Постанова № 31269792, 23.04.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. 14 год.25 хв.Справа № 821/1162/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Шаховій О.Л.,

за участю представників:

позивача - Купки І.П.,

відповідача - Когута В.П., Нечай А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" (далі - позивач, ТОВ "Полімер-Лак") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 березня 2013 року №0000232200 про збільшення грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 97375,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 64916,67 грн. та за штрафними санкціями у сумі 32458,33 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо безтоварності господарських операцій ТОВ "Полімер-Лак" по придбанню у Приватного наукового виробничо-комерційного підприємства "Атон" (далі - контрагент, ПНВКП "Атон") фасовочно-укупопорочної машини SKT/H8 ґрунтується виключно на акті перевірки зазначеного контрагента. При цьому, позивач вказує, що до перевірки були надані всі первинні документи щодо придбання товару у вищевказаного контрагента, придбана машина є в наявності на підприємстві та використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджує товарність господарської операції ТОВ "Полімер-Лак" з ПНВКП "Атон".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в ході проведення перевірки позивача не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Полімер-Лак" та контрагентом - постачальником ПНВКП "Атон", оскільки актом ДПІ у м. Херсоні від 29.02.2012 №86-1/22-4 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП "Атон" з контрагентами - постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року встановлена відсутність умов (відсутність майна, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо), необхідних для виконання даної господарської операції, а тому взаємовідносини між позивачем та його контрагентом - постачальником були створені з метою лише документального оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення. Вказані обставини свідчать про завищення суми податкового кредиту з ПДВ в загальному розмірі 64916,67 грн., про що було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти адміністративного позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" перереєстроване 13.02.2006 року Білозерською районною державною адміністрацією з ПВКФ "Полімер" та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у Білозерському районі з 13.12.1995 р. за номером №226, зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 14.02.2006 р. згідно свідоцтва №30737090.

Основним видом діяльності ТОВ "Полімер-Лак" є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 15.02.2013 року №102 та направлень від 20.02.2013 року №88, №89, податковими ревізорами-інспекторами ДПІ було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Полімер-Лак" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 05.03.2013 року №128/22-020/19237456 (далі - акт перевірки від 05.03.2013 року №128/22-020/19237456).

Як вбачається з акту перевірки, що за наслідками перевірки показників поданої до ДПІ декларації з ПДВ за вересень 2011 року (від 20.10.2011 р. вх. №9009217880), первинних документів, наведених в додатку № 2 до акту перевірки від 05.03.2013 року №128/22-020/19237456, а також акту ДПІ у м. Херсоні від 29.02.2012 №86-1/22-4 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП "Атон" з контрагентами - постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року податковим органом було зроблено висновки про наступні порушення:

- ч.1 ст.201, ч. 1-6 ст. 203, ст.215, ст.216, 228, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлено ними по правочинах, здійснених ТОВ "Полімер-Лак" при придбані товарів у ПНВКП "Атон",устаткування по вказаному правочину не було передано в порушення зазначених статей.

- п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми ПДВ у вересні 2011 року на загальну суму 64 916,67 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом було прийняте податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 19 березня 2013 року №0000232200 про збільшення грошового зобов'язання з податку додану вартість за основним платежем у сумі 64916,67 грн. та за штрафними санкціями у сумі 32458,33 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового - повідомлення рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - Податковий кодекс України).

Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Полімер-Лак" (за договором - покупець) та ПНВКП "Атон" (за договором - продавець) було укладено договір поставки №065 від 01 березня 2011 року, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання, відвантаження товару здійснюється продавцем зі складу в м. Херсон автотранспортом покупця, розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця термін дії договору до 31.12.2011.

На виконання умов вказаного договору ПНВКП "Атон" було відвантажено на адресу ТОВ "Полімер-Лак" товар - фасовочно-укупорочну машину SKT/H8 на загальну суму 389500,00 грн., в тому числі ПДВ 64916,67 грн., що підтверджується видатковою накладною та податковою накладною, доданими до матеріалів справи. Транспортування товару здійснювалось ТОВ "Полімер-Лак" з адреси м. Херсон на адресу Херсонська область Білозерський район с. Кисилівка згідно товарно-транспортної накладної, доданої до матеріалів справи. Оплата вартості товару здійснювалась в безготівковій формі.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою підтвердження реального здійснення господарської операції по придбанню наведеного обладнання позивачем були надані суду також акт приймання-передачі основних засобів від 01.12.2011 р.

При цьому, представником позивача в судовому засіданні було вказано, що вказане обладнання було придбано у 2011 року саме від ПНВКП "Атон", який є єдиним постачальником.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував, що вказане обладнання дійсно є в наявності та використовується у безпосередньо у господарській діяльності позивача, при цьому також не заперечував, що в ході перевірки ним були досліджені технічні паспорти та інші документи, які ідентифікують вказане обладнання.

Суд аналізуючи акт перевірки ДПІ у Білозерському районі від 05.03.2013 року №128/22-020/19237456, також встановив що в розділі 4.1.2 "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" ревізорами надана оцінка фактичному використанню та введенню в експлуатацію придбаного устаткування. Так зазначено, що введення устаткування в експлуатацію відбулось 01.12.2011 року, відповідно до акту приймання-передачі основних засобів №ПЛ0000006 від 01.12.2011 р.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, підтверджені відповідними матеріалами, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ПНВКП "Атон" безтоварними не вбачається.

З огляду на викладене, суд зазначає, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Проте, спір полягає у сумніву податкового органу, що позивач придбав фасовочно-укупорочну машину SKT/H8 саме у ПНВКП "Атон", оскільки як вбачається зі змісту та висновків акту перевірки ПНВКП "Атон", підставою для не підтвердження задекларованого вказаним підприємством податкового кредиту та податкових зобов'язань за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року є висновок акту ДПІ у м. Херсоні № 86-1/232-4 від 29.02.12 р. про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП "Атон" (30667437) з контрагентами - постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, яким визнано нікчемність угод, здійснених ПНВКП "Атон" при придбанні товарів у постачальників та подальшої реалізації відповідно до ч. 1-5 ст. 203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, 626,629,655,656,662 ЦК України, оскільки здійснені між підприємствами-контрагентами операції, вчинені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Отже, ДПІ з посиланням на вказані обставини вважає, що господарська діяльність ПНВКП „Атон" має наступні ознаки нереальності здійснення через відсутність фізичних, технічних та технологічних можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочину з ПНВКП „Атон", відповідачем в акті перевірки не вказано.

Суд вважає вказаний довід податкового органу помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд зазначає, що доказів того, що зобов'язання між ТОВ "Полімер-Лак" та ПНВКП "Атон" залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач не надав, натомість, в ході розгляду справи, встановлено реальність використання придбаного устаткування в господарській діяльності позивача.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Суд додатково відмічає, що анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено. Зокрема, відповідно до акту ДПІ у м. Херсоні від 29.02.2012 №86-1/22-4 ПНВКП "Атон" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 29.11.1999 року свідоцтво про державну реєстрацію за №7633, та зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва від 17.12.1999 року за №30540410. Таким чином, на момент укладення договору та документального оформлення його виконання, ПНВКП "Атон" мало право на оформлення податкових накладних, види діяльності ПНВКП "Атон" не виключають змісту господарської операції з позивачем.

Отже, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (договори, податкові та видаткові накладні, розрахункові документи, що підтверджують факт оплати товару з урахуванням ПДВ), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень Податкового кодексу України при декларуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з придбання товару у постачальника, зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, а також віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 19.03.2013 року за №0000232200 про збільшення грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 97375,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 64916,67 грн. та за штрафними санкціями у сумі 32458,33 грн.

Оскільки визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 64916,67 грн. є неправомірним, а тому неправомірним є і застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 32458,33 грн., відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року №0000232200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Полімер-Лак".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000232200 від 19.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 97375,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 64916,67 грн. та за штрафними санкціями у сумі 32458,33 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" (ідентифікаційний код 19237456) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 973,75 грн. (дев'ятсот сімдесят три гривні 75 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 травня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1