Постанова № 31276823, 14.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 травня 2013 р. № 820/1641/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.,

за участю представників сторін

позивача Бащук Я.М.,

відповідача Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ТПК "Спецпостач" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позов заявлено Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області про скасування податкових повідомлень -рішень від 07.02.2013 року №000390221, № 0000400221, № 0000510223, № 0000280172.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що висновки податкового органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства, що регулює питання оподаткування прибутку підприємств та здійснення касових операцій, базується на невірно оформлених первинних документах, тоді як після проведення перевірки при поданні заперечень на адміністративний позов належним чином оформлені документи податковій інспекції були надані, проте це не було взято до уваги при винесенні оскаржуваних рішень. Помилковість зазначених даних в декларації д ПДВ та заниження податкових зобов'язань не призвело до несплати до бюджету суми ПДВ у розмірі 39509,00 грн., оскільки підприємство мало негативну різницю задекларованих сум податкових зобов'язань з ПДВ та сум податкового кредиту з ПДВ на момент настання строку оплати зазначеної суми грошового зобов'язання. Працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу та не несе відповідальності за порушення таким платником податку вимог п.п. 6.3.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за винятком коли такий працедавець і такий платник є пов'язаними особами або коли суд встановить факт змови між такими особами, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що прийняті на підставі висновку акта перевірки від 22.11.12 року №4099/22-104/3597056 податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд встановив наступні обставини. Позивач ПП "ТПК"Спецпостач", пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А01 № 086718, взятий на податковий облік в Основ'янській МДПІ. Згідно довідки статистики АА № 734497 основними видами діяльності підприємства є неспеціалізована оптова торгівля; діяльності посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями відповідача в період з 26.10.2012 року по 08.11.2012 року проведено планову виїзну перевірку ПП "ТПК" Спецпостач" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2012 року № 4099/22-104/35970565. При проведенні перевірки встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті у сумі 211725,00 грн., в т.ч.: за IV квартал 2011 року у сумі 106430,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 84236,00 грн., за II квартал 2012 року у сумі 21059 грн.; п.п.7..4.5 п.7.4. ст..7 закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті у розмірі 39509,00 грн.; п.2.8. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 в частині встановлення понадлімітного залишку готівки в касі на загальну суму 7343,13 грн.; п.п. 6.3.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 року: № 0000390221, яким позивача донараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 211725,00 грн. (основний платіж) та 26323,75 грн. (штрафні санкції); № 0000400221, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49386,25 грн., в тому числі основний платіж 39509,00 грн. та штрафні санкції 9877,25 грн.; № 0000510223, яким нараховано штрафні санкції за порушення ведення касових операцій у розмірі 14686,26 грн.; № 0000280172, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1250,26 грн. (основний платіж) та 312,57 грн. (штрафні санкції)

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач надав податковому органу заперечення з відповідними копіями документів, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки від 22.11.2012року № 4099/22-104/35970565 залишені без змін.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Податкове повідомлення - рішення від 07.02.2013 року: № 0000390221, яким позивача донараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 211725,00 грн. (основний платіж) та 26323,75 грн. (штрафні санкції).

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Із долучених до матеріалів справи документів встановлено, що між позивачем та ПП «Інтермитсервіс», ПП «АЗЧ «Постач» укладено договори поставки товарно-матеріальних цінностей від 11.011.20111 року № ин-22 та № 01/07-11 від 01.07.2011 року. Понесені за вказаними договорами витрати віднесені позивачем до складу валових витрат.

У судовому засіданні як на підставу задоволення позовних вимог представник позивача зазначив, що належним чином оформлені видаткові накладні були надані податковому органу разом із запереченнями на акт перевірки, проте останні з порушенням вимог ст.ст.5,8 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, п.44.7. ст..44 р. ІІ ПК України не були враховані, внаслідок чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З цього приводу суд зазначає, що ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно п.2.4., 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами України.

Із дослідженого в судовому засіданні акту (а.с.22-26, т.1) встановлено, що підприємством до перевірки на підтвердження правомірності формування валових витрат надано видаткові накладні БУ -0001044 від 01.12.20111 року, БУ-00001045 від 02.12.2011 року, № БУ-0001047 від 05.12.2011 року; № БУ -0001049 від 05.12.20111 року, № БУ-0001051 від 08.12.2011 року, № БУ-0001055 від 11.12.2011 року, № БУ-0001057 від 15.12.2011 року, № БУ-0001058 від 19.12.2011 року, № БУ-00001059 від 20.012.2011 року; № БУ-0001010 від 30.11.2011 року, в яких відсутня печатка підприємства та підпис посадової особи, отже вказані документи складені із порушенням приписів п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Згідно п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зауважує, що ухвалою від 28.02.2013 року та протокольною ухвалою від 12.03.2013 року позивач зобов'язувався надати в судове засідання інші первинні документи на підтвердження реальності вчинення господарських відносин з вказаними контрагентами, в т.ч.: копії договорів, укладених із контрагентами, за якими виникли спірні правовідносини, в т.ч.: з ПП" Ітермитсервіс" від 11.11.2011 року, договори постачання, укладені з ПП "АЗЧ Постач" від 01.07.2011 року та від 01/07-11; докази понесення витрат у спірних правовідносинах-завірені банком копії платіжних доручень або виписку банку; докази взяття на облік та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності; докази проведення фізичного переміщення товарів, тощо,- проте означені документи суду надані не були.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок про безпідставне включення позивачем до валових витрат у 4 кварталі 2011 року сум, не підтверджених належно оформленими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку та відповідно правомірність винесення податкових повідомлень рішень від 07.02.2013 року: № 0000390221, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 211725,00 грн. (основний платіж) та 26323,75 грн. (штрафні санкції).

Щодо посилань представника позивача на недотримання податковим органом положень абз.2 п.44.7. ст..44 ПК України та п.5.2. р. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вказані норми стосуються ненадання первинних документів, тоді як у спірних правовідносинах документи надані були, проте оформлені вони були неналежним чином. Суд також звертає увагу на те, що наказ на проведення перевірки від 12.10.2012 року № 1295 та повідомлення про її проведення від 12.10.2012 року № 74 підприємство отримало 23.10.2012 року, отже у позивача був час для підготовки до проведення перевірки та приведення первинних документів у відповідність до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88

Податкове повідомлення-рішення № 0000400221, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49386,25 грн., в тому числі основний платіж 39509,00 грн. та штрафні санкції 9877,25 грн.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Аналогічні за змістом умови формування податкового кредиту містяться у пунктах 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що у серпні 2010 року позивачем подані уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок на загальну суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 419830,00 грн.: від 27.08.2010 року, №47206 до податкової декларацій з ПДВ за листопад 2009 року, згідно даних якого у ряд. 8.8 "збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду)" значиться сума 38475 грн.; від 27.08.2010 року, №47205 до податкової декларацій з ПДВ за грудень 2009 року, згідно даних якого у ряд. 8.8 "збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду)" значиться сума 91056 грн.; від 27.08.2010 року, № 47204 до податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року, згідно даних якого у ряд. 8.8 "збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду)" значиться сума 89636 грн.; від 26.08.2010 року, №47084) до податкової декларацій з ПДВ за лютий 2010 року, згідно даних якого у ряд. 8.8 "збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду)" значиться сума 52810 грн.; від 26.08.2010 року, №47085 до податкової декларацій з ПДВ за травень 2010 року, згідно даних якого у ряд. 8.8 "збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду)" значиться сума 91989 грн.; від 26.08.2010 року, №9003590608 до податкової декларацій з ПДВ за червень 2010 року, згідно даних якого у ряд. 8.8 "збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду)" значиться сума 55864 грн.

Згідно Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 позивачем не підтверджено перенесення (відображено) значення ряд. 8.8 "збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду)" по наданим у серпні 2010 року уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкових декларацій з ПДВ за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року (наведеним вище) у рядку 23.3 "значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (уточнюючого розрахунку) попереднього звітного (податкового) періоду" декларації з ПДВ за вересень 2010 року (від 19.10.2010 року, №9004454940), а саме у рядку 23.3 "значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (уточнюючого розрахунку) попереднього звітного (податкового) періоду" декларації з ПДВ за вересень 2010 року значиться сума у розмірі 513180 грн., а сума значень рядків 8.8 "збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду)" по наданим у серпні 2010 року уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкових декларацій з ПДВ за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року складає 419830 грн., різниця складає 93350 грн. що виникла за рахунок безпідставного (повторного), не підтвердженого документально, включення (врахування) до складу залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (у рядку 23 декларації з ПДВ за вересень 2010 року (від 19.10.2010 року, №9004454940) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 18.2) по декларації з ПДВ за червень 2010 року (від 23.07.2010 року, №9002913909) у розмірі 93178 грн. та за рахунок неврахування суми у рядку 18.1 "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду" по декларації з ПДВ за серпень 2010 року (від 14.09.2010 року, № 9003689250) у розмірі 172 грн. У зв'язку із чим підприємством занижено суму ПДВ , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27) по декларації з ПДВ за грудень 2010 року (від 20.01.2011 року, №9006475630) в сумі 39509 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу про заниження ПП "ТПК "Спецпостач" податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 39509 грн., в т.ч. за грудень 2010 року у сумі 39509 грн. та відповідно податкове повідомлення-рішення № 0000400221 від 07.02.2013 року є законним.

Податкове повідомлення-рішення № 0000510223, яким нараховано штрафні санкції за порушення ведення касових операцій у розмірі 14686,26 грн.;

Питання обігу готівки врегульовані приписами Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95-ВР "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (далі по тексту Постанова № 637)

Так, п. 3.4-3.5. Постанови №637 визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (абз.1 п.3.4); якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий (абз.2 п.3.4); підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника (абз.3 п.3.4).

За правилами п.3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Відповідно до акту перевірки податковим органом виявлено порушення п. 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (далі по тексту Положення № 637), а саме встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ПП "ТПК "Спецпостач" на загальну суму 7343,13 грн. - видача готівкових коштів з каси підприємства не підтверджена підписом одержувачів, чим порушено вимоги п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

Долученими до матеріалів справи документами встановлено, що у відомостях про виплату грошей № СПБ0000021 за серпень 2011 року від 29.08.2011 року відсутні підписи ОСОБА_3 про отримання готівки у розмірі 843,13 грн., в видатковому касовому ордері № ю від 31.05.2010 року відсутній підпис ОСОБА_4 про отримання готівки у розмірі 1500,00 грн., в видатковому касовому ордері № 9 від 28.05.2010 року відсутній підпис ОСОБА_4 про отримання готівки у розмірі 5000,00 грн., а отже порушено вимоги п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Щодо посилань представника позивача на недотримання податковим органом положень абз.2 п.44.7. ст..44 ПК України та п.5.2. р. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вказані норми стосуються ненадання первинних документів, тоді як у спірних правовідносинах документи надані були, проте оформлені вони були неналежним чином. Суд також звертає увагу на те, що наказ на проведення перевірки від 12.10.2012 року № 1295 та повідомлення про її проведення від 12.10.2012 року № 74 підприємство отримало 23.10.2012 року, отже у позивача був час для підготовки до проведення перевірки та приведення первинних документів у відповідність до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення суб'єкт владних повноважень діяв з урахуванням положень ч. 3 ст. 2 КАС України, а отже в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Податкове повідомлення-рішення № 0000280172, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1250,26 грн. (основний платіж) та 312,57 грн. (штрафні санкції)

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що при проведенні перевірки виявлено порушення підприємством п.п. 6.3.3 "є" п. 6.3, ст.. 6 Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб": працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_5, протягом жовтня 2009 року - грудня 2010 року надавались пільги по податку з доходів фізичних осіб, тоді як останні були приватними підприємцями.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАСУ країни суд зазначає, що відповідно до п. 6.3.2 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Отже, з урахуванням наведених приписів законодавства України, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати при наявності відповідної заяви працівника про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги та не визначено обов'язку суб'єкта господарювання - юридичної особи перевіряти статус працівників як приватних підприємців

Матеріалами справи підтверджено, що від працівників підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_5, на ім'я директора підприємства позивача були отримані відповідні заяви про застосування податкової соціальної пільги до нарахованого місячного доходу. Доказів того, що позивач був обізнаний те, що вищевказані працівники зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності матеріали справи не містять, як не надано таких доказів і в судове засідання в порядку ст..71 КАС України, а отже суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже останнє підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення податковими повідомленнями-рішеннями від 07.02.2013 року: № 0000390221; № 0000400221; № 0000510223 прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ТПК "Спецпостач" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000280172. В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, код отримувача 37999628, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код 851011, р/р 31217206784011) на користь Приватного підприємства "ТПК " Спецпостач" (м. Полтава, вул. Комарова,26, к.216, код ЄДРПОУ 35970565) судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три ) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 18.05.2013 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.