Постанова № 31274273, 14.05.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 5002-28/935-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Євдокімова І.В.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

прокурор, Джавлах Сергій Миколайович, посвідчення № 015173 від 12.02.13, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, не з'явився, Міністерство аграрної політики України;

представник позивача, Коваленко Ігор Олександрович, довіреність № б/н від 02.04.13, державне підприємство "Лівадія";

представник відповідача, Магеря Юлія Русланівна, довіреність № б/н від 18.01.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Південжитлобуд";

представник третьої особи, не з'явився, Фонд державного майна України;

представник третьої особи, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Південжитлобуд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 31 травня 2011 року у справі №5002-28/935-2011

за позовом заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України державного підприємства "Лівадія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Південжитлобуд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Фонд державного майна України

товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект"

про визнання частково недійсним протоколу загальних зборів учасників, визнання недійсним акту приймання - передачі внеску та витребування майна з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Ялти, в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Державного підприємства "Лівадія" (далі по тексту ДП "Лівадія") звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південжитлобуд" (далі по тексту ТОВ "Південжитлобуд") про: визнання недійсною частини 2 протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Південжитлобуд", згідно з якою ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект" вносить майновий внесок, який передає у власність відповідачу, а саме домоволодіння, яке знаходиться за адресою: 98600, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 139/пров. Ступінчатий, буд. 1; визнання недійсним акту приймання-передачі внеску засновника у статутний капітал ТОВ "Південжитлобуд", який укладено 13.06.2005 р. у м. Сімферополь, між ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект" та ТОВ "Південжитлобуд"; витребування із незаконного володіння ТОВ "Південжитлобуд" домоволодіння, яке знаходиться за адресою: 98600, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 139/пров. Ступінчатий, буд. 1, а саме: будівлі літ. А площею 673,5 м. кв., кладову літ. Б площею 22,6 м. кв., кладову літ. В площею 17,3 м. кв., вбиральню літ. Г площею 9,3 м. кв.

В обґрунтування своїх позовних вимог, прокурор посилається на положеннях ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 203, 215, 387 Цивільного кодексу України та мотивує іх тим, що внаслідок незаконної приватизації державного майна, з державної власності вибув дитячий садочок, який у подальшому був переданий відповідачу, в якості внеску до статутного капіталу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 31 травня 2011 року у справі №5002-28/935-2011 позов задоволений частково. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Південжитлобуд", викладених у частині 2 протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Південжитлобуд" від 09.06.2005р., згідно з яким ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект" вносить майновий внесок, який передає у власність ТОВ "Південжитлобуд", а саме: домоволодіння, яке знаходиться за адресою: 98600, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 139/пров. Ступінчатий, буд. 1. Припинено провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі внеску засновника у статутний капітал ТОВ "Південжитлобуд", який складено в 13.06.2005 року у м. Сімферополі, між ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект" та ТОВ "Південжитлобуд". Витребувано із незаконного володіння ТОВ "Південжитлобуд" домоволодіння, яке розташоване за адресою: 98600, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 139/пров. Ступінчатий, буд. 1., а саме: будівлі літ. А площею 673,5 м. кв., кладову літ. Б площею 22,6 м. кв., кладову літ. В площею 17,3 м. кв., вбиральню літ. Г площею 9,3 м. кв. та повернуто Державному підприємству "Лівадія" (98600, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 2, код ЄДРПО України 00412760), як балансоутримувачу.

Частково задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Південжитлобуд" від 09.06.2005 року оформлене протоколом № 1, фактично є локальним актом господарського товариства та не є правочином, а тому спірна частина цього рішення не може бути визнана недійсною на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, у зв'язку з чим, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі внеску засновника у статутний капітал ТОВ "Південжитлобуд" від 13.06.2005 року м. Сімферополь, складеного між ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект" та ТОВ "Південжитлобуд", то суд першої інстанції зазначив, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відносно вимоги про витребування спірного майна з незаконного володіння ТОВ "Південжитлобуд", суд першої інстанції з урахуванням наведених норм діючого законодавства та встановлених фактів Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.01.2011 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року у справі 2-22/13239-2003, в частині незаконності приватизації державного майна - домоволодіння (дитячого садочку), яке знаходиться за адресою: 98600, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 139/пров. Ступінчатий, буд. 1, суд дійшов висновку, що вказане майно незаконно вибуло з державної власності України, у зв'язку з чим, підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача, а тому, позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Не погодившись з постановленим судовим актом, 16 червня 2011 року відповідач ТОВ "Південжитлобуд" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині витребування із незаконного володіння ТОВ "Південжитлобуд" домоволодіння, яке знаходиться за адресою: 98600, місто Ялта, вул. Кірова, буд. 139/пров. Ступінчатий, буд. 1, а саме: будівлі літ. А площею 673,5 м. кв., кладову літ. Б площею 22,6 кв. м., кладову літ. В площею 17,3 м. кв., вбиральню літ. Г площею 9,3 м. кв., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку із чим, вказане рішення підлягає скасуванню в частині витребування із незаконного володіння ТОВ "Південжитлобуд" домоволодіння. Так, заявник апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що на підставі частини 4 статті 388 Цивільного Кодексу України майно не може бути витребувано у добросовісного набувача ТОВ "Південжитлобуд", оскільки спірне майно при мировій угоді було передано в рахунок погашення боргів, а суд першої інстанції помилково погодився з висновками про необхідність застосування до даних правовідносин норм Закону України „Про приватизацію державного майна" та положень Наказу Фонду державного майна України „Про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю ".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 липня 2011 року апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 09 серпня 2011 року о 15 год. 40 хв. у складі колегії суддів: Балюкової К.Г., суддів Волкова К.В., Гоголя Ю.М.

09 серпня 2011 року від ТОВ "Південжитлобуд" надійшло клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки свого представника.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2011 року, розгляд справи був відкладений на 06 вересня 2011 року о 16 год. 00 хв.

За розпорядженням керівництва суду від 06 вересня 2011 року у зв'язку з відпусткою судді Балюкової К.Г. у складі колегії її замінено на суддю Дмитрієва В.Є.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2011 року провадження у справі було зупинено у зв'язку із призначенням по справі комплексної судової будівельно-технічної експертизи, згідно частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

08 лютого 2012 року до Севастопольського апеляційного господарського суду були повернуті матеріали справи №5002-28/935-2011 за супровідним листом Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення матеріалів експертизи №3421 у зв'язку з несплатою експертизи.

По причині того, що при поновленні провадження у справі суддя Волков К.В. знаходився у відпустці, розпорядженням в.о. секретаря судової палати, суддя Волков К.В. був замінений у складі колегії на суддю Рибіну С.А.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2012 року, в зв'язку із викладеними обставинами, провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 16.02.2012р. на 14 год. 30 хв.

16 лютого 2012 року, представник відповідача заявив клопотання про призначення у справі повторної комплексної судової будівельно - технічної експертизи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2012 року провадження у справі було зупинено на підставі призначення проведення повторної комплексної судової будівельно-технічної експертизи, згідно частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

31 жовтня 2012 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №5002-28/935-2011 року разом із висновком комплексної судової будівельно - технічної експертизи №636/637 від 05.10.2012 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2012 року провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 14 листопада 2012 року о 14 год. 30 хв.

14 листопада 2012 року до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача - ТОВ "Південжитлобуд" про відкладення розгляду справи, призначеної на 14 листопада 2012 року, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки у судове засідання його представника.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року розгляд справи був відкладений на 18 грудня 2012 року о 11 год. 00 хв.

18 грудня 2012 року до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача - ТОВ "Південжитлобуд" про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2012 року розгляд справи був відкладений на 21 січня 2013 року о 10 год. 30 хв.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 січня 2013 року розгляд справи був відкладений на 19 лютого 2013 року о 14 год. 30 хв.

Від представника ТОВ "Південжитлобуд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, також він просить продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи на більш пізніший строк.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2013 року розгляд справи був відкладений на 19 березня 2013 року о 15 год. 00 хв.

За розпорядженням керівництва склад судової колегії неодноразово змінювався за поважних причин.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 19 березня 2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Заплава Л.М. її замінено на суддю Проценко О.І. Головуючим по справі призначено суддю Проценко О.І..

19 березня 2013 року від ДП "Лівадія" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2013 року розгляд справи був відкладений на 14 травня 2013 року о 15 год. 00 хв.

14 травня 2013 року від представника ДП "Лівадія" на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду касаційним судом справи пов'язаної з цією.

Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання ДП "Лівадія" про зупинення провадження по справі, у зв'язку з тим, що відповідно до вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Як на думку судової колегії розгляд справи №2-22/13239-2003 не може вплинути на результат цієї справи, а тому судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

14 травня 2013 року від представника ТОВ "Південжитлобуд" на адресу суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, у яких, із посиланням на Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Південжитлобуд", рішення господарського суду першої інстанції скасувати, в частині витребування із незаконного володіння ТОВ "Південжитлобуд" домоволодіння, яке знаходиться за адресою: 98600, місто Ялта, вул. Кірова, буд. 139/пров. Ступінчатий, буд. 1, а саме: будівлі літ. А площею 673,5 м. кв., кладову літ. Б площею 22,6 кв. м., кладову літ. В площею 17,3 м. кв., вбиральню літ. Г площею 9,3 м. кв., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання яке було призначено на 14 травня 2013 року представники Міністерства аграрної політики України, Фонду державного майна України та товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" не з'явились, про причини неявки суд не повідомили , були сповіщені належним чином.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

ДП "Лівадія" було створено, як державне підприємство ДП радгосп-завод "Лівадія". Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 26.12.2005 року №747 „Про перейменування державних підприємств „ ДП радгосп-завод "Лівадія" пермейноване в ДП "Лівадія"" та є правонаступником майнових прав і обов'язків ДП радгосп-завод "Лівадія".

Таким чином усе майно, що належить ДП "Лівадія"" є державним, та має спеціальний статус, крім того відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в редакції на час винесення спірної ухвали) радгосп-завод "Лівадія" включено до переліку об'єктів права державної власності (код 412760), що не підлягають приватизації, тобто майно, що належить підприємству на праві повного господарського відання не підлягає відчуженню у будь-якому випадку, будь-яким способом.

Як вбачається із матеріалів справи, інвентарної справи та звіту оборотної карти майна до 30.04.2004 року, акту передачі за мировою угодою до ТОВ "Південжитлобуд" приміщення дитячого садочку знаходилися на балансі ДП "Лівадія" (а.р.127-197).

14.10.2003 року рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-22/13239-2003 задоволений позов ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" та вирішено стягнути із радгосп-заводу "Лівадія" 507900,13 грн. заборгованості, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Під час виконання рішення суду 18.12.2003 року від сторін до суду надійшла заява про затвердження мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2003 у справі №2-22/13239-2003 затверджена мирова угода між товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" та радгосп-заводом "Лівадія" в наступній редакції: "Ответчик с целью мирного урегулирования спора в счет частичного погашения задолженности перед истцом согласен передать истцу в течение 10 дней со дня вступления в силу определения хозяйственного суда об утверждении мирового соглашения здание детского сада стоимостью 263345 грн. согласно акту оценки от 30.05.2003 року, расположенное в г. Ялта по ул. Кирова, 129.

Истец с целью мирного урегулирования спора согласен принять от Ответчика в счет частичного погашения задолженности Ответчика здание детского сада стоимостью 263345 грн. согласно акту оценки от 30.05.2003 року, расположенного в г. Ялте по ул. Кирова, 129.

Стороны согласились, что оставшуюся сумму задолженности в размере 244555 грн.,13 коп. Ответчик обязуется перечислять на расчетный счет истца ежемесячно частями в размере не менее 5000 грн. каждая, не позднее 10-го числа месяца, следующего за месяцем, в котором определение хозяйственного суда об утверждении настоящего мирового соглашения вступило в силу.

Стороны согласились, что частичное возмещение затрат истца на оплату госпошлины и информационно технического обеспечения в размере 50% от суммы указанных затрат, что составляет соответственно 850 грн. 59 коп. от каждого вида затрат, принимает на себя ответчик.".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.01.2011 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року, вказану ухвалу господарського суду АР Крим від 22.12.2003 року у справі 2-22/13239-2003 - скасовано та відмолено в задоволенні заяви ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" та радгосп-заводу "Лівадія" (Держане підприємство "Лівадія").

Зі змісту постанови Севастопольського апеляційного господарського суду вбачається, що під час розгляду справи судом було встановлено, що спірне майно є державним майном зі спеціальним статусом. Так, відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в редакції на час винесення спірної ухвали) радгосп-завод "Лівадія" включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, тобто майно, що належить підприємству на праві повного господарського відання не підлягає відчуженню у будь-якому випадку, будь-яким способом.

Викладені обставини послужили підставою для звернення заступника прокурора міста Ялти з цим позовом до господарського суду АР Крим з метою захисту інтересів держави.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на час прийняття оскарженого рішення, та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність підстав для: визнання недійсною частини 2 протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Південжитлобуд", визнання недійсним акту приймання-передачі внеску засновника у статутний капітал ТОВ "Південжитлобуд", витребування майна - домоволодіння, а саме будівлі літ. А площею 673,5кв.м., кладову літ. Б площею 22,6кв.м., кладову літ. В площею 17,3кв.м., вбиральню літ. Г площею 9,3кв.м., від ТОВ "Південжитлобуд".

Заступник прокурора, посилаючись на факти встановлені Севастопольським апеляційним господарським судом, у зазначеній вище постанові, в обґрунтування позовних вимог про: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Південжитлобуд" викладених у частині 2 протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Південжитлобуд", згідно з яким ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект" вносить майновий внесок, який передає у власність відповідачу, а саме: домоволодіння, яке знаходиться за адресою: 98600, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 139/пров. Ступінчатий, буд. 1 та про визнання недійсним акту приймання-передачі внеску засновника у статутний капітал ТОВ "Південжитлобуд", який укладено 13.06.2005 р. у м. Сімферополь, між ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект" та ТОВ "Південжитлобуд", посилається на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до п. 8. постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Стаття 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Доповнюючи положення про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, у ст. 16 ЦК України міститься досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).

Аналогічну позицію виклав Верховний суд України в листі "Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року.

В листі від 01.08.2007 року "Про практику розгляду корпоративних спорів" Верховний суд України зазначив, що чинне законодавство не визначає підстав для визнання недійсними актів органів юридичної особи на відміну від підстав визнання недійсними правочинів. Так, ч. 5 ст. 98 ЦК України передбачено право учасника товариства на оскарження рішення загальних зборів до суду, проте не встановлено підстав для визнання рішення загальних зборів недійсними.

Не всі спори, пов'язані з визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, можуть бути віднесені до спорів, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК. Критеріями є, по-перше, склад учасників спору, по-друге, підстава, якою обґрунтовується вимога про визнання рішення загальних зборів недійсними. На підставі змісту ч. 3 ст. 167 ГК, яка визначає поняття "корпоративні відносини", обов'язковим учасником корпоративного спору повинен бути суб'єкт корпоративних прав, тобто акціонер або учасник господарського товариства. Тому справи у спорах про визнання недійсним рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, в тому числі таким, що вибув, не належать до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

У зв'язку з цим, господарським судам необхідно керуватися тим, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- акціонер (учасник) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах;

- рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси акціонера (учасника) товариства.

Господарським судам необхідно враховувати, що оскільки загальні збори є органом товариства, то їх рішення мають розцінюватися як рішення самого товариства, а не окремих учасників (акціонерів) товариства. Тому відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів є товариство.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, прокурор відділу прокуратури АР Крим пояснив суду, що спір у цій справі не є корпоративним, та в обґрунтування позовних вимог покладені норми матеріального права, які передбачають положення про визнання недійсними саме правочинів.

Враховуючи викладені вище норми права, позицію Верховного суду України, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Південжитлобуд" від 09.06.2005 року оформлене протоколом № 1, фактично є локальним актом господарського товариства та не є правочином, тому спірна частина цього рішення не може бути визнана недійсною на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, у зв'язку з чим, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі внеску засновника у статутний капітал ТОВ "Південжитлобуд", який укладено 13.06.2005 році у м. Сімферополь, між ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект" та ТОВ "Південжитлобуд", то судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з наступним.

Статтею 12 ГПК України, визначена підвідомчість справ господарським судам України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 ГК України передбачає, що права та законні інтереси захищаються, зокрема шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Судова колегія згідна із висновком суду першої інстанції, що спірний акт приймання-передачі не відноситься до актів, що мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, які виникають або припиняються із складанням такого акту.

Крім того звертає увагу, що Вищій господарський суд України в інформаційному листі від 18.03.2008р. N 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" зазначив, що ст. 12 ГПК України не відносить до підвідомчості господарських судів справи у спорах про визнання недійсними актів приймання-передачі як таких.

В п. 31 інформаційного листа від 18.03.2008 року № 01-8/164 Вищий господарський суд України зазначив, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду.

Враховуючи викладене, як на думку судової колегії суддів, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що провадження у справі в частині визнання недійсним спірного акту прийому-передачі підлягає припиненню, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Щодо позовних вимог в частині витребування із незаконного володіння ТОВ "Південжитлобуд" домоволодіння, яке розташоване за адресою: 98600, місто Ялта, вул. Кірова, буд. 139/пров. Ступінчатий, буд. 1, а саме: будівлі літ. А площею 673,5 м. кв., кладову літ. Б площею 22,6 кв. м., кладову літ. В площею 17,3 м. кв., вбиральню літ. Г площею 9,3 м. кв., суд апеляційної інстанції вважає необхідне зазначити про таке.

Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначено вище та встановлено судом апеляційної інстанції спірне майно є державним майном зі спеціальним статусом, а приміщення дитячого садочку знаходилось до передачі його відповідачу за мировою угодою на балансі ДП "Лівадія".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб.

Укладення, затвердження та фактичне виконання вказаної мирової угоди фактично призвело до приватизації державного майна.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про приватизацію державного майна" суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; покупці (їх представники); посередники.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про приватизацію державного майна" порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації); затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

У матеріалах справи не має доказів того, що сторонами було дотримано наведеного вище обов'язкового порядку приватизації державного майна.

Судом також встановлено, що не було отримано дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном за погодженням з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями, Фондом майна Автономної Республіки Крим. Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приміщення дитячого садочку яке знаходиться на балансі ДП "Лівадія", як і майно ДП "Лівадія" включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, тобто це майно не мало бути відчуженим, а тому доводи апеляційної скарги у цієї частині не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Що стосується доповнень до апеляційної скарги в який відповідач посилається на лист Фонду державного майна України №10-20-1171 від 30 січня 2013 року, відповідно до якого до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, будівля та споруди за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Кірова, 139/пров. Ступінчатий, 1, Фондом державного майна не включалися, на підставі якого прийнята Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року, якою задоволено заяву ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 січня 2011 року у справі №2-22/13239-2003, скасовано Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду 05 січня 2011 року у справі №2-22/13239-2003 , ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2003 року у справі №2-22/13239-2003 залишено без змін, суд апеляційної інстанції вважає зазначити наступне.

На час розгляду даної справи зазначений лист в матеріалах справи не містився, при цьому апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами, втім подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Відповідач не надав пояснень щодо неможливості надання зазначеного листа суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції не може покласти його в основу свого рішення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторона не позбавлена можливості звернутися до суду про перегляд за нововиявленими обставинами постанови даної постанови.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься пояснення Фонду державного майна України від 25 травня 2011 року у яких Фонд висловлює протилежну думку від листа Фонду державного майна України №10-20-1171 від 30 січня 2013 року, також зазначаючи, що Фонд державного майна України не давав дозволу на відчуження майна, отже відчуження майна здійснено із порушеннями встановлених правил.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, оцінюючи усі докази по справі в їх сукупності, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи, судова колегія вважає, що заявником апеляційної скарги не доведено обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вона задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів представника ТОВ "Південжитлобуд" про здійснення витрат на поліпшення та збереження справного майна, та порушення його законних прав та інтересів, судова колегія не може взяти до уваги виходячи з наступного.

Заявник апеляційної скарги вважає, що витребування майна з володіння ТОВ "Південжитлобуд" одночасно зі зробленими ним поліпшеннями без відшкодування йому вартості невід'ємних поліпшень може порушити законні права відповідача.

Пороте судова колегія не може погодитися із доводами ТОВ "Південжитлобуд" про порушення його законних прав, здійснення витрат на поліпшення та збереження майна виходячи з наступного.

Статтею 390 Цивільного кодексу України визначено, що добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

31 жовтня 2012 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №5002-28/935-2011 року разом із висновком комплексної судової будівельно - технічної експертизи №636/637 від 05.10.2012 року, у висновках якої судовий експерт зазначив, що роботи, які були виконані на замовлення ТОВ "Південжитлобуд", за період з 13.06.2005 по 31.05.2011 року, не є невід'ємними поліпшеннями домоволодіння по вул. Кірова, 139/провулок Ступінчатий, 1, а саме будівлі літ.А площею 673,5кв.м., кладової літ. Б площею 22,6кв.м., кладову літ.В площею 17,3кв.м., вбиральні літ.Г площею 9,3кв.м. (а.с.8-13 ІІІ том), більш того у разі якщо відповідач вважає, що має місце порушення його майнових прав та інтересів, оскільки він ніс матеріальні витрати на утримання спірного майна, він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним позовом.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Південжитлобуд" слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Південжитлобуд" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 31 травня 2011 року у справі №5002-28/935-2011 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді І.В. Євдокімов

Т.П. Фенько

Розсилка:

1. Заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)

2. Прокуратура міста Севастополя (м.Севастополь, вул.Павлюченко,1)

3. Міністерство аграрної політики України (вул. Хрещатик, 24,Київ 1,01001) ( з повідомленням)

4. Державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2,Лівадія, м. Ялта,98655) ( з повідомленням)

5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Південжитлобуд"

(вул. Кірова/пров. Ступінчатий, б.139/1,Ялта,98600)

6.Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ 133,01133) ( з повідомленням)

7.Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект"

(вул. Козлова, 45,Сімферополь,95011) ( з повідомленням)