Постанова № 31274376, 17.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року 17:32Справа № 808/2922/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.

при секретарі Чистяковій К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна»,

м. Запоріжжя

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Білюшов В.М., за довіреністю №92К-2012 від 07.11.12,

від відповідача: Варьонов А.О., за довіреністю б/н від 25.03.2013,

Семенова В.М., за довіреністю б/н від 17.04.2012,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Карлсберг Україна» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Карлсберг Україна» звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000390027, прийняте відповідачем 16.11.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що у акті перевірки, на підставі якого було прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення, були проаналізовані господарські відносини між позивачем та низкою його контрагентів з посиланням на їхню фіктивність та підписання від імені цих підприємств податкових накладних нібито особами, які не мали законних на те повноважень, на підставі чого відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 180 613 грн. Позивач вважає, що такі висновки зроблені відповідачем упереджено, без урахування дійсних обставин та вимог діючого законодавства.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. № 13834 від 02.04.2013р. посилається певні факти, які на думку відповідача свідчать про відсутність факту надання позивачеві послуг контрагентами, зазначеними у акті перевірки. Зокрема відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача, висновки почеркознавчого дослідження, відсутність підприємств за юридичною адресою, відсутність у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання та транспортних засобів.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС №425 від 28.09.2012, посадовими особами відповідача у період з 01.10.2012р. по 26.10.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Карлсберг Україна» з питань своєчасності, достовірності, та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Капітал-Тех-Сервіс», за період квітень 2010р., ТОВ «Аммераал Белтех Україна» за період грудень 2010 р., ПП ОСОБА_4 за період липень 2011р., ПП «ВМТ-Транс» за період січень 2011р., ТОВ «Ерітаж» за період квітень 2011р., ТОВ «Дормашавто» за період січень-квітень, червень, липень, вересень 2011р., ТОВ «Карнет плюс» за період лютий 2011р., ТОВ «Гізрехт тенхнолоджі» за період лютий 2011р., ПП «Глоріум» за період жовтень 2011р., ТОВ «Юком» за період червень-вересень 2011р., ПП «Ділар» за період квітень 2011р., ТОВ «Тех-стиль» за період грудень 2011р., ПП ОСОБА_5 за період липень 2010р. - лютий 2011р., ПП «ОСОБА_6» за період листопад 2011р., ТОВ «ДТС-Логістік» за період вересень 2010р. - березень 2012р., ТОВ «Компанія «Скат» за період серпень 2011р., ТОВ НВП «Енергосталь» за період вересень 2011р., ПП «Вівум» за період червень 2011р., ПП «Українська Транспортно-торгова компанія» за період травень 2008р. - жовтень 2010р., ТОВ «ТСЦ Юг» за період липень - жовтень 2009р., за результатами якої було складено акт перевірки №453/27-0/00377511 від 31.10.2012 ( далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Карлсберг» п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1 п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.7 ст. 201 ПК України, підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 180 613 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2009 року - 5182 грн., листопад 2009 року - 1351 грн., грудень 2009 року - 1818 грн., січень 2010 року - 2428 грн., лютий 2010 року - 958 грн., березень 2010 року - 1253 грн., квітень 2010 року - 1408 грн., травень 2010 року - 5663 грн., червень 010 року - 4236 грн., липень 2010 року - 3039 грн., серпень 2010 року - 1391 грн., вересень 2010 року - 600 грн., жовтень 2010 року - 672 грн., січень 2011 року - 533 грн., лютий 2011 року - 1067 грн., березень 2011 року - 933 грн., квітень 2011 року - 533 грн., травень 2011 року - 533 грн., червень 2011 року - 14811 грн., липень 2011 року - 10227 грн., серпень 2011 року - 5717 грн., жовтень 2011 року - 11966 грн., листопад 2011 року - 104294 грн.

16.11.2012р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000390027, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 221 164,75 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 180 613 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 40 551,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ «Карлсберг Україна» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997, (далі - Закон №168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно п. 201. 4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Так, в акті перевірки вказано на завищення позивачем податкового кредиту за червень-липень 2011р. на суму 25038 грн. по отриманим від ПП «Вівум» послугам з організації перевезень вантажів за договором №534/11-ТР. При цьому в акті перевірки вказано, що ПАТ «Карлсберг Україна» були надані всі первинні документи на підтвердження операцій з цим контрагентом. Разом з цим, відповідач у акті перевірки щодо зазначеного контрагента посилається на: не знаходження ПП «Вівум» за місцем реєстрації, анулювання свідоцтва платника ПДВ 06.10.2011р., засновник, керівник та бухгалтер є однією особою, у ПП «Вівум» вістуні трудові ресурси, виробниче обладнання та транспортні засоби, податковий кредит ПП «Вівум» сформовано за рахунок ПП «ТРЕЙД ФУДС», який не задекларував свої податкові зобов'язання за червень 2011р., крім цього у аті перевірки є посилання на висновок почеркознавчого дослідження від 27.01.2012р. №30, згідно якого встановлені факти підписання податкових декларації не встановленими особами.

Суд вважає, що вищевказані факти не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем норм діючого законодавства та відповідно для висновків про заниження податку на додану вартість, оскільки по-перше, усі ці факти стосуються діяльності ПП «Вівум», а не позивача, по-друге, за договором з зазначеним контрагентом позивачем були отримані послуги з організації перевезень, для яких немає необхідності обов'язково мати власне виробниче обладнання, транспортні засоби та трудові ресурси, по-третє, операції між позивачем та контрагентом відбувались у червні та липні 2011р., тому факт анулювання свідоцтва платника ПДВ у жовтні 2011р. в даному випадку не підтверджує висновків перевіряючих. Безпідставним є і твердження відповідача у акті перевірки про те, що висновок почеркознавчого дослідження №30 від 27.01.2012р. свідчить про підписання податкових накладних, виписаних ПП «Вівум» позивачеві, особою, яка не мала на те повноважень, оскільки предметом такого дослідження були підписи посадової особи ПП «Вівум» у податкових деклараціях, а не податкових накладних. Також не обґрунтованим відповідачем є взаємозв'язок висновків перевірки з фактом не декларування контрагентом ПП «Вівум» (ПП «ТРЕЙД ФУДС») свого зобов'язання за червень 2011 року.

У п. 3.2 акту перевірки вказано на завищення позивачем податкового кредиту за жовтень-листопад 2011р. на 13 126,69 грн. по отриманим від ПП «Глоріум» послугам з організації перевезень вантажів за договором №557/11-ТР. В акті вказано, що ПАТ «Карслберг Україна» були надані всі первинні документи на підтвердження операцій з цим контрагентом. При цьому в акті перевірки вказано, що ПП «Глоріум за місцем реєстрації не знаходиться, станом на 21.03.2012р. ПП «Глоріум» припинено, з податкового обліку знято 20.02.2012р., остання звітність подана за грудень 2011р., свідоцтво платника ПДВ у цього контрагента анульовано 20.02.2012р., засновник, керівник та бухгалтер є однією особою, у ПП «Глоріум» відсутні складські приміщення, трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, транспортні засоби, сировина та матеріали для здійснення основного виду діяльності, податковий кредит ПП «Глоріум» (у акті не вказано за який період та по яким операціям) сформовано за рахунок ТОВ «Майстерня Заходів», якого ДПІ у Печерському районі м. Києва не змогла перевірити, крім того у акті перевірки є посилання на висновок почеркознавчого дослідження від 20.09.2011р №348, згідно якого встановлені факти підписання податкових декларацій за січень-червень 2011р. невстановленими особами. З підстав, аналогічних висновкам суду по ПП «Вівум», суд вважає, що вищевказані факти не можуть бути підставою для висновків про порушення ПАТ «Карлсберг Україна» норм діючого законодавства та відповідно для висновків про заниження податку на додану вартість.

У п. 3.3 акту перевірки вказано на завищення позивачем податкового кредиту за період жовтень 2009 р. - жовтень 2010р. на 30 000,26 грн. по отриманим від ПП «Українська транспортно-торгівельна компанія» з організації перевезень вантажів за договором №01/08-ТР та №01/09-ТР. В акті вказано, що позивачем були надані всі первинні документи по зазначеним операціям. Разом з цим в акті перевірки зазначено, що згідно акту перевірки, складеного Кременчуцькою ОДПІ від 07.09.2011р. №6567/23-209/32534862 вказаного контрагента, не підтверджено його взаємовідносин з рядом його контрагентів. Але відповідачем ані у акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не обгрунтовано і не надано жодних доказів в обґрунтування того, що зазначена обставина свідчить про фактичне нездійснення ПП «Українська транспортно-торгівельна компанія» послуг з організації перевезень на користь позивача.

У акті перевірки є також посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі відносно ОСОБА_7, котра створила та придбала ряд підприємств на території України з метою прикриття незаконної діяльності, при цьому серед таких підприємств ПП «Українська транспортно-торгова компанія» відсутня. На стр. 47 акту перевірки зазначено, що в ході досудового слідства по зазначеній карній справі встановлено, що ПП «Українська транспортно-торгова компанія» документально відображало наявність фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами ТОВ «Алівіс», ПП «Асіст», ТОВ «Інтермаксевіс», ПП «Альпатрі-Т», яких фактично не було. Внаслідок чого, ПП «Укрїнська транспортно-торгівельна компанія» незаконно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання шляхом включення підроблених від імені службових осіб вищевказаних підприємств первинних документів щодо реалізації товарів (робіт, послуг) до податкового та бухгалтерського обліку. Але суд не погоджується з висновками перевірки щодо того, що зазначені обставини свідчать про те, що вся господарська діяльність ПП «Українська транспортно-торгівельна компанія», у тому числі по відносинам з позивачем, була спрямована на здійснення господарських операцій з використанням вигодоформуючих суб'єктів з метою заниження бази оподаткування податком на додану вартість.

У п. 3.7 акту перевірки вказано на завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2011р. на суму 100 600,00 грн. по отриманим від ПП «ОСОБА_6» послугам з рекламування та просування продукції під торгівельними марками Замовника за договором № 04020-2011-С. В акті вказано, що позивачем були надані всі первинні документи на підтвердження операцій з цим контрагентом. Разом з цим у акті перевірки зазначено, що стан зазначеного контрагента позивача станом на дату підписання акту - 8 «внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», остання декларація з ПДВ за січень 2012р. визнана недійсною, свідоцтво платника ПДВ цього контрагента анульовано 17.03.2012р., чисельність працівників - 1 особа, засновник, керівник та бухгалтер є однією особою, за даними реєстру автоматизованого співставлення за листопад 2011 р. є розбіжності між податковим кредитом ПАТ «Карлсберг Україна» та податковими зобов'язаннями ПП «ОСОБА_6». Крім цього, у акті перевірки є посилання на висновок спеціаліста від 22.06.2012р. №332, в якому зазначено, що підписи на документах (не конкретизовано яких) товариства виконані різними особами, та висновок ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва №934 щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «ОСОБА_6». Суд вважає, що зазначені факти не є такими, які свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки не мають відношення до відповідних господарських операцій. Розбіжності між податковими зобов'язаннями також не можуть бути достатніми та належними доказами нездійснення господарських операцій.

У п. 3.14 акту перевірки вказано на завищення позивачем податкового кредиту за січень-травень, серпень, жовтень 2011р. на суму 11 849,99 грн. по отриманим від ТОВ «Дормашавто» послугам з організації перевезень вантажів за договором № 504/11-ТР. В акті вказано, що ПАТ «Карлсберг Україна» були надані всі первинні документи на підтвердження операцій з цим контрагентом. Разом з цим у акті перевірки зазначено, що ТОВ «Дормашавто» за місцем реєстрації не знаходиться, тому зустрічну звірку провести неможливо, ТОВ «Дормашавто» має ознаки фіктивності - немає основних засобів, кількість працюючих - 1 особа. Суд вважає, що зазначені обставини не є достатніми і безпосередніми доказами фактичного нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Також у акті перевірки є посилання на факт перебування в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва кримінальної справи №71-00217, порушеної щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_8, в матеріалах якої наявна інформація зокрема про створення ТОВ «Домашавто» з метою прикриття незаконної діяльності. Суд вважає, що зазначена обставина також не може бути належним та допустимим доказом нездійснення господарських операцій між позивачем та відповідним контрагентом, оскільки по зазначеній кримінальній справі відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили та яке б встановлювало б відповідні обставини.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем були надані відповідачеві під час перевірки та суду первинні документи на підтвердження фактичного отримання та сплати послуг від зазначених контрагентів, які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, виписки з банку

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Не надано відповідачем і такого, що набрало законної сили, рішення суду про визнання відповідних правочинів недійсними або вироку суду, яким би встановлювались відповідні обставини.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджується правомірність формування ним податкового кредиту по спірним господарським операціям.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000390027 від 16 листопада 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» 2211 гривень 65 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова