Постанова № 31280560, 16.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р.Справа № 1570/7143/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «ТІС-РУДА» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «ТІС-РУДА» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТІС-РУДА» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 30.05.2012 року № 0000112500, яким позивачу визначено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 95 697 грн. та № 0000122500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 603 445 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що висновок податкового органу про порушення Товариством податкового законодавства під час формування податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість у листопаді 2011 року та до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість і заниження податку на додану вартість у грудні 2011 року, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 15.05.2011 р. № 32/25-0/34526544/4 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та абз. 9 та абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 р. в сумі 31 656 грн. та по декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 р. завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 603 445 грн., занижено податок на додану вартість в сумі 32 142 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що у періоді, який перевірявся, Товариством до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість за господарською операцією з придбання підшипників у ТОВ «Регіон Восток» за відсутності у податковій накладній коду УКТ ЗЕД. Дане порушення, за висновками акту перевірки, призвело до завищення податкового кредиту у р. 15.1 декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 28 638,25 грн.

Крім цього Товариством двічі включено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року суму податку на додану вартість по придбанню запасних частин у ФТТ Груп ГМБХ ТОВ. Дане порушення призвело до завищення податкового кредиту у р. 15.1 декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 3 018,20 грн.

Перевіркою правильності формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року встановлено його завищення на суму 635 587 грн. у зв'язку із включенням ТОВ «ТІС-РУДА» сум податку на додану вартість по податковим накладним, не зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.05.2012 року: № 0000112500, яким позивачу визначено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього на суму 95 697,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 63 798 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 899 грн., та № 0000122500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 603 445 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та, відповідно, суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пп. і) п.201.1ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у березні 2012 р. позивач придбав у ТОВ «Регіон Восток» підшипники SKF GES 320 TXA-2RS у кількості 2000 шт., на загальну суму 224028 грн., у т.ч. ПДВ - 37338 грн.

По факту поставки товару ТОВ «Регіон Восток» виписано податкову накладну від 28.11.2011 р. № 12 на загальну суму 224 028 грн., у т.ч. ПДВ - 37 338 грн., в якій на момент її виписки не було зазначено коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши положення наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071), допустив порушення норм матеріального права, адже зазначений наказ набув чинності з 16.12.2001 року, в той час як податкова накладна була виписана 28.11.2011 року.

В свою чергу, на момент виписки зазначеної податкової накладної у листопаді 2011 р. форма податкової накладної та порядок її заповнення регламентувалися наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696, положення якого не містили обов'язку заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, на період заповнення податкової накладної 28.11. 2011 року ТОВ «Регіон Восток» не повинно було вказувати код товару згідно УКТ ЗЕД.

До того ж як вбачається з матеріалів справи, позивачем в ході перевірки надано виправлену податкову накладну від 28.11.2011 р № 12 із зазначеним в ній кодом УКТ ЗЕД та лист ТОВ «Регіон Восток» від 07.02.2013 р. № 03/02 (а.с. 118), у якому останнє зазначає, що при оформленні вказаної податкової накладної у листопаді 2011 року законодавством України не було передбачено заповнення кода УКТ ЗЕД, у зв'язку з чим він і не був вказаний. На прохання позивача податкова накладна була виправлена та надіслана ТОВ «ТІС-РУДА».

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2011 року між товариством з іноземними інвестиціями ФТТ Груп ГМБХ та ТОВ «ТІС-РУДА» було укладено договір поставки запчастин до конвеєрів № 11/08/11.

По факту виконання договору ТОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «ФТТ Груп ГМБХ» виписано податкову накладну від 17.11.2011 р. № 59 на загальну суму 23 610,42 грн., у т.ч. ПДВ - 3 935,07 грн.

Як встановлено перевіркою, зазначена податкова накладна двічі включена позивачем в реєстр отриманих податкових накладних за листопад 2011 р. по р. 62 та р. 170.

Разом з цим суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача, які підтверджені наявними у справі доказами, що у грудні 2011 року Товариством подано нову декларацію з виправленими показниками, в якій суми податкового кредиту по вказаній податковій накладній анульовано.

Таким чином, виходячи з положень ст.50 ПК України, застосування до Товариства штрафних санкцій за порушення абз.1 п.198.6 ст. 198 ПК України є безпідставним.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як вірно встановив суд першої інстанції, у грудні 2011 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Алан-ЛТД» згідно договору підряду від 21.11.2011 року № 43, по факту виконання якого контрагентом позивача була виписана податкова накладна від 30.12.2011 р. № 1 на загальну суму 700 000 грн., у т.ч. ПДВ - 116 666,67 грн.. Зазначена податкова накладна всупереч положенням ст. 201 Податкового кодексу України не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних. Цей факт встановлений перевіркою та позивачем у судовому засіданні не спростований. Заяви зі скаргою на зазначеного постачальника відповідно до положень абз. 11 п. 201.10 ст. 201 позивачем подано не було. Таким чином, ТОВ «ТІС-РУДА» не мало права відносити суму податку на додану вартість по відносинам із вказаним контрагентом до податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 89 483,34 грн.

Разом з цим судом встановлено, що у жовтні 2011 року позивачем отримано податкову накладну від 30.12.2011 року №1828 на загальну суму 4 284 629,21 грн., в т.ч. ПДВ - 714 104,87 грн., на виконання договору про перевалку, накопичення та експедирування вантажів від 29.02.2008 р. № 510, укладеного між позивачем (виконавець) та ВАТ «Полтавський ГОК» (замовник).

Оскільки зазначена накладна не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, Товариство у грудні 2011 року до органів ДПВ було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток 8 до декларації з податку на додану вартість) на ВАТ «Полтавський ГОК», а суму ПДВ за даною господарською операцією включено до податкового кредиту у декларації з ПДВ за грудень 2011 року.

Крім цього судом встановлено, що позивач у звітному податковому періоді - грудні 2011 року звернувся зі скаргою на постачальника послуг - ПП «Віннер-Київ», наданих згідно договору від 31.05.2011 р. № 1/05-11 по виконанню комплексу робіт на об'єкті замовника - адміністративно-побутовий корпус ТОВ «ТІС-РУДА», у зв'язку з відмовою постачальника від надання податкової накладної, а на підставі вказаної заяви включив до податкового кредиту за зазначений звітний період суму податку на додану вартість у розмірі 1 402,97 грн.

Відповідно до абз.11, 12 п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналізуючи положення наведеної правової норми, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано погодився із доводами податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, але за наявності скарги на своїх контрагентів, у звітному періоді, коли таку скаргу подано до органів ДПІ.

Адже правила формування податкового кредиту, наведені у статті 198 Податкового кодексу України, не містять обмежень щодо вибору періоду та не забороняють платникові реалізувати право на податковий кредит у більш пізньому періоді ніж у тому, в якому таке право виникло.

Таким чином, у випадку, коли контрагент платника податку на додану вартість відмовляється надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, а скаргу на постачальника товарів (робіт, послуг) подано після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, сплачені за цими господарськими операціями, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому таку скаргу подано до органів державної податкової служби.

СДПІ не було виявлено факту формування позивачем податкового кредиту з порушенням строку, встановленого абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання,

За таких обставин, керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ТОВ «ТІС-РУДА» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «ТІС-РУДА» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов ТОВ «ТІС-РУДА» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 30.05.2012 року № 0000112500.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 30.05.2012 року № 0000122500 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 513 961,66 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.