Рішення № 31275168, 25.12.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №412/5498/2012

2/412/3379/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого -судді Башмакова Є.А.,

при секретарі -Чубенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафу за предметом іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк», ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та про припинення договору поруки, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафу за предметом іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнення позовних вимог, представник позивача в судовому засіданні посилався на те, що 30 жовтня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 113-03П/2007, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, остання отримала кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 286 059,00 грн., зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 23% річних, з кінцевим терміном повернення до 29 жовтня 2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки згідно якого ОСОБА_2 діючи за себе та від імені ОСОБА_3 надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. 11 травня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 113-03П/2007-п відповідно до якого ОСОБА_2 поручився за виконання ОСОБА_1 її обов'язків за кредитним договором № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2007 року. У результаті невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань станом на 13 листопада 2012 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість на загальну суму 385 344,09 грн. Таким чином, позивач просив суд солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2010 року за період з 10 червня 2011 року по 24 грудня 2012 року у сумі 127 929,38 грн., стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 штраф у розмірі 61 298,40 грн., звернути стягнення на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з іпотечним договором № 113-03П/2007-п від 11 травня 2010 року, висилити всіх мешканців які проживають в іпотечному майні та покласти судові витрати на відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Мегабанк»не визнав та звернувся до суду з зустрічною позовної заявою в якій останній посилаючись на невідповідність кредитного договору чинному законодавству, просив визнати недійсним кредитний договір № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2010 року разом із додатками та визнати договір поруки № 113-03П/2007-п від 11 травня 2010 року.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні первісний позов підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в ньому, просив суд первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні просив суд в задоволенні первісного позову відмовити та просив суд задовольнити зустрічний позов.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про місце, дату та час останнього були повідомлені належним чином, про причини поважності своєї неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради залишила вирішення позовних вимог на розсуд суду.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час останнього була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються первісний і зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Мегабанк», було укладено кредитний договір № 113-03П/2007 згідно з яким позивач за первісним позовом надав ОСОБА_1 кредит в сумі 200 000,00 грн., зі сплатою 17,7 % річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном сплати до 29 жовтня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань між відкритим акціонерним товариством «Мегабанк»та ОСОБА_1 30 жовтня 2007 року укладено іпотечний договір № 113-03П/2007-З, за яким в якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2007 року, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_5, передали відкритому акціонерному товариству «Мегабанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Мегабанк»в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 45,9 кв. м., житловою площею 27,3 кв. м., зареєстровану в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 5136290, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, судом встановлено, що 11 травня 2010 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 113-03П/2007-п, згідно з яким ОСОБА_2 поручився перед публічним акціонерним товариством «Мегабанк»за виконання ОСОБА_1 кредитного договору № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2007 року.

Судом встановлено, що додатковими угодами № 1 від 10 грудня 2007 року, № 2 від 04 червня 2008 року, № 3 від 11 вересня 2008 року, № 4 від 30 жовтня 2008 року, № 5 від 12 травня 2009 року, № 6 від 05 березня 2010 року, № 7 від 27 квітня 2010 року до кредитного договору № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2007 року було внесено наступні зміни: розмір кредиту був збільшений до 286 059, 00 грн.; було вилучено п.5 та п. 5.2. розділу 5 «Особливі умови»зазначеного договору та останній був доповнений розділом 9 «Третейське застереження»; було збільшено плату за користуванням кредитом до 23 % річних; було змінено найменування кредитодавця по зазначеному договору з відкритого акціонерного товариства «Мегабанк»на публічне акціонерне товариство «Мегабанк»; та викладено додаток № 1 до зазначеного договору в новій редакції.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановленими договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотеко-держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів, або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

У відповідності до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 3.2.3 кредитного договору № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2007 року позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати нараховані проценти за користуванням кредитом та комісійну винагороду на умовах та в порядку, визначених договором.

Як вбачається з п. 7.1. вказаного договору за користування кредитом понад строк, встановлений п.1.1, 3.2.1 договору та/або недотримання строків сплати нарахованих процентів позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

Пунктом 7.2. зазначеного договору передбачено обов'язок позичальника сплатити штраф кредитору у таких випадках: за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту згідно з додатком № 1 -у розмірі 10 процентів від суми несвоєчасно сплаченого кредиту; за несвоєчасне повернення кредиту згідно з п. 3.2.1 договору -у розмірі 25 процентів несвоєчасно поверненого кредиту; за використання кредиту не за цільовим призначенням згідно з п. 3.2.3. договору у розмірі від суми несвоєчасно сплачених процентів та комісійних винагород; за невиконання будь-якого з прийнятих на себе обов'язків згідно з п.п. 3.2.4. -3.2.1.5 договору -у розмірі 10 процентів від суми отриманого кредиту.

Відповідно до п. 3.1.2 іпотечного договору № 113-03П/2007-З від 30 жовтня 2007 року іпотекодавець зобов'язується застрахувати предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на строк дії основного зобов'язання на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження, псування та надати докази страхування іпотеко держателю у строк не пізніше 5 днів після набрання чинності договором.

Згідно з матеріалами справи, судом встановлено, що умови зазначеного іпотечного договору відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 були прийняти виходячи з виконання п.3.1.2 вказаного договорові, про що свідчать копії договорів страхування майна, від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ від 30 жовтня 2007 року, від 30 жовтня 2008 року, від 25 листопада 2009 року, від 26 листопада 2010 року.

Відповідно до п. 4.2. іпотечного договору № 113-03П/2007-З від 30 жовтня 2007 року іпотекодавець відшкодовує іпотеко держателю усі збитки та сплачує штраф у розмірі 15 % від суми вказаної в п. 1.4. договору.

Судом, встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2007 року за період з 10 червня 2011 року по 24 грудня 2012 року становить 127 929,38 грн., а сума штрафу за неналежне виконання умов іпотечного договору № 113-03П/2007-з від 30 жовтня 2007 року становить 61 298,40 грн., що підтверджується відповідними розрахунками наявними в матеріалах справи.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України, договір укладений сторонами, має умови, які повинні виконуватися. відповідач за первісним позовом, зі свого боку погодився з такими умовами договору, підписавши кредитний договір особисто.

Таким чином, суд, вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість та штрафні санкції, приходить до висновку, що при укладенні договорів було дотримано всі передбачені законом істотні умови договорів, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. На момент укладення вказаних договорів обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами сторін; правочини були спрямовані на отримання кредиту та їх погашенні згідно умов даних договорів. Виходячи з чого, та приймаючи до уваги, що відповідачами за первісним позовом не було заявлено клопотання про застосування позовної давності до штрафних санкцій, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідачів суми заборгованості та штрафних санкцій.

Питання про недійсність правочину визначаються за правилами ст. ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 203 ЦК України визначає вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. В обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_2 не вказує на жодну з вимог, передбачених ст. 203 ЦК України, порушення яких може призвести до визнання правочину (а відтак і зобов'язання) недійсним. Тобто не надає жодних обґрунтувань та доказів з приводу того, чому кредитний договір від 30 жовтня 2007 року, договір поруки та іпотечний договір є недійсними.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України застосовується презумпція правомірності правочину.

Таким чином, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом -відмовити, адже недійсність оскаржуваних правочинів ОСОБА_2 не доведена.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за випадком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 12 серпня 1995 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Від цього шлюбу подружжя має двох дітей 2003 року народження та 2010 року народження.

У відповідності до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована 27 лютого 1991 року, набрала чинності для України 27 вересня 1991 року у ч. 2 ст. 2 закріплює, що Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст. 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягала десяти років, є місце проживання її батьків.

У відповідності до преамбули Закону України «Про охорону дитинства»цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері. За визначенням ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»гарантовано, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку; діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем; органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

За таких обставин суд вважає неможливим задовольнити позовні вимоги позивача за первісним позовом стосовно звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки і єдиним житлом відповідачів за первісним позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та їх малолітніх дітей.

Також, враховуючи, що ОСОБА_3 не є стороною ані кредитного договору, ані додаткових угод та не має зобов'язань перед позивачем за первісним позовом ПАТ «Магебанк», суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог до ОСОБА_3.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк»1 892, 27 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 27 Конвенції про права дитини», ст. 6 СК України, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 29, 203, 204, 212, 215, 256, 258, 267, 509, 526, 530, 549, 629, 632, 1050 1054 ЦК України, ст. ст. 8, 11,18 Закону України «Про охорону дитинства»,ст.ст. 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку»ст. 12 «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Мегабанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафу за предметом іпотеки -задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк»заборгованість за кредитним договором № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2011 року за період з 10 червня 2011 року по 24 грудня 2012 року в розмірі 127 929,38 грн. (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять грн. 38 коп.), з яких: 62 079,57 (шістдесят дві тисячі сімдесят девять грн. 57 коп.)- в рахунок суми погашення заборгованості; 19 382,29 грн.(дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят дві грн. 29 коп.) -сума пені за недотримання строків сплати нарахованих процентів; 6 969, 14 грн. (шість тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 14 коп.) штраф за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту згідно з графіком погашення; 10 892,48 грн. (десять тисяч вісімсот дев'яносто дві грн.28 коп.) -штраф за несвоєчасну сплату нарахованих процентів; 28 605,90 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот п'ять грн. 90 коп.) -штраф за невиконання прийнятих обов'язків передбачених п. 3.2.4-п. 3.2.15..

Солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як майнових поручителів, на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк»штраф за неналежне виконання умов іпотечного договору № 113-03П/2007 від 30 жовтня 2007 року у розмірі 61 298,40 грн. (шістдесят одну тисячу двісті дев'яносто вісім грн. 40 коп.).

Солідарно стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк»в рахунок відшкодування судових витрат 1 892, 27 грн. (одну тисячу вісімсот дев'яносто дві грн. 27 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк», ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та про припинення договору поруки -відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.А. Башмаков