Рішення № 31275905, 15.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 Справа № 905/2221/13

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бердянський кабельний завод"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 249107,03грн. ОСОБА_2 -представник за довіреністю; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бердянський кабельний завод" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 249107,03грн., у тому числі основного боргу у розмірі 192744,93грн., суми неустойки у розмірі 47104,02грн., 3% річних у розмірі 9258,08грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №031411 від 01.03.2011 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 192744,93грн.

В підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №031411 від 01.03.2011; специфікації №1 від 01.04.2011 до договору поставки №031411 від 01.03.2011; видаткової накладної №4413 від 22.04.2011; довіреності №1 від 01.04.2011; претензій №223 від 15.03.2012; фіскального чеку №6910 від 16.03.2012; опису вкладення до цінного листа від 16.03.2012; повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.03.2012.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бердянський кабельний завод", як постачальником (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №031411 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність (повне володіння, розпорядження, користування) продукцією виробничо-технічного призначення (далі - продукція), найменування, ціна та кількість зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець у строки, визначені договором прийняти та оплатити її.

Загальна сума договору становить орієнтовно 600000,00грн., у тому числі ПДВ (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у формі передплати 100%, якщо інше не зазначено у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 10.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року, у випадку взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

01.04.2011 було погоджено та підписано специфікацію №1 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції в асортименті, за розмірами, у кількості, за ціною, у строки, визначеними у даній специфікації, всього 29 найменувань на суму 212744,93грн., у тому числі ПДВ 20% 35457,49грн.

Відповідно до п. 2 специфікації №1 до договору оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 212744,93грн. у строк не більш ніж 15 банківських днів з моменту поставки продукції.

Договір та специфікація №1 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікації №1 до договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 212744,93грн., що підтверджується видатковою накладною №4413 від 22.04.2011 на суму 212744,93грн., податковою накладною №220 від 22.04.2011 на суму 212744,93грн., які надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Поставлену згідно вищезазначеної видаткової накладної продукцію на підставі довіреності №1 від 01.04.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній видатковій накладній.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить усі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до вищезазначеної видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманої продукцію за вищезазначеною видатковою накладною, оплатив частково у розмірі 20000,00грн., що підтверджується листами №DON-52/623 від 12.04.2013 та №DON-52/986 від 15.05.2012. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 192744,93грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (тер мін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та специфікації №1 до договору, вартість продукції отриманої за вищезазначеною видатковою накладною оплатив частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 192744,93грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копії претензії №223 від 15.03.2012, в якій позивач вимагає від відповідача погасити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 192744,93грн., фіскального чеку №6910 від 16.03.2012, опису вкладення у цінний лист від 16.03.2012. Претензія отримана відповідачем 21.03.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.03.2012. Відповідач відповіді не надав, кошти не перерахував.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 192744,93грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 192744,93грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 9.2 договору просить стягнути з відповідача неустойку за період з 19.05.2011 по 24.12.2012 у розмірі 47104,02грн.

Відповідно до п. 9.2 договору у випадку прострочки поставки (оплати) продукції, винна сторона сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків за договором. Неустойка стягується за весь період прострочки виконання своїх обов'язків сторонами.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість календарних днів у 2011 році. Суд погоджується з розрахунком позивача здійсненим за період понад шість місяців, оскільки це передбачено сторонами в договорі.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 19.05.2011 по 24.12.2012 становить 47154,78грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 47104,02грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 19.05.2011 по 24.12.2012 у розмірі 9258,08грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість календарних днів у 2011 році.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 19.05.2011 по 24.12.2012становить 9267,90грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 9258,08грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 84638, ЄДРПОУ НОМЕР_1 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бердянський кабельний завод" (вул. Економічна, буд. 34, м.Донецьк, 83054, ЄДРПОУ 20332460) основний борг у розмірі 192744 (сто дев'яносто дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 93 коп., пеню у розмірі 47104 (сорок сім тисяч сто чотири) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 9258 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 08 коп., судовий збір у розмірі 4982 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 14 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 17.05.2013.