Рішення № 31278714, 17.05.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 року

Справа № 912/470/13

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/470/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Геарон", м. Кременчук, Полтавська область

до відповідача: Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м. Кіровоград

про стягнення 104 766,34 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Геарон" подано позов про стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору №145/9 від 30.06.2010 р., в загальному розмірі 104 766,34 грн. та яка складається з: 94 910,00 грн. сума основного боргу, 7 782,62 грн. пеня, 1 599,17 грн. річні та 474,55 грн. інфляційні.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не подав.

В засідання суду представники сторін не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення (а.с. 107, 108, 109).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, граничні строки вирішення спору, належне повідомлення сторін про судове засідання та відсутність обґрунтованих клопотань про необхідність відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2010 р. між ТОВ "Геарон" (Постачальник) та комунальним підприємством "Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство", правонаступником якого є відповідач - Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград", (Замовник) укладено договір поставки (а.с. 8-9) (далі - Договір).

За умовами Договору Замовник доручив, а Постачальник зобов'язався поставити автоматизовану систему керування серії MDЕ-А-300L-2-75 (далі обладнання) за ціною 374910,00 грн. Замовник зобов'язався вчасно прийняти обладнання за накладною та оплатити його вартість відповідно до умов, указаних в Договорі. (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Розрахунки по Договору виконуються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно Плану оплати, що наведений в додатку № 1 до Договору (п.3.1. Договору) (а.с. 10).

Обладнання поставляється на склад Замовника транспортом Постачальника протягом 4 тижнів з моменту надходження попередньої плати за обладнання (п. 4.1. Договору).

Зазначені умови Договору узгоджені між сторонами шляхом його підписання та скріплення печатками підприємств.

Строк дії Договору з моменту його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання договору поставки від 30.06.2010 р. передано, а КП "Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство" прийнято автоматизовану систему керування серії MDЕ-А-300L-2-75 на суму 374910,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 08.02.2011 р. та довіреністю № 85 від 01.02.2011р. (а.с. 40,41).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Підключення та введення автоматизованої системи керування серії MDЕ-А-300L-2-75 на об'єкті КП "Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство" підтверджується актом здачі-приймання робіт (а.с. 42).

Таким чином, позивачем виконано зобов'язання за договором поставки від 30.06.2010р. Відомості про невиконання чи неналежне виконання ТОВ "Геарон" своїх обов'язків згідно договору в матеріалах справи відсутні.

Натомість, як зазначає позивач, відповідач визначені договором зобов'язання не виконав та вартість отриманого ним товару оплатив частково. Згідно розрахунку позивача, підтвердженого матеріалами, залишок несплаченої заборгованості на день подачі позову складає 94 910,00 грн. ( 374 910,00 грн. (вартість товару) - 280 000,00 грн. (здійснена оплата) (а.с. 43-99, 102).

Листом від 05.10.2011 р. за підписом голови комісії з припинення КП "Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство" повідомлено позивача про те, що Кіровоградською міською радою прийнято рішення про приєднання зазначеного підприємства до Обласного комунального виробничого підприємство "Дніпро-Кіровоград" та що вказане підприємство є правонаступником всіх прав і зобов'язань КП "Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство" (а.с. 11).

30.09.2012 р. між ТОВ "Геарон" та Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" складено акт звірки розрахунків, згідно якого підтверджено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 104 910,00 грн. (а.с. 12).

Позивач звертався до відповідача з претензією від 13.12.2012 р., у відповідь на яку відповідач повідомив про включення заборгованості до передавального акту, визнав таку заборгованість та просив розстрочити погашення боргу (а.с. 15, 16).

Позивач листом від 27.12.2012 р направив відповідачеві графік погашення заборгованості, однак з огляду на несплату боргу у відповідності до запропонованого графіку, попередив про звернення до господарського суду (а.с. 18, 19).

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" залишку несплаченої вартості поставленого згідно договору від 30.06.2010 р. товару є обґрунтованими.

Поміж тим, як повідомив у листі від 15.04.2013 р. позивач та що підтвердив бухгалтерською довідкою і випискою по рахунку, відповідач 26.03.2013 р. частково сплатив заборгованість в сумі 26 227,50 грн. (а.с. 39, 98).

Таким чином, залишок несплаченої відповідачем заборгованості на день розгляду справи, згідно наявних у справі доказів, становить 68 682,50 грн.

Враховуючи наведені вище положення та відсутність в матеріалах справи доказів сплати боргу в остаточній сумі 68 682,50 грн., позовні вимоги щодо стягнення 68 682,50 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення 26227,50 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора та не залежить від вини відповідача. При цьому, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунках в банку та неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Для застосування статті 625 Цивільного кодексу України необхідним є наявність зобов'язання боржника зі сплати певної суми кредитору на певну дату і порушення боржником строку виконання цього зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу за Договором, вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних та інфляційних, нарахованих за період прострочки платежів згідно наведеного розрахунку (а.с. 4), є правомірною.

Однак, позивач під час розрахунку річних не врахував фактичну кількість календарних днів в 2012 р., яка становила 366. Відтак, виходячи з розрахунку позивача за період прострочки 205 календарних днів (по 13.03.2013 р.) три проценти річних на суму боргу 94910,00 грн. становлять 1596, 33 грн.

Крім того, виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. При цьому, господарський суд не позбавлений права здійснити такий розрахунок самостійно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року у справі №5013/1365/12.

Однак, позивач при розрахунку інфляційних за період прострочення з вересня 2012 р. по лютий 2013 р. виключив з такого розрахунку місяці, де мала місце дефляція.

Таким чином, сума інфляційних втрат згідно наданого позивачем розрахунку повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення, а саме: з вересня 2012р. по лютий 2013 р. на суму боргу 94910,00 грн, що становить 284,63 грн.

Отже позовні вимоги про стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" 1599,17 грн. річних та 474,55 грн. інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 1596, 33 грн. річних та 284,63 грн. інфляційних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню і неустойку.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня і штраф встановлено також частинами 2 і 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Сторонами в пункті 6.2. договору №145/9 від 30.06.2010 р. встановлено, що за несплату або несвоєчасну оплату обладнання Замовник сплачує Постачальнику пеню за кожний день прострочення від суми за несвоєчасно оплачене обладнання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Вказані положення відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання і відповідач, як Замовник за договором, який порушив строки оплати, має сплатити пеню за вимогою позивача.

Разом з цим, за приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, за наведеною нормою нарахування пені здійснюється лише в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, крім випадків якщо укладеним сторонами договором передбачено більш тривалий ніж визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строк.

Оскільки сторони в договорі поставки №145/9 від 30.06.2010 р. не встановили строку нарахування пені, а лише визначили порядок її розрахунку - за кожен день прострочення, то застосуванню підлягають положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування.

В порушення наведених норм, позивач згідно поданого позову нараховує відповідачеві пеню без врахування шестимісячного строку та термінів оплати, які встановлені додатком №1 до договору. Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 782,62 грн. за період прострочення з 20.08.2012 р. по 13.03.2013 р. (205 днів), що нарахована на загальну суму боргу 94 910,00 грн.

Вказаний розрахунок суперечить приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому підлягає перерахунку судом в межах строку нарахування пені, зазначеного позивачем у позові.

Виходячи зі строку виконання зобов'язання, встановленого в Плані оплати (додаток №1 до договору), граничного шестимісячного строку нарахування пені та межі періоду нарахування, здійсненого позивачем, пеня розраховується:

20.08. по 21.09.2012 р. на суму боргу 16 000 грн., строк оплати якої до 20.03.2012 р., пеня становить 216,39 грн.;

20.08. по 21.10.2012 р. на суму боргу 16 000 грн., строк оплати якої до 20.04.2012 р., пеня становить 413,11 грн.;

20.08. по 21.11.2012 р. на суму боргу 16 000 грн., строк оплати якої до 20.05.2012 р., пеня становить 616,39 грн.;

20.08. по 21.12.2012 р. на суму боргу 16 000 грн., строк оплати якої до 20.06.2012 р., пеня становить 813,11 грн.;

20.08.2012 по 21.01.2013 р. на суму боргу 16 000 грн., строк оплати якої до 20.07.2012р., пеня становить 1016,77 грн.;

20.08. по 21.02.2013 р. на суму боргу 17 910 грн., строк оплати якої до 20.08.2012 р., пеня становить 1366,31 грн.

Всього, розмір пені, якій підлягає стягненню з відповідача, складає 4 442,08 грн.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Геарон" підлягають частковому задоволенню на суму 75005,54 грн. з яких: 68682,50 грн. сума основного боргу, 1596, 33 грн. річних, 284,63 грн. інфляційних та 4442,08 грн. пені. Провадження у справі в частині стягнення 26 227,50 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судовий збір в частині стягнення суми боргу в розмірі 26 227,50 грн., по якій провадження у справі припинено, покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього, а сума боргу сплачена після подання позову до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 19 а, код 03346822, р/р 2600530070526 в КОФ Укрсоцбанк, МФО 323293) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Геарон" (39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 3, код. 36670932, р/р 26004301347277 в АТ "ОТП Банк", МФО 3000528) - 75005,54 грн. з яких: 68682,50 грн. сума основного боргу, 1596, 33 грн. річних, 284,63 грн. інфляційних та 4442,08 грн. пені, а також 2 024,66 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 26 227,50 грн. припинити.

У задоволені позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

.Примірники рішення направити товариству з обмеженою відповідальністю "Геарон" на адресу: 39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 3; обласному комунальному виробничому підприємству "Дніпро-Кіровоград" на адресу: 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 19а.

Суддя В.В.Тимошевська