Постанова № 31280307, 26.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 р.Справа № 2а-1550/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської обласі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000161702 від 11.01.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69181,25 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 55345,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13836,25 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки отримання від ПП "Фіто Сервіс Плюс" матеріалів для друку відповідає основній діяльності ФОП ОСОБА_3, зібрана ДПІ в акті перевірки та довідках інформація про контрагента ПП "Фіто Сервіс Плюс" базується на його податковій звітності без використання первинних документів, що не може бути підставою для висновку щодо нікчемності правочинів, укладених ФОП ОСОБА_3 з ПП "Фіто Сервіс Плюс".

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у задоволені позовних вимог позивача відмовлені.

Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 07.09.2007 року номер запису 24990000000021414. Є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № НОМЕР_2 від 18.09.2007 року.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є виробництво інших виробів з паперу та картону, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Херсонській області від 07.12.2007 року.

У період з 23.12.2011 року по 27.12.2011 року на підставі наказу від 23.12.2011 року № 3173 старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби II рангу, відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Мусієнко О.В., згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом-постачальником ПП "Фіто Сервіс Плюс" за січень, лютий, березень та квітень 2011 року, за результатами якої був складений акт від 27.12.2011 року № 4533/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 було використано копії первинних документів щодо підтвердження взаємовідносин з ПП "Фіто Сервіс Плюс", акт від 23.03.2011 року № 10/15-2/36671297 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Уфер" за січень 2011 року; довідка від 21.07.2011 р. № 213/15-2/36671297 документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Фіто Сервіс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Нафта Рефайнінг Маркетинг", ПП "Альгіріс", ПП "Телетон" за лютий 2011 року; довідка від 21.07.2011 р. № 214/15-2/36671297 документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Фіто Сервіс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "ІНФЕРНО" та ПМБРТП "ГАРАНТ" за березень 2011 р.; довідка від 22.06.2011 року №166/15-2/36671297 документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Фіто Сервіс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Дівітек", ТОВ "Євромета" за квітень 2011 року.

Згідно інформації, викладеної у вищеперелічених актах перевірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" та довідках, встановлено відсутність у ПП "Фіто Сервіс Плюс" необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим посадова особа ПП "Фіто Сервіс Плюс" не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, місцезнаходження майна. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП "Фіто Сервіс Плюс" до підприємств-покупців.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161702 від 11.01.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69 181,25 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 55 345,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13 836,25 грн.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач правомірно виніс оскаржуване повідомлення - рішення з огляду на те, що для підтвердження господарської операції при наявності сумніву у податкового органу щодо можливості її здійснення контрагентом - постачальником, недостатньо наявність у покупця лише видаткової та податкової накладних, оскільки відсутність інших документів унеможливлює надати оцінку реальності здійснення господарської операції з урахуванням її специфіки, тобто умов перевезення, зберігання товару та подальшого його використання позивачем у підприємницькій діяльності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з контрагентом ПП «Фіто Сервіс Плюс».

Однак, з такими висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що Актом від 27.12.2011 року № 4533/17-2/НОМЕР_1 про результати позапланової документальної виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом - постачальником ПП «Фіто Сервіс Плюс» за січень, лютий,березень та квітень 2011 року було встановлено, що правочини укладені між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Фіто Сервіс Плюс» є нікчемними, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_3 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69 181,25 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 55 345,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13 836,25 грн.

Однак, судом першої інстанції не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Сааме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Фіто Сервіс Плюс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів про відсутність реальності поставок товарів які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання суду першої інстанції на ч.2 ст. 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначена норма може використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються ст.. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Під час ухвалення оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не надані докази на підтвердження реальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Фіто Сервіс Плюс».

Однак, з матеріалів справи колегія суддів вбачає: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару ПП «Фіто Сервіс Плюс» на користь позивача.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Також у судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зазначив, що ФОП ОСОБА_3 самостійно найманим транспортом доставляла товар в місце його використання по мірі необхідності та даний товар використовувався при виготовленні поліграфічної продукції, що в повній мірі відповідає господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак судом першої інстанції, під час здійснення судочинства було проігноровано вказану частину.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202,207,212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного суду від 08 листопада 2012 року по справі № 2-а-1550/12/2170 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,- задовольнити у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000161702 від 11.01.2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.