Рішення № 31279749, 16.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/30/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.13 Справа № 908/1191/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Серкіз В.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Сакало П.А., довіреність № 15 від 09.04.2013 р.

Від відповідача: Маньчин О.О., довіреність № 18-62 від 24.12.2012 р.

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про зобов'язання відповідача прийняти від позивача та оплатити товар («клапан отсечной быстродействующий для ферросплавного газа ДУ250, РУ=0,1МПА комплектно с ответными фланцами и крепежными изделиями. среда газ в количестве 8 шт.») згідно умов договору № 158 від 25.01.2010 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 610, 629, 664, 690 Цивільного кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 04.04.2013р., справу № 908/1191/13 передано на розгляд судді Серкізу В.Г.

Ухвалою суду від 04.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1191/13, присвоєно справі номер провадження 13/30/13 та призначено судове засідання на 18.04.2013р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, за клопотанням відповідача, ухвалою суду від 18.04.2013р. розгляд справи відкладено на 16.05.2013 р.

В судовому засіданні 16.05.2013р. були присутні представники обох сторін, за їх клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись на те, що строк дії договору закінчився 31.12.2012 р., тому позивач не має права на реалізацію своїх прав за договором.

В судовому засіданні 16.05.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець, відповідач) укладено договір № 158, за яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, що іменується в подальшому «товар», в асортименті та по цінах, вказаних у додаткових угодах та специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору строк поставки товару вказаний у специфікації та додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору. Дострокова поставка товару може бути здійснена продавцем тільки з письмової згоди покупця.

Поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ франко-склад покупця (Інкотермс, 2000), 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11.

Згідно з п. 4.3 договору разом із товаром продавець надає покупцю наступні оригінали документів: рахунок, накладну на відпуск товару, податкову накладну, сертифікат якості.

У п. 4.7 договору сторони погодили, що товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно з п. 7.6 договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей до договору) у випадку необґрунтованої відмови від підписання покупцем акту приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дня отримання покупцем товару обов'язок продавця по поставці товару вважається виконаним в передбачений договором строк, а акт приймання-передачі - підписаний сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів на р/р продавця протягом 5 банківських днів з моменту передачі товару.

Строк дії договору встановлено у п. 9.1 договору з моменту його підписання та до 31 грудня 2010 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до строку їх спливу.

Сторонами вносилися зміни в договір шляхом укладання додаткових угод № 1 від 08.07.2010 р., № 2 від 15.12.2010 р., № 3 від 06.01.2011 р., № 4 від 01.03.2011 р., № 5 від 01.03.2011 р., № 6 від 27.04.2011 р., № 7 від 20.06.2011 р.

Згідно з останньою додатковою угодою № 7 від 20.06.2011 р. сторони погодили поставку наступного товару по позиції № 3 специфікації № 5: «клапан отсечной быстродействующий для ферросплавного газа ДУ250, РУ=0,1МПА комплектно с ответными фланцами и крепежными изделиями. среда газ в количестве 8 шт.» на загальну суму 500 800,00 грн.

Строк поставки по вказаній позиції - 20.03.2012 р.

Покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 500 800,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% на п/р продавця протягом 5 банківських днів з моменту передачі товару та підписання акту-приймання-передачі товар на даний товар за умови надання банківської гарантії виконання зобов'язань та виконання продавцем п. 4.3 договору №158 від 25.01.2010 р.

Строк дії договору встановлено до 31 грудня 2012 р., а в частині гарантійних зобов'язань - до строку їх спливу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договору велося листування з приводу перенесення строків поставки на більш пізній строк. Зокрема, відповідач листом від 25.01.2012 р. № 21-627 запропонував позивачу перенести строки поставки з 2012 року на 2013 рік. У відповідь позивач надіслав відповідачу лист від 31.01.2012 р. №1399 з пропозицією встановити строк поставки товару до 17.02.2012 р., а строк оплати товару - до 17.11.2012 р. До листа було додано проект відповідної додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 р., підписаний з боку позивача.

Відповідач не надав відповіді на пропозицію позивача та не підписав проект додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 р., тому вона є неукладеною.

Листами від 21.02.2012 р. № 1446 та від 05.03.2012 р. № 1475 позивач повідомив відповідача про готовність поставити товар 20.03.2012 р. відповідно до умов додаткової угоди № 7 від 20.06.2011 р. та просив надати інформацію про осіб, які уповноважені прийняти товар. Як свідчить перелік додатків до листа від 05.03.2012 р. №1475, до нього були додані рахунок, накладна на відпуск товару, податкова накладна, сертифікати якості та інші документи на товар.

Відповіді на дані листи позивач не отримав.

Для здійснення поставки товару відповідно до умов додаткової угоди № 7 від 20.06.2011 р. позивачем був укладений договір на перевезення вантажів № 140ЗТР від 14.03.2012 р. з фізичною особою-підприємцем Соловей В.В.

Як вказує позивач, перевізник здійснив завантаження обумовленого товару та доставив його на склад покупця 20.03.2012 р., однак у зв'язку з тим, що на контрольно-пропускному пункті відповідача було відмовлено в прийнятті товару, товар був повернутий в адресу позивача.

Позивач вважає відмову відповідача від прийняття товару необґрунтованою та просить суд зобов'язати відповідача прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 та ч. ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своїм змістом укладений між сторонами договір від 25.01.2010 р. № 158 є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Виходячи з наведених норм законодавства, позивач має права вимагати від відповідача виконання обов'язків по прийняттю та оплаті товару за договором від 25.01.2010 р. № 158 лише в межах строку дії цього договору.

Згідно з останньою додатковою угодою № 7 від 20.06.2011 р. строк дії договору встановлено до 31 грудня 2012 р., а в частині гарантійних зобов'язань - до строку їх спливу. Інших додаткових угод щодо продовження строку дії договору сторонами не укладалось.

Отже, на момент звернення позивача до суду з позовом (02.04.2013 р. згідно поштового штемпеля на конверті № 03597038, в якому надійшла позовна заява) строк дії договору від 25.01.2010 р. № 158 вже сплив. Тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати обов'язки за цим договором заявлені безпідставно.

Крім того, за приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вимагаючи зобов'язати відповідача прийняти та оплатити товар, позивач не надав суду належних доказів доставки товару в адресу відповідача, оскільки товарно-транспортні накладні від 20.03.2012 р. № 20/03/3 не містять жодних відміток про доставку товару на склад відповідача та відміток самого відповідача, а будь-які докази відмови відповідача від допуску товару на склад відсутні.

Також позивач не надав до справи документів, які згідно з п. 4.3 договору підлягають передачі разом із товаром (рахунок, накладну на відпуск товару, податкову накладну, сертифікат якості), а також акт приймання-передачі товару, після підписання якого у покупця виникає обов'язок оплатити товар відповідно до умов додаткової угоди № 7 від 20.06.2011 р. Докази його надсилання відповідачу для підписання також не подані, тому у суду не має підстав вважати такий акт підписаним згідно з умовами п. 7.6 договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей до договору).

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу в позові.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя В.Г.Серкіз

Рішення оформлено і підписано 18.05.2013 р.