Постанова № 31276735, 15.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 травня 2013 р. справа №820/1526/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Щербак Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м.Харкова), з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень №0007881702 від 16.08.2012 року, №0007891702 від 16.08.2012 року, №0008531702 від 18.10.2012 року, №0008761702 від 01.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з акту перевірки від 03.08.2012 року №1509/17-207/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 31 липня 2012 року» вбачається порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем з ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС» за грудень 2011 - січень 2012 року, порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України), чим завищено податковий кредит на суму ПДВ 48907,00 грн. в податкових деклараціях за січень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС» на суму ПДВ 43502,00 грн., у зв'язку з тим, що правочини вчинені позивачем є нікчемними, та за липень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «ЛОГОС» на суму ПДВ 5405,00 грн., у зв'язку з розбіжностями по додатку №5 до податкової декларації з ПДВ, порушення п.177.4 ст.177 ПК України, чим занижено оподаткований дохід на суму 800390,00 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120058,50 грн., по взаємовідносинах з ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС» за грудень 2011 - січень 2012 року, у зв'язку з тим, що правочини вчинені позивачем є нікчемними, на підставі чого винесені податкові повідомлення - рішення від 16 серпня 2012 року №0007881702, №0007891702, від 18 жовтня 2012 року №0008531702, та від 1 листопада 2012 року №0008761702, що є бездоказовим, необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим безпідставно та всупереч вимогам діючого законодавства внаслідок вільного тлумачення фахівцями ДПС вимог діючого законодавства.

Крім того, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 18 жовтня 2012 року №0008531702 та від 1 листопада 2012 року №0008761702 є протиправними, так як винесені відповідачем в порушення п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.55.1 ст.55, п.58.1, 58.2, 58.3 ст.58 ПК України та Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №985, тобто з пропущенням строку винесення податкових повідомлень - рішень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що перевіркою були встановлені порушення ФОП ОСОБА_3 вимог Податкового кодексу України. З огляду на що, висновки акту перевірки №1509/17-207/НОМЕР_1 від 03.08.2012 року та прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.04.2002 року, про що вчинений запис НОМЕР_2. Як платник податків знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова з 17.04.2002 року. Позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ НОМЕР_3 від 03.03.2005 року, яке було анульовано за заявою платника податків 30.07.2012 року. Основний вид діяльності - посередництво в торгівлі.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 п.77.4 ст.77, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 30 липня 2012 року №856 та наказу №789 від 19.07.2012 року, виданих ДПІ у Київському районі м.Харкова, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, та згідно наданої заяви про зняття з обліку платника податків (8-ОПП) від 27.07.2012 року, фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова з 30.07.2012 року по 03.08.2012 року була проведена документальна планова перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.07.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №1509/17-207/НОМЕР_1 від 03.08.2012 року, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з зазначеними у акті перевірки постачальниками;

- п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит в податкових деклараціях жовтень 2010 року - липень 2012 року на суму ПДВ 48907,00 грн.

- п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_3 занижено оподатковуваний дохід в сумі 800390,00 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120058,50 грн.

За наслідками акту перевірки №1509/17-207/НОМЕР_1 від 03.08.2012 року, начальником ДПІ у Київському районі м.Харкова 16 серпня 2012 року були винесені податкові повідомлення - рішення №0007881702 про збільшення і сплату суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 120058,50 грн. (за основним платежем - 120058,50 грн.) та від 16 серпня 2012 року №0007891702 про збільшення і сплату суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 61133,75 грн. (за основним платежем - 48907,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12226,75 грн.).

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова 18 жовтня 2012 року винесено податкове повідомлення - рішення №0008531702 про збільшення і сплату суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 45323,63 грн. (за основним платежем - 12247,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33076,43 грн.), 1 листопада 2012 року винесено податкове повідомлення - рішення №0008761702 про збільшення і сплату суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3067,15 грн. (за основним платежем - 2453,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 613,43 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження, 22.11.2012 року Державною податковою службою у Харківській області було винесено рішення №2283/К/10.2-17 про результати розгляду скарги позивача щодо перегляду та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 серпня 2012 року №0007881702 та №0007891702. Рішенням ДПС у Харківській області податкові повідомлення - рішення від 16 серпня 2012 року №0007881702 та №0007891702 залишено без змін, скаргу позивача без задоволення, а за результатами розгляду збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 48390,77 грн. (за основним платежем - 14700,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33689,85 грн.). При цьому, під час розгляду справи, судом встановлено, що жодних податкових повідомлень - рішень за наслідками рішення Державної податкової служби у Харківській області №2283/К/10.2-17 від 22.11.2012 року не приймалось.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що скарга на податкові повідомлення - рішення та рішення ДПС у Харківській області до ДПС України не подавалась.

Суд зазначає, що підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень слугували висновки податкового ревізора-інспектора щодо заниження позивачем оподаткованого доходу та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС», які не мали реального характеру, а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «ЛОГОС», у зв'язку з розбіжностями по додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року.

Судом, з наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що 1 грудня 2011 року між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС» (в якості продавця) було Договір купівлі - продажу товару.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність суб'єктів господарювання.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - ОСОБА_3, від контрагента - директор Власенко Олексій Миколайович.

В межах вказаного правочину були проведені господарські операції з купівлі - продажу корпусів дисплеїв та їх комплектуючих, які оформлені видатковими накладними №РН-0112-03 від 01.12.2011 року, №РН-0212-02 від 02.12.2011 року, №РН-0512-02 від 05.12.2011 року, №1 від 03.01.2012 року, №2 від 03.01.2012 року, №3 від 03.01.2012 року, №17 від 05.01.2012 року, №18 від 05.01.2012 року, податковими накладними №3 від 01.12.2011 року, №8 від 02.12.2011 року, №13 від 05.12.2011 року, №1 від 03.01.2012 року, №2 від 03.01.2012 року, №3 від 03.01.2012 року, №17 від 05.01.2012 року, №18 від 05.01.2012 року.

Відповідно до умов договору транспортування ТМЦ здійснювалось транспортом продавця та за його рахунок. Товар доставлявся до складу позивача за адресою: АДРЕСА_1.

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.12.2011 року, від 02.12.2011 року, від 05.12.2011 року, від 03.01.2012 року, від 05.01.2012 року.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за грудень 2011 року - січень 2012 року, Договором оренди нежитлового приміщення від 1 жовтня 2011 року за адресою АДРЕСА_1, актом прийому-передачі орендованого майна, актами здачі-приймання робіт, та оплатою наданих послуг.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями за період грудень 2011 року - березень 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: реалізовано ПП «СВІТЛОДИНАМИКА» відповідно до видаткових накладних, податкових накладних. Транспортування здійснено на підставі товарно-транспортних накладних, та оплата здійснена по безготівковому розрахунку.

Вказані господарські операції з контрагентами позивачем відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість, додатку 5 до декларації з ПДВ, реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, за грудень 2011 року та січень 2012 року. Від провадження господарських операцій з придбання товару та подальшого використання придбаного товару позивачем отримано прибуток, з якого сплачено відповідні податки, а саме: податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість.

Окрім цього, з матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що 04.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Електротяжмаш» було укладено письмовий правочин у формі Договору послуг №ЕТМ-20.

Для виконання робіт за Договором послуг №ЕТМ-20 було залучено ТОВ «ЛОГОС», з яким ФОП ОСОБА_3 було укладено письмовий правочин у формі Договору №б/н від 05.04.2011 року. Загальна сума договору складає 64860,00 грн.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність суб'єктів господарювання.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - ОСОБА_3, від контрагента - директор Вайнберг Є.І..

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з надання послуг з монтажу і підготовці аудіо-відео контенту та фотографування, які оформлені податковими накладними №2005112 від 20.05.2011 року та №166 від 04.07.2011 року.

Фактичне надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.07.2011 року.

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента ТОВ «ЛОГОС» безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями за період травень 2011 року, липень 2011 року.

Вказані господарські операції з контрагентами позивачем відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість, додатку 5 до декларації з ПДВ, реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, за травень 2011 року та липень 2011 року. Від провадження господарських операцій з придбання товару та подальшого використання придбаного товару позивачем отримано прибуток, з якого сплачено відповідні податки, а саме: податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість.

Реальність виконання вказаного договору також підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі послуг між позивачем та ТОВ «Електротяжмаш».

Таким чином, наявна в матеріалах справи первинна документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладених між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС», ТОВ «ЛОГОС» угод.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС» та ТОВ «ЛОГОС» виконали вимоги діючого законодавства видавши ФОП ОСОБА_3 належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 48.1 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ФОП ОСОБА_3 щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС» та ТОВ «ЛОГОС». При цьому суд зазначає, що актом перевірки ФОП ОСОБА_3 не було встановлено неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, за якими ФОП ОСОБА_3 було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Відносно визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає, що відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПК України (п.177.4 ст.177 ПК України).

Фізичні особи - підприємці зобов'язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару (п.177.10 ст.177 ПК України).

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС», ТОВ «ЛОГОС» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту позивача.

Слід відмітити, що на арк.11 акту перевірки №1509/17-207/НОМЕР_1 від 03.08.2012 року зазначено, що перевіркою правильності визначення валового доходу не встановлено порушення ст. 14 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р. та ст.177 Податкового кодексу України, проте за висновками акту перевірки встановлено порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Стосовно висновків ДПІ у Київському районі м. Харкова про те, що ФОП ОСОБА_3 було порушено вимоги ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС» та ТОВ «ЛОГОС», суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС» та ТОВ «ЛОГОС» визнані судом недійсними.

А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірних правочинів недійсним.

Таким чином, договори укладені між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «НВП «ПУЛЬСАР ПЛЮС», ТОВ «ЛОГОС», а також податкові накладні, виписані по дослідженим судом договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ФОП ОСОБА_3 вбачається, що при її проведенні посадовою особою ДПІ у Київському районі м.Харкова, первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ФОП ОСОБА_3 згідно акту №1509/17-207/НОМЕР_1 від 03.08.2012 року фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова встановлено не було.

Відповідно до положень п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З положень наведеної норми права вбачається, що податкові повідомлення - рішення від 18 жовтня 2012 року №0008531702 та від 1 листопада 2012 року №0008761702 були винесені податковим органом за межами граничного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень ДПІ у Київському районі м.Харкова №0007881702 від 16.08.2012 року, №0007891702 від 16.08.2012 року, №0008531702 від 18.10.2012 року, №0008761702 від 01.11.2012 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що ДПІ у Київському районі м.Харкова не мала належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 2297,19 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0007881702 від 16.08.2012 року, №0007891702 від 16.08.2012 року, №0008531702 від 18.10.2012 року, №0008761702 від 01.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2297,19 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто сім гривень 19 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 20.05.2013 року.

Суддя Біленський О.О.