Рішення № 31280078, 22.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.13 справа № 914/494/13-г

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош ЛТД» (02660, вул. Крайня, 1, м. Київ; ідентифікаційний код 14347262),

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

про стягнення заборгованості у сумі 183348,61грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_2

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош ЛТД» заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогою стягнення суми заборгованості (з урахуванням 3% річних від простроченого платежу) у сумі 183348,61грн. (171424,92грн. основного боргу та 11923,69грн. 3% річних), що виникла у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлену продукцію), передбачених умовами Договору купівлі-продажу №VK/D/VPT-622018-10 від 01.01.2010 року.

07.02.2013 року ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 45хв. 19.02.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 19.02.2013 року, 01.03.2013 року, 02.04.2013 року та 16.04.2013 року. В судовому засіданні 19.03.2013р. оголошувалась перерва. Строк розгляду спору продовжено на 15 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 02.04.2013р.

Протягом розгляду справи представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань. В попередніх судових засіданнях в які з'являвся, позовні вимоги підтримував повністю, надавав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, заяву про долучення до матеріалів справи з додатком (акт звірки взаєморозрахунків) від 19.02.2013 року; заяву про долучення до матеріалів справи з додатками (акт звірки взаєморозрахунків, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повідомлення про відсутність обставин передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПКУ) від 01.03.2013 року; заяву про долучення до матеріалів справи з додатком (акт звірки взаєморозрахунків та копії товарних накладних згідно опису) від 20.03.2013 року.

Відповідач в судове засідання з'явився, проти позову заперечив частково, частково позов визнав, про що подав відповідну заяву.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення від 26.02.2013 року; заяву про надання відстрочки виконання рішення суду з додатками (три копії свідоцтва про народження, довідка про навчання, переклад довідки, два кредитних договори) - у задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю; примірник підписаного Позивачем акту звірки; відзив на позовну заяву з додатками (платіжні доручення та доказ перебування відповідача в ЄДРЮО та ФОП); пояснення від 18.03.2013р. з додатками згідно опису; клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу; клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення від 15.03.2013 року; клопотання про продовження строку розгляду спору; заяву про долучення до матеріалів справи з додатком (акт звірки взаєморозрахунків); контррозрахунок 3% річних; заяву про часткове визнання позовних вимог.

Щодо заяви про розстрочку виконання рішення суд зазначає наступне. Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців, мотивуючи це наступним: наявністю на утриманні у Відповідача трьох дітей, з яких двоє неповнолітні, а одна здобуває вищу освіту (платна форма навчання в Інституті Лазарського у м.Варшава); скрутним матеріальним станом Відповідача, який виник внаслідок значних зобов'язань по кредитним договорам перед банками. До заяви додано три копії свідоцтва про народження, копії довідки про навчання, перекладу довідки, двох кредитних договорів.

З даного приводу суд зазначає, що Відповідачем не надано жодного доказу важкого фінансового становища, оскільки, представлені Відповідачем копії свідоцтва про народження та довідка про прийняття іноземця на навчання не містять жодних доводів щодо вартості такого навчання. Крім того, З представлених Відповідачем кредитних договорів жодним чином не вбачається стан розрахунків за ними.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Відповідачем не доведено важкого фінансового становища, яким він мотивує неможливість виконання ним рішення суду, а відтак необхідність відстрочки виконання рішення.

Крім того, Відповідачем не наведено жодного доводу, який б вказував на можливість виконання ним рішення суду через шість місяців, відстрочити на які він просить суд.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про відсутність правових підстав для відстрочки виконання рішення, а відтак, судом відмовлено в задоволенні заяви (клопотання) Відповідача про відстрочку виконання рішення за безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Стронам за адресами, зазначеними у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи - Позивачу та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 171424,92грн. основного боргу.

01.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош ЛТД» (надалі - Продавець) та фізичною особа-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №VK/D/VPT-622018-10 (надалі Договір), відповідно до якого (п. 1.1) Позивач зобов'язався продати, а Відповідач купити товари діючого асортименту у Позивача.

Відповідно до п. 2.2 Договору, поставка товару, що знаходиться на складі Продавця виконується протягом 10-ти робочих днів з дати остаточного замовлення Сторонами і надходження на рахунок Продавця передбаченої умовами Договору передоплати; поставка товару, відсутнього на складі Продавця, виконується протягом 90 робочих днів з дати, яка вказана вище, або у більший термін, необхідний для поставки товару в Україну.

Приписами п. 2.7 Договору встановлено, що датою поставки вважається дата підписання товарної накладної Покупцем; ця дата вказується Покупцем у товарній накладній при одержані товару.

Згідно з п. 2.9 Договору, Продавець здійснює поставку товару на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2000» за адресою (адресами): м.Львів, вул.Шевченка, 82/15, м.Львів ТВК «Південний»; особа (особи), уповноважена (уповноважені) Покупцем прийняти товар (ПІБ): ОСОБА_2, ОСОБА_3 У п. 3.1 Договору зазначено, що представник Покупця одержує товар Продавця за адресою вказаною у п. 2.9. Договору; Покупець зобов'язується бути готовим прийняти товар з 9:00 до 12:00 і з 13:00 до 18:00 годин у робочі дні.

Прийом-передача товару оформляється підписанням Покупцем товарної накладної із зазначенням дати підписання і наданням належних документів відповідно до законодавства України; у товарній накладній обов'язково вказується номер та дата Договору, на підставі якого здійснюється поставка товару (п. 3.3).

Відповідно до п. 3.6 Договору, право власності на товар переходить до Покупця у момент підписання Покупцем товарної накладної.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що загальна сума Договору оплачується Покупцем у національній валюті України на підставі виставлених рахунків та/або товарних накладних Продавця згідно з діючими для Покупця умовами постачань, платежів, прас-листів; датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Продавця.

Оплата здійснюється на умовах 100% - суми, зазначеної у рахунку-проформі, у вигляді попередньої оплати, якщо інше не погоджено Сторонами у відповідному додатку до Договору (п. 4.3).

Згідно з п.4.5 Договору, платежі, що надходять від Покупця на рахунок Продавця у якості оплати придбаного на підставі Договору товару, незалежно від їх призначення, вказаного в платіжному дорученні, приймаються в залік оплати боргів Покупця, що виникли раніше, у порядку їх хронологічного виникнення, якщо інше не встановлено Договором або Додатками до нього.

Приписами п.5.1 Договору встановлено, що Покупець гарантує високу якість використовуваних матеріалів, деталей і вузлів товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору, сплата неустойки не звільняє Покупця від виконання зобов'язань прийнятих за Договором. Збитки, понесені Продавцем через порушення умов Договору Покупцем, підлягають відшкодуванню в повному обсязі незалежно від сплати неустойки (п. 6.2.).

Умовами п. 9.1 Договору передбачено, що Договір може бути змінений або розірваний тільки за взаємною згодою Сторін, яка оформляється у письмовій формі і скріплюється печатками та підписами Сторін; не допускається одностороння відмова або зміна умов Договору. Договором встановлені випадки, коли Сторони можуть відмовитись від виконання своїх зобов'язань; у таких випадках відмова не буде вважатися односторонньою. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази наявності випадків, що привели до відмови від виконання зобов'язань за Договором, проте, 01.01.2010р. між Сторонами укладено додаткову угоду №VK/D/VPT-622018-10-2А.

Приписами п. 10.1 Договору встановлено, що Договір набирає сили з моменту його підписання представниками обох Сторін, а також скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня (включно) календарного року, в якому цей Договір був укладений.

Як зазначено вище, 01.01.2010р. між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Покупцем) укладено додаткову угоду №VK/D/VPT-622018-10-2А до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до п.1.1 якої, оплата Товару, що поставляється за Договором, здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з моменту підписання уповноваженою особою Покупця товарної накладної.

Згідно п.п.4.1, 4.2 Додаткової угоди, ця Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін; ця Додаткова угода складає невід'ємну частину Договору; Сторони керуються умовами Договору в усіх випадках, не передбачених цією Додатковою угодою.

Згідно доводів Позивача, на виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором Позивач передав Відповідачу за товарними накладними №R1011704 від 17.08.2010р. на суму 201719,21грн., №R1011908 від 19.08.2010р. на суму 40212,94грн., №R1012283 від 27.08.2010р. на суму 12373,14грн., №R1013273 від 08.09.2010р. на суму 4077,14грн., №R1015060 від 05.10.2010р. на суму 8529,38грн., а Відповідач прийняв товари на загальну суму 266911,81грн. в тому числі ПДВ.

Згідно доводів Позивача, за товар, поставлений згідно з товарною накладною № R1011704 від 17.08.2010 року, Відповідач здійснив часткову оплату на суму 95486,89грн. Решта боргу Відповідачем на даний момент не погашена.

Відтак, згідно позовної заяви, загальна сума заборгованості Відповідача за ствердженням Позивача за продані відповідно до Договору товари складає 171424,92грн.

Відповідно до доводів Відповідача, за укладеним Договором здійснено і інші поставки та оплати, які, в силу вимог п.4.5 Договору, повинні зараховуватись в хронологічному порядку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що протягом дії Договору відповідно до представлених Позивачем товарних накладних (доданих до позовної заяви та клопотання про долучення доказів від 11.03.2013р. (вх.№7833/13 від 20.03.2013р.)) №R1015060 від 05(08).10.2010р. на суму 8529,38грн., №R1014259 від 27.09(01.10).2010р. на суму 1086,83грн., №R1013766 від 16(21).09.2010р. на суму 12067,68грн., №R1013273 від 08(10).09.2010р. на суму 4077,14грн., №R1013060 від 06(07).09.2010р. на суму 2595,70грн., №R1012283 від 27(31).08.2010р. на суму 12373,14грн., №R1011908 від 19(20).08.2010р. на суму 40212,94грн., №R1011704 від 17(19).08.2010р. на суму 201719,21грн., №R1011041 від 04(05).08.2010р. на суму 90,36грн., №R1010669 від 30.07(03.08).2010р. на суму 26714,08грн., №R1009850 від 19.07.2010р. на суму 17708,29грн., №R1007305 від 07(09).06.2010р. на суму 5322,97грн., №R1005685 від 08(12).05.2010р. на суму 3970,58грн., №R1004294 від 16(20).04.2010р. на суму 6482,40грн., №R1003257 від 27(30).03.2010р. на суму 2909,69грн., №R1003252 від 27(30).03.2010р. на суму 5819,38грн., №R1003200 від 25(30).03.2010р. на суму 36001,94грн., №R1002860 від 22(25).03.2010р. на суму 197,39грн., №R1002846 від 22(25).03.2010р. на суму 25737,36грн., №R1001462 від 22(23).02.2010р. на суму 4656,16грн., №R1000804 від 03(05).02.2010р. на суму 1351,52грн., №R1000812 від 03(05).02.2010р. на суму 226,18грн., №R1000372 від 21(27).01.2010р. на суму 794,74грн., Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товар на загальну суму 420645,06грн. (в дужках зазначено дати отримання Відповідачем Товару згідно вищенаведених накладних, коли такі різняться із датами виписки накладних).

Поставка Товару на підставі наведених в абзаці вище товарних накладних на суму 420645,06грн. визнається і Відповідачем, про що зазначено у поясненнях Відповідача від 18.03.2013р. (вх. №7363/13) та в підписаному відповідачем акті звірки взаємних розрахунків.

Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений протягом дії Договору Товар на загальну суму 285635,97грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату, наданих Відповідачем до відзиву від 01.03.2013р. (вх. №5791/13) та пояснень від 18.03.2013р. (вх. №7363/13) - №201 від 21.01.2010р. на суму 2041,82грн., №216 від 03.02.2010р. на суму 2703,04грн., №226 від 19.02.2010р. на суму 9000грн., №242 від 16.03.2010р. на суму 24418грн., №257 від 16.04.2010р. на суму 10000грн., №270 від 23.04.2010р. на суму 10000грн., №279 від 11.05.2010р. на суму 14663,85грн., №289 від 14.05.2010р. на суму 6482,41грн., №309 від 17.06.2010р. на суму 9000грн., №313 від 30.06.2010р. на суму 30000грн., №329 від 29.07.2010р. на суму 625,01грн., №334 від 05.08.2010р. на суму 12000грн., №346 від 26.08.2010р. на суму 17708,21грн., №368 від 30.09.2010р. на суму 10000грн., №373 від 12.10.2010р. на суму 16714,06грн., №374 від 12.10.2010р. на суму 3772,87грн., №388 від 04.11.2010р. на суму 10000грн., №387 від 04.11.2010р. на суму 1406,70грн., №410 від 09.12.2010р. на суму 10000грн., №414 від 15.12.2010р. на суму 8000грн., №439 від 25.02.2010р. на суму 5100грн., №440 від 04.03.2011р. на суму 5000грн., №479 від 29.04.2011р. на суму 5000грн., №480 від 05.05.2011р. на суму 5000грн., №498 від 24.05.2011р. на суму 3000грн., №524 від 22.06.2011р. на суму 7000грн., №549 від 14.07.2011р. на суму 5000грн., №586 від 25.08.2011р. на суму 10000грн., №602 від 30.09.2011р. на суму 10000грн., №611 від 31.10.2011р. на суму 15000грн., №628 від 30.11.2011р. на суму 7000грн., та визнається Позивачем у представленому ним розрахунку в актах звірки взаємних розрахунків.

Щодо платіжного доручення №200 від 12.01.2010р. на суму 1387,98грн. суд зазначає, що у платіжному дорученні №200 від 12.01.2010р. на суму 1387,98грн. як призначення платежу зазначено: «оплата за пеню згідно рах №1126 від 31-12-2009». Відтак, з врахуванням дати укладення Договору (01.01.2010р.) та того, що Договір не поширюється на правовідносини, що виникли до його укладення, беручи до уваги, що підставою платежу є рахунок від 31.12.2009р. (до дати укладення Договору), судом не може бути прийняте дане платіжне доручення в якості платежу за Договором від 01.01.2010р. Крім того, призначенням платежу згідно платіжного доручення №200 від 12.01.2010р. є не оплата боргу, а оплата пені, що є також самостійною підставою неврахування даного платіжного доручення в рахунок оплати боргу за Договором. Також, відповідно до платіжних доручень з відмітками банку про сплату №240 від 12.03.2010р. на суму 467,16грн. та №241 від 16.03.2010р. на суму 3243,49грн., Відповідачем сплачено також пеню, проте, в призначенні платежу вказано - згідно рахунків від 28.02.2010р. Проте, платежі згідно платіжних доручень №200 від 12.01.2010р. на суму 1387,98грн., №240 від 12.03.2010р. на суму 467,16грн. та №241 від 16.03.2010р. на суму 3243,49грн. (всього на суму 5098,63грн.) і Відповідачем у здійсненому контррозрахунку та поясненнях від 18.03.2013р. (вх. №7363/13) не враховані як оплата за Товар (боргу), а враховані як оплата пені.

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що протягом дії Договору (2010р.) Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товар (згідно наведених товарних накладних) на суму 420645,06грн., а оплачено (згідно платіжних доручень) на суму 285635,97грн.; відтак, борг Відповідача за поставлений у 2010р. Товар становить 135009,09грн. (420645,06-285635,97). Суму боргу в розмірі 135009,13грн. визнано Відповідачем, про що подано відповідну письмову заяву та зазначено у судовому засіданні, в якому здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Щодо зазначення Позивачем у розрахунках ціни позову (акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. (а.а.с.66-68) та акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2010р. по 04.03.2013р. (додаток до клопотання від 11.03.2013р. (вх.№7833/13 від 20.03.2013р.)) боргу в розмірі 35740,41грн., 78,35грн., 625,01грн. суд зазначає наступне.

У наведених актах взаємних розрахунків за період з 01.01.2010р. (з початку дії Договору від 01.01.2010р.) зазначено сальдо на початок періоду - 35740,41грн. Проте, як зазначено вище, підставою позовних вимог є стягнення заборгованості за Договором від 01.01.2010р., відповідно, зобов'язання, що виникли у Відповідача, за твердженням Позивача, до 01.01.2010р. не можуть охоплюватись Договором, оскільки такий, в тому числі в силу п.10.1 Договору, до 01.01.2010р. не набрав законної сили та зворотної дії не має, а тому в суда відсутні правові підстави до стягнення з Відповідача зазначених Позивачем 35740,41грн.

Крім того, у вказаних в актах звірки розрахунках боргу Позивачем зазначено дебет із посилання на реквізити товарних накладних, згідно яких здійснено поставки.

Проте, в розрахунках Позивачем вказано також 78,35грн. сальдо на кінець грудня 2011р. (у розрахунку, проведеному в хронологічному порядку, зазначено перед січнем 2010р., причини суду не пояснено); проте, жодних документів (накладних тощо), які б були належними доказами виникнення у Відповідача зобов'язань щодо оплати 78,35грн. за Договором Позивачем не представлено.

Також вказано суму 625,01грн. поставки від 31.07.2010р., проте, не вказано посилання на жодну накладну чи інший підтверджуючий документ; при цьому суд зазначає, що згідно тих же актів звірок та реєстрів наданих Позивачем товарних накладних, у липні 2010р. здійснювалась поставка за накладною №R1009850 від 19.07.2010р. на суму 17708,29грн., інших накладних про здійснення поставок у липні 2010р., чи на суму 625,01грн. взагалі Позивачем не представлено.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі обов'язку доведення, в силу ст.33 ГПК України, у Позивача, суд зазначає, що Позивачем у встановлений законом спосіб не доведено виникнення у Відповідача зобов'язань за Договором щодо оплати 78,35грн. та 625,01грн., оскільки такі жодними доказами не підтверджені, а зазначення в акті звірки має виключно інформаційний характер.

Суд бере також до уваги, що у товарних накладних №R1000804 від 03.02.2010р. на суму 1351,52грн., №R1000812 від 03.02.2010р. на суму 226,18грн., №R1000372 від 21.01.2010р. на суму 794,74грн., - на загальну суму 2372,44грн., на підставі яких здійснювались поставки Позивачем Відповідачу Товару у 2010р., як підставу поставки зазначено договір №VK/D/VPT-622018-09 від 01.01.2009р., а не укладений між Сторонами Договір, який є предметом позовних вимог. Відтак, з врахуванням вимог п.3.3 Договору, зазначені поставки є позадоговірними. Проте, такі оплачені Відповідачем, підтвердженням чого є платіжні доручення №226 від 19.02.2010р. на суму 9000грн., №216 від 03.02.2010р. на суму 2703,04грн., №201 від 21.01.2010р. на суму 2041,82грн. з посиланням на виставлені Позивачем рахунки, що підтверджується також підписаними Сторонами актами звірок взаємних розрахунків. При цьому суд враховує також і заяву про часткове визнання Відповідачем позовних вимог - суми боргу (135009,13грн.).

Крім того суд зазначає, що із здійснених Позивачем протягом 2010р. поставок Товару Відповідачу на суму 420645,06грн., на підставі укладеного Договору (який є підставою позовних вимог) поставлено Товар на суму 418272,62грн. (420645,06-2372,44). Як вказано у п.1.2 Договору, ціна Договору складає 400000грн. Відтак, здійснені поставки на суму, що перевищує 400000грн. є позадоговірними по відношенні до укладеного Договору, який є підставою позовних вимог. Проте, з врахуванням призначення платежу, вказаних у платіжних дорученнях, в тому числі за період з 12.10.2010р. по 30.11.2010р., в яких містяться посилання на накладні, складені за Договором, сума Товару в яких перевищує ціну Договору (№R1013766 від 16(21).09.2010р. на суму 12067,68грн.), беручи до уваги те, що Товари згідно товарних накладних, складених з посиланням на укладений Договір, прийняті Відповідачем, відтак, між Сторонами у письмовій формі досягнуто домовленості щодо поставки такого Товару, тобто домовленості, спрямованої на виникнення зобов'язань згідно укладеного Договору (в розумінні ч.1 ст.626 ЦК України), беручи до уваги положення розділів 2, 3, п.4.1 Договору, суд приходить до висновку, що поставки Товару за описаними товарними накладними, в яких міститься посилання на Договір, здійснені у відповідності та на підставі укладеного між Сторонами Договору. При цьому суд зазначає, що вказання у Договорі ціни Договору унеможливлює право Покупця вимагати від Продавця поставки понад ціну Договору, проте, якщо така поставка Позивачем відбулась, і Товар прийнято із посиланням на Договір Відповідачем без застережень, то в суда відсутні правові підстави вважати, що поставка Товару відбулась з порушенням договірних зобов'язань, оскільки жодних зобов'язань (обов'язків) за Договором Сторонами в даному випадку не порушено, а реалізовано свої договірні права.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.22 ЦК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково; господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи доведено наявність у Відповідача 135009,09грн. боргу перед Позивачем, беручи до уваги заяву Відповідача про визнання позовних вимог (в тому числі встановленого судом основного боргу), враховуючи також те, що Позивачем не доведено в установленому законом порядку виникнення у Відповідача перед Позивачем зобов'язань щодо оплати 36415,83грн. (171424,92-135009,09), а відтак, і наявності боргу в розмірі 36415,83грн., беручи до уваги також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем на момент вирішення спору сплати 135009,09грн. боргу повністю або частково, враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що визнання Відповідачем позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 171424,92грн. основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 135009,09грн., в решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу слід відмовити.

Щодо стягнення 11923,69грн. 3% річних.

У позовній заяві Позивач надає розрахунок 3% річних, проведений з врахуванням вказаних Позивачем у позовній заяві поставок та оплат.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки не враховано всіх встановлених судом поставок та оплат, та відповідно, невірно вказано розмір основного боргу за певні періоди.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 11923,69грн. 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 9368,46грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того суд зазначає, що у поданій письмовій заяві Відповідачем визнано 9368,46грн. 3% річних, що, як встановлено судом, відповідає вимогам ч.ч.5, 6 ст.22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.04.2013 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 29.04.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош ЛТД» (02660, вул. Крайня, 1, м. Київ; ідентифікаційний код 14347262) 135009,13грн. основного боргу, 9368,46грн. 3% річних, а також судовий збір у сумі 2887,55грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.