаним видом діяльності чи займатись іншою діяльністю, зазначеною у довідці з ЄДРПУО, зокрема, іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах чи наданням консультацій з питань комерційної діяльності й керування, які не підлягають ліцензуванню згідно з Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (а.с. 45).

З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку про те, що лист Управління громадської безпеки управління МВС України в Сумській області №11441/02-12 від 10.05.2011 року та довідка ДПІ у місті Сумах №10298/9/15-106 від 04.05.2012 року, у якій зазначено, що боржник звітує про відсутність діяльності без зазначення терміну звітування та з яких підстав діяльність господарська діяльність відсутня, не є належними доказами відсутності підприємницької діяльності ДП "Фаланга" Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективної агенції "Скорпіон". При цьому, суд дійшов висновку, що беззаперечних доказів, які б могли свідчити про відсутність саме підприємницької діяльності боржника, ініціюючим кредитором не надано.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за особливостями згідно зі статтею 52 Закону з підстав недоведення ініціюючим кредитором наявності будь-якої зі спеціальних підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника та вважає їх такими, що узгоджуються з роз'ясненнями згідно з пунктами 104, 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року.

Доводи скаржника про неналежну оцінку судами спірних доказів відсутності боржника за адресою місцезнаходження, відсутності найманих працівників підприємства-боржника та нездійсненням ним господарської діяльності відповідно до даних податкового органу, що, на його думку, свідчить про відсутність підприємницької діяльності боржника, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на приписи статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зазначені вище роз'яснення практики Верховним Судом України, та такими, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно зі статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року у справі №920/91/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко