Рішення № 31273977, 15.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 Справа № 905/2222/13

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомДочірнього підприємства "Сантехкомплект" м. Донецьк Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект"доПриватного підприємства "Проектно-будівельна компанія "Опора" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 9955,84грн. Стаканкова А.В. - представник за довіреністю; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Дочірнього підприємства "Сантехкомплект" м. Донецьк Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" до Приватного підприємства "Проектно-будівельна компанія "Опора" про стягнення заборгованості у розмірі 9955,84грн., у тому числі основного боргу у розмірі 7890,34грн., штраф 25% у розмірі 1972,58грн., 3% річних у розмірі 77,17грн. та інфляційних втрат у розмірі 15,75грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №384 від 18.09.2012 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 7890,34грн.

В підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №384 від 18.09.2012; видаткової накладної №44407 від 02.11.2012; податкової накладної №30389 від 02.11.2012; довіреності №302 выд 02.11.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей; фіскального чеку поштової установи №5359 від 23.01.2013; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.01.2013; претензії №11 від 18.01.2013; рахунка на оплату по замовленню №57844 від 02.11.2012.

Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, яка була надіслана відповідачу 17.04.2013 та отримана останнім 03.05.2013. Згідно заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9963,76грн., у тому числі основний борг у розмірі 7890,34грн., штраф 25% у розмірі 1972,58грн., 3% річних у розмірі 77,17грн. та інфляційних втрат у розмірі 23,67грн.

Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом, спір підлягає вирішенню судом в межах вимог про стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 9963,76грн., у тому числі основного боргу у розмірі 7890,34грн., штрафу 25% у розмірі 1972,58грн., 3% річних у розмірі 77,17грн. та інфляційних втрат у розмірі 23,67грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду та позовні матеріали надсилались відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

18.09.2012 між Дочірнім підприємством "Сантехкомплект" м. Донецьк, як продавцем (позивач) та Приватним підприємством "Проектно-будівельна компанія "Опора", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №384.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався в обумовлені в договорі терміни поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) у кількості та номенклатурі (асортименті), згідно доданих до договору рахунках, накладних та специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 2.1 договору ціна товару за одиницю і по позиціях визначається у відповідних рахунках і попередньо узгоджується з покупцем.

Оплата за товар за договором здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у розмірі 50% попередньої оплати, і решту протягом 14 банківських днів з моменту відвантаження товару (п. 2.3 договору).

Датою поставки вважається дата оформлення видаткової накладної на товар (п. 3.2 договору).

Пунктом 7.3 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013 незалежно від закінчення терміну договору сторони зобов'язані виконати свої зобов'язання за договором.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та його копія міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7890,35грн., що підтверджується видатковою накладною №44407 від 02.11.2012 на суму 7890,35грн., податковою накладною №30389 від 02.11.2012 на суму 7890,35грн., які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначеної видаткової накладної товар на підставі довіреності №302 від 02.11.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній видатковій накладній.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної видаткової накладної здійснювалась на виконання договору поставки №384 від 18.09.2012.

Разом з товаром позивач передав відповідачу рахунок-фактуру на оплату замовлення №57844 від 02.11.2012 на суму 7890,35грн., який наданий позивачем до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеної видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак відповідач вартість отриманого у позивача товару не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору, вартість товару отриманого по вищезазначеній видатковій накладній не оплатив. Відповідачем не надано жодних доказів здійснення оплати товару.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №11 від 18.01.2013 про сплату заборгованості у розмірі 7890,34грн., фіскального чеку №5359 від 23.01.2013 поштової установи, поштового повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.01.2013. Претензія №11 від 18.01.2013 отримана відповідачем 30.01.2013, що ідтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.01.2013. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем не оплачена, станом на теперішній час заборгованість становить 7890,34грн грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 7890,34грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.11.2012 по 12.03.2013 у розмірі 77,17грн., інфляційних втрат за період з грудня 2012 по лютий 2013 у розмірі 23,67 грн., штраф у розмірі 1972,58 грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його вірним, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 23,67 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість календарних днів у 2012 році.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 23.11.2012 по 12.03.2013 становить 71,27грн., який і підлягає задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.2 договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 25% від заборгованості, а саме 1972,58грн.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі порушення строків оплати товару, передбачених у п. 2.3 договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За правовою природою заявлена до стягнення сума у розмірі 1972,58грн. є штрафом, умови п. 5.2 договору не суперечать чинному законодавству України, оскільки граничний розмір відповідальності у вигляді штрафу за прострочку платежу законодавством не встановлений, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 1972,58грн. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Проектно-будівельна компанія "Опора" (вул. Молодих Шахтарів, буд. 35- В, м. Донецьк, 83056, ЄДРПОУ 34627707 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Дочірнього підприємства "Сантехкомплект" м. Донецьк Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" (вул. Кисловодська, буд. 31 А, м.Донецьк, 83060, ЄДРПОУ 24818484) суму основного боргу у розмірі 7890 (сім тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 34 коп., штраф у розмірі 1972 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві) грн. 58 коп., 3% річних в розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 27 коп., інфляційних втрат у розмірі 23 (двадцять три) грн. 67 коп., судовий збір у розмірі 1719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 48 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 16.05.2013.