Рішення № 31279969, 04.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 52 Головуючий у 1 інстанції Шишилін О.Г.

Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Гаврилової Г.Л. Кочегарової Л.М.

при секретарі Кузнецові А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Донецька залізниця», в особі Вагонного депо Маріуполь, на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця», в особі Вагонного депо Маріуполь, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. Просила поновити строки звернення до суду, визнати незаконним наказ про її звільнення з роботи від 28 квітня 2012 року, поновити її на роботі на посаді провідника пасажирських вагонів, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 січня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Поновлено позивачці строк для звернення до суду. Визнано незаконним та скасовано наказ № 636/ОС від 1 травня 2012 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи та поновлено її на посаді провідника пасажирського вагону резерв провідників 2 групи Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі ДП «Донецька залізниця») Вагонного депо Маріуполь. Стягнуто з ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 26 861,67грн., судовий збір у розмірі 214,60 грн. Допущено негайне виконання рішення суду, в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді провідника пасажирського вагону резерв провідників 2 групи ДП «Донецька залізниця» Вагонного депо Маріуполь. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ДП «Донецька залізниця» Ушкалов І.Є. просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх з'ясування, порушення судом процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДП «Донецька залізниця» Дмитренко О.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заперечення проти скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з відмовою ОСОБА_2 у позові, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими

3) невідповідність висновків суду обставинам справи

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 4 серпня 2011 року ОСОБА_2 була переведена в Вагонне депо Маріуполь ДП "Донецька залізниця" провідником пасажирських вагонів в резерв провідників 2 групи. Цього ж дня, відповідачем з ОСОБА_2 був укладений контракт № 317 строком до 4 серпня 2016 року. 17 лютого 2012 року ОСОБА_2 виконувала обов'язки провідника пасажирського поїзду «Маріуполь-Москва», який було затримано на станції Бєлгород на 14 хвилин, оскільки в вагоні № 12, де провідником була позивачка, був встановлений факт провозу ОСОБА_2 через митницю комерційної партії товару. Наказом № 636/ОС від 28 квітня 2012 року ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п.18"б" контракту з 1 травня 2012 року за п. 8 ст.36 КЗпП України - за порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону, яке мало місце 17 лютого 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка отримала наказ про звільнення 4 жовтня 2012 року і, оскільки, підстав для її звільнення за умовами контракту не доведено та не встановлено, позивачка підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодуванням моральної шкоди.

З висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частиною 3 ст.15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №764. До числа таких осіб відносяться провідники пасажирських вагонів.

Згідно ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом (п.8).

Згідно ч.2 ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення не може бути накладне пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціатив власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з наступними змінами, встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст. 225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи не має.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працювала в вагонному депо Маріуполь провідником пасажирських вагонів за контрактом з 4 серпня 2011 року.

Згідно з п.18 "б" контракту № 317 від 4 серпня 2011 року, додатковими підставами припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством є, крім іншого, допущення порушення прикордонних та митних правил при перетинанні державного кордону України.

17 лютого 2012 року на станції Бєлгород сталася затримка поїзду «Маріуполь-Москва» на 14 хвилин у зв'язку з тим, що у штабному вагоні № 12, де провідником була ОСОБА_2, встановлено факт порушення митних правил при перетинанні кордону.

Факт допущеного ОСОБА_2 правопорушення підтверджується телеграмою від 19 лютого 2012 року про факт затримки службою митного контролю ОСОБА_2 у зв'язку з провезенням та вигрузкою комерційної партії товару, актом перевірки від 17 лютого 2012 року, протоколом про адміністративне правопорушення, актом про затримку поїзду, інформацією Бєлгородської митниці від 19 березня 2012 року відносно ОСОБА_2, її поясненнями відносно перевірки вагону № 12 від 18 лютого 2012 року (а.с.24-31, 79-84).

Наказом № 636/ОС від 28 квітня 2012 року ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п.18"б" контракту з 1 травня 2012 року за п. 8 ст.36 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено, що 17 лютого 2012 року на станції Бєлгород при проходженні прикордонно-митного контролю відбулася затримка поїзда № 78 сполученням «Маріуполь-Москва» на 14 хвилин. Причиною затримки явилося оформлення матеріалу по адміністративному правопорушенню у відношенні провідника вагону № 12 ОСОБА_2, яка допустила факт провозу у штабному вагоні комерційної партії товару (а.с.12).

Отже, з урахуванням норм матеріального права та представлених доказів, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 17 лютого 2012 року, при виконанні трудових обов'язків, допущено порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону, яке виразилося в перевезенні у штабному вагоні комерційної партії товару, що вказує на недотримання нею умов трудового договору (контракту), а тому, наказ адміністрації Вагонного депо Маріуполь про звільнення позивачки з роботи за п. 8 ст.36 КЗпП України - за порушення умов контракту, є законним і обґрунтованим.

Висновки суду про те, що вина ОСОБА_2 в порушенні контракту недоведена, що строки звернення позивачки до суду пропущено з поважних причин і тому, є підстави для задоволення вимог про поновлення на роботі, спростовуються матеріалами справи, яким судом дана невірна оцінка.

Так, зі справи вбачається, що 17 квітня 2012 року адміністрація Вагонного депо Маріуполь письмово повідомила ОСОБА_2 про майбутнє звільнення з роботи з 1 травня 2012 року і позивачка отримала це повідомлення на руки (а.с.11).

З особової картки ОСОБА_2 № 12-6 вбачається, що в ній мається запис «28.04.2012 Трудовую книжку получила на руки. Подпись» (а.с.90).

В суді апеляційної інстанції представник позивачки не заперечував, що запис в особовій картці виконаний позивачкою, вона дійсно отримала трудову книжку 28 квітня 2012 року та повний розрахунок при звільненні.

Між тим, з позовом про поновлення на роботі ОСОБА_2 звернулася до суду 5 листопада 2012 року і посилалася на те, що копію наказу про звільнення вона отримала тільки 4 жовтня 2012 року (а.с.2).

Однак, згідно акту від 28 квітня 2012 року, ОСОБА_2 отримала наказ про звільнення на підставі, передбаченому контрактом, в цей же день і відмовилась від ознайомлення в ньому під підпис (а.с.91).

В суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 пояснили, що вони, як працівники відділу кадрів Вагонного депо Маріуполь, займалися питаннями пов'язаними зі звільненням ОСОБА_2 Підготовлений наказ про звільнення було виготовлено в п'яти екземплярах, один з яких було вручено позивачці. Вона розписалася на наказі про його отримання, але дату отримання наказу відмовилася поставити. Цього ж дня їй була видана трудова книжка, про що зроблено запис у відповідному журналі та особовій картці. До жовтня 2012 року ОСОБА_2 до адміністрації Вагонного депо Маріуполь з приводу звільнення не зверталася.

Окрім того, зі справи вбачається, що позивачка не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, які б перешкоджали їй звернутися до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня отримання трудової книжки 28 квітня 2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність поважних причин для поновлення позивачці строку для звернення до суду за захистом порушеного права, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права та на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому, рішення від 24 січня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у позові про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

При цьому, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про звільнення ОСОБА_2 № 636\ОС від 1 травня 2012 року, в той час, як наказ про звільнення було видано 28 квітня 2012 року з припиненням трудових відносин з 1 травня 2012 року(а.с.12).

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця», в особі Вагонного депо Маріуполь, задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 січня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця», в особі Вагонного депо Маріуполь, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді