Ухвала суду № 31277024, 14.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/169/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Петрол» на постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 12 лютого 2013 року у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Петрол» до Державної виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Петрол» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.11.2012 року відділу примусового виконання рішень ДВС України у розмірі 1 941 328,17 грн.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Петрол» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2010 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу №948, виданого 01.11.2010 року про звернення стягнення на нежитлову будівлю автозаправочної станції площею 104,6 кв.м., що розташована за адресою: Житомирська область, Малинський район, сільська рада Українська, автодорога «Київ- Ковель-Ягодин», км. 92+900 м, реєстраційний номер 18196982; будівлю АЗС, площею 186,7 кв.м., розташованої за адресою: Житомирська область Житомирський район, село Оливка, 140 км автодороги «Київ-Чоп», реєстраційний номер 9713548, яка складається з операторської, літера за планом земельної ділянки «А», площею 115 кв.м., матеріал стін, будівель та споруд - цегла, операторська з навісом, літера за планом земельної ділянки «Б» площею 71,7 кв.м, матеріал стін, будівель та споруд - цегла, що належить на праві власності ТОВ «Житомир-Петрол». За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, задовольнити вимоги ТОВ «Український промисловий банк» в розмірі 19 393 887,71 грн. У зв'язку з відкриттям провадження по виконанню виконавчого напису, боржнику було відповідно до зазначеної ухвали надано семиденний строк для самостійного виконання виконавчого запису, проте останній виконано не було.

В подальшому виконавчий документ державним виконавцем було повернуто без виконання.

29.11.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову ВП №23067657 про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в розмірі 1 941 328,17 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом статті 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч.1 ст.27 Закону).

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як зазначено у частині 1 ст. 58 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно статті 41 даного Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом стаття 28 Закону).

Таким чином, виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання і не входить до суми, яка підлягає стягненню відповідно до виконавчого напису, вчиненого нотаріусом.

Крім того, колегія суддів зважає на ту обставину, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2010 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса та надано боржнику - позивачу в справі семиденний строк на добровільне виконання виконавчого документу.

Цією ж постановою накладено арешт на нежитлову будівлю - АЗС та будівлю АЗС. Зазначену постанову державного виконавця позивач у встановленому законом порядку не оспорив, що представник позивача підтвердила в судовому засіданні.

За змістом статті 28 Закону «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до цього Закону.

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору ( ч.7 ст. 28 Закону).

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Петрол» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 15 травня 2013 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.