Рішення № 31269059, 16.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22-ц/790/3027/13 Головуючий 1 інст.: Журавель В.А.

Справа № 2035/11476/2012 Доповідач: Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом, мотивуючи який зазначило, що 13 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Crl-SME 702/41/2008, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 92 500 доларів США та зобов'язалась повернути вказану суму у строк до 13 лютого 2017 року відповідно до графіку погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у передбаченому договором розмірі. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 13 лютого 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № РМ-SME 702/41/2008, за умовами якого, остання передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань належним чином не виконала, «ОТП Банк» просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 903 972 грн., яка станом на 10 січня 2012 року складається із: 92 500 дол. США заборгованості за кредитом, 20 640 дол. США заборгованості за відсотками та 10 602 грн. нарахованої пені, звернути стягнення на вищевказаний предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, виселити осіб, зареєстрованих за адресою предмета іпотеки, на період до реалізації предмету іпотеки передати квартиру АДРЕСА_1 в управління банку з наданням права заміни замків, охоронних пристроїв та обладнання, отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності, нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду, укладення, зміни, розірвання договорів найму (оренди) предмету іпотеки, управління майном, зберігання, охорони майна та отримання орендних, будь-яких інших платежів за користування предметом іпотеки з направленням їх на погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2013 року позов задоволено частково. В рахунок стягнення заборгованості за укладеним 13 лютого 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 кредитним договором № Crl-SME 702/41/2008 в розмірі 903 972 грн. 82 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 92 500 доларів США, що еквівалентно 739 056 грн. 50 коп.; заборгованості за відсотками в розмірі 20 640,67 доларів США, що еквівалентно 164 916 грн. 32 коп., та пені в розмірі 10 602 грн. 67 коп. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про Іпотеку» за початковою ціною, узгодженою сторонами за договором іпотеки № РМ-SME 702/41/2008 від 13 лютого 2008 року в сумі 17 702 грн. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення змінити, визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, а також скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо передачі предмета іпотеки в управління ПАТ«ОТП Банк», ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, в апеляційній скарзі також просив рішення суду першої інстанції змінити, визначити початкову ціну продажу предмета іпотеки, яка була узгоджена сторонами у договорі іпотеки від 13 лютого 2008 року, в сумі 585 295 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором та забезпечених іпотекою зобов'язань не виконала, наслідком чого є задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 із застосуванням встановленої статтею 38 цього Закону України «Про іпотеку» процедури її продажу за ціною 17 702 грн.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 13 лютого 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Crl-SME 702/41/2008, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 92 500 доларів США та зобов'язалась повернути вказану суму у строк до 13 лютого 2017 року відповідно до графіку погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у передбаченому договором розмірі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, того ж дня між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № РМ-SME 702/41/2008, за умовами якого, остання передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на

предмет іпотеки.

Встановлено та не заперечується сторонами, що належним чином своїх зобов'язань за укладеним 13 лютого 2008 року з ПАТ «ОТП Банк» кредитним договором ОСОБА_2 не виконала, внаслідок чого станом на 10 січня 2012 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 914 575 грн. 49 коп.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають

задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачений такий спосіб реалізації предмета іпотеки як продаж іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Як убачається із матеріалів справи, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ «ОТП Банк» просив визначити спосіб його реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст. 41 Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві та шляхом проведення прилюдних торгів є окремими способами реалізації предмета іпотеки, на який звернуто стягнення, у зв'язку з чим виключається їх одночасне застосування, звернувшись з відповідним позовом до суду ПАТ «ОТП Банк» просив звернути стягнення на предмет іпотеки саме шляхом його продажу на прилюдних торгах, а не із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «про іпотеку», крім того, припустився помилки визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні інвентаризаційної вартості квартири, зазначеній в договорі іпотеки на підставі довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про передачу предмета іпотеки іпотекодержателю в управління, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки належних доказів необхідності вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління ПАТ «ОТП Банк» на період до його реалізації, позивачем не надано.

В частині виселення з квартири рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 не оскаржувалось, а тому його законність та обґрунтованість судом апеляційної інстанції в цій частині не перевірялась.

За таких обставин, апеляційні скарги ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки та його початкової ціни - зміні, із залишенням рішення в іншій частині без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2013 року змінити.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді