Рішення № 31268288, 16.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

'

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" травня 2013 р. Справа № 906/486/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кошелева О.А. - директора (наказ №533 від 22.06.2009р.),

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" (м. Донецьк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" (с.Малинівка, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 175799,28 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" про стягнення 175799,28грн., із яких 156382,54грн. боргу за поставлений товар, 12790,00грн. боргу за надані автопослуги, 5380,03грн. пені, 169,16грн. інфляційних, 1077,55грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.04.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/486/13 та призначено розгляд справи на 23.04.2013р.

Зважаючи на заявлене представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, неявку представника відповідача, ухвалою від 23.04.2013р. господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, відклав розгляд справи на 16.05.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив стягнути з відповідача на користь позивача 129172,54грн. боргу за товар та надані автопослуги, 5380,03грн. пені, 169,16грн. інфляційних та 1077,55грн. 3 % річних. Зазначив, що відповідачем частково погашено заборгованість на загальну суму 40000,00грн. на підтвердження чого надав платіжні документи.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали про порушення провадження від 03.04.2013р. та про відкладення від 23.04.2013р. не виконав.

На адресу господарського суду 16.05.2013р. від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про зупинення провадження у даній справі №906/486/13 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №905/3345/13, що розглядається господарським судом Донецької області, яка стосується визнання недійсним договору з виробництва та відвантаження продукції комбікорму №12/40 від 08.10.2012р., укладеного між ТОВ "Полісся Агро-Сервіс" та ТОВ "Украгрозакупівля" (а.с.161).

Представник позивача заперечив проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі посилаючись його необґрунтованість. Зазначив, що відповідачем не подано доказів розгляду господарським судом Донецької області справи №905/3345/13 про визнання недійсним договору з виробництва та відвантаження продукції комбікорму №12/40 від 08.10.2012р. Вказав, що у нього відсутня інформація про знаходження у провадженні господарського суду Донецької області справи про визнання недійсним договору №12/40 від 08.10.2012р.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Частина 1 вказаної статті встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Проте, у даному випадку, станом на час судового засідання, відповідачем не надано жодних доказів, а саме, копії позовної заяви, адресованої господарському суду Донецької області про визнання недійсним договору з виробництва та відвантаження продукції комбікорму №12/40 від 08.10.2012р., ні відповідних судових актів, на підтвердження знаходження у провадженні господарському суду Донецької області справи про визнання недійсним договору №12/40 від 08.10.2012р.

За таких обставин, доводи відповідача, якими останній обґрунтовує клопотання про зупинення провадження у справі, не знайшли свого підтвердження, а тому, будь-яких підстав для його задоволення не вбачається, у задоволенні клопотання суд відмовляє.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" (відповідач) укладено договір №12/40 на виготовлення та відвантаження продукції (комбікорму), за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та передати комбікорм (в асортименті) у власність, а відповідач прийняти та оплатити, відповідно до умов даного договору, а також специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору, а.с.16-17).

Договір №12/40 від 08.10.2012р. підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох підприємств.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

В подальшому, сторонами 08.10.2012р., 31.10.2012р. та 30.11.2012р. підписано специфікації відповідно №1, №2 та №3, в яких сторони визначили найменування товару, кількість, ціну, асортимент, базис поставки товару та строки оплати товару (а.с.18-20).

Згідно п.2.6 договору, поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом відповідно до умов специфікації.

Пунктом 3 "Базис поставки" специфікації №1 від 08.10.2012р. сторони, зокрема передбачили, що продукція відвантажується і поставляється автотранспортом позивача на умовах СРТ (Інтеркомс 2000), с.Малинівка (Малинський район, Житомирська область, Україна). У разі, якщо продукція відвантажується і поставляється автотранспортом позивача на умовах СРТ (Інтеркомс 2000), с.Подище (Прилуцький район, Чернігівська область, Україна), відповідач виставляє рахунок на додаткові авто послуги у розмірі 6204,00грн. за одну ходку автомашини.

Пунктом 3 "Базис поставки" специфікацій №2 від 31.10.2012р. та №3 від 30.11.2012р. сторони передбачили, що продукція відвантажується і поставляється автотранспортом позивача на умовах СРТ (Інтеркомс 2000), с.Малинівка (Малинський район, Житомирська область, Україна). У разі, якщо продукція відвантажується і поставляється автотранспортом позивача на умовах СРТ (Інтеркомс 2000), с.Подище (Прилуцький район, Чернігівська область, Україна), відповідач виставляє рахунок на додаткові авто послуги у розмірі 6395,00грн. за одну ходку автомашини.

Відповідач здійснює оплату на поточний рахунок позивача згідно умов специфікації (п.3.1 договору).

Відповідно до умов п.4 "Умови оплати" специфікацій №1 від 08.10.2012р., №2 від 31.10.2012р., №3 від 30.11.2012р. відповідач зобов'язався здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки товару відповідачу згідно п.2.7 договору.

Пунктом 2.7. договору сторони встановили, що датою поставки продукції є фактичне отримання товару згідно видаткової накладної.

Даний договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2013р. (п.7.2 договору).

На виконання умов укладеного 08.10.2012р. між сторонами договору №12/40, позивач у період з 09.10.2012р. по 22.12.2012р. поставив відповідачу комбікорму на загальну суму 1298326,24грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №УкрОк-0077 від 09.10.2012р. на суму 75921,30грн., №УкрОк-0107 від 11.10.2012р. на суму 93110,00грн., №УкрОк-0116 від 12.10.2012р. на суму 93613,50грн., №УкрОк-0134 від 14.10.2012р. на суму 84195,60грн., №УкрОк-0142 від 15.10.2012р. на суму 74760,60грн., №УкрОк-0165 від 17.10.2012р. на суму 72703,90грн., №УкрОк-0167 від 18.10.2012р. на суму 94812,16грн., №УкрОк-0244 від 26.10.2012р. на суму 44653,20грн., №УкрОк-0245 від 26.10.2012р. на суму 44105,00грн., №УкрНо-0042 від 04.11.2012р. на суму 75659,85грн., №УкрНо-0106 від 12.11.2012р. на суму 77385,93грн., №УкрНо-0148 від 18.11.2012р. на суму 78033,21грн., №УкрНо-0202 від 25.11.2012р. на суму 78033,21грн., №УкрНо-0225 від 29.11.2012р. на суму 77961,28грн., №УкрДе-0050 від 07.12.2012р. на суму 76995,00грн., №УкрДе-0105 від 15.12.2012р. на суму 78082,50грн., №УкрДе-0170 від 22.12.2012р. на суму 78300,00грн. (а.с. 23, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 42, 47, 52, 57, 62, 67, 73, 78, 82), довіреностями №2 від 08.10.2012р., №5 від 02.11.2012р., №13 від 03.12.2012р. (а.с. 21, 45, 71), а також товарно-транспортними накладними, перелік яких міститься у позовній заяві (а.с. 3, 24, 25, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 43, 48, 49, 53, 54, 58, 59, 63, 64, 68, 69, 74, 75,79, 83).

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до узгоджених сторонами в п.4 "Умови оплати" специфікацій №1 від 08.10.2012р., №2 від 31.10.2012р., №3 від 30.11.2012р. до договору №12/40 від 08.10.2012р. строків оплати товару - 14 календарних днів з моменту поставки товару, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрОк-0077 від 09.10.2012р. у строк до 23.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрОк-0107 від 11.10.2012р. у строк до 25.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрОк-0116 від 12.10.2012р. у строк до 26.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрОк-0134 від 14.10.2012р. у строк до 28.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрОк-0142 від 15.10.2012р. у строк до 29.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрОк-0165 від 17.10.2012р. у строк до 31.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрОк-0167 від 18.10.2012р. у строк до 01.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрОк-0244 від 26.10.2012р. у строк до 09.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрОк-0245 від 26.10.2012р. у строк до 09.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрНо-0042 від 04.11.2012р. у строк до 18.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрНо-0106 від 12.11.2012р. у строк до 26.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрНо-0148 від 18.11.2012р. у строк до 02.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрНо-0202 від 25.11.2012р. у строк до 09.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрНо-0225 від 29.11.2012р. у строк до 13.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрДе-0050 від 07.12.2012р. у строк до 21.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрДе-0105 від 15.12.2012р. у строк до 29.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №УкрДе-0170 від 22.12.2012р. у строк до 05.01.2013р.

Проте, відповідач розрахунки за отриманий від позивача товар належним чином та у повному обсязі не провів. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, перерахувавши позивачу грошові кошти: 24.10.2012р. в сумі 421601,00грн., 30.10.2012р. в сумі 72703,90грн., 01.11.2012р. в сумі 94812,16грн., 09.11.2012р. в сумі 88758,20грн., 14.11.2012р. в сумі 75659,84грн., 21.11.2012р. в сумі 77385,95грн., 29.11.2012р. в сумі 78033,20грн., 06.12.2012р. в сумі 78033,20грн., 13.12.2012р. в сумі 77961,28грн., 20.12.2012р. в сумі 76995,00грн., загалом - 1141943,70грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" вих.№227/5/52-3 від 12.03.2013р. (а.с. 88-89).

При цьому, судом враховуються надані представником позивача в судовому засіданні 16.05.2013р. пояснення, відповідно до яких представник зазначив, що на час звернення з даним позовом неоплаченим залишився товар:

в сумі 0,01грн. за видатковою накладною №УкрНо-0042 від 04.11.2012р. (накладна на суму 75659,85грн., оплачено 14.11.2012р. у розмірі 75659,84грн.),

в сумі 0,01грн. за видатковою накладною №УкрНо-0106 від 12.11.2012р. (накладна на суму 77385,93грн., оплачено 21.11.2012р. у розмірі 77385,92грн.),

в сумі 0,01грн. за видатковою накладною №УкрНо-0148 від 18.11.2012р. (накладна на суму 78033,21грн., оплачено 29.11.2012р. у розмірі 78033,20грн.),

в сумі 0,01грн. за видатковою накладною №УкрНо-0202 від 25.11.2012р. (накладна на суму 78033,21грн., оплачено 06.12.2012р. у розмірі 78033,20грн.),

в сумі 78082,50грн. за видатковою накладною №УкрДе-0105 від 15.12.2012р. (накладна на суму 78082,50грн.),

в сумі 78300,00грн. за видатковою накладною №УкрДе-0170 від 22.12.2012р. (накладна на суму 78300,00грн.).

Отже, враховуючи здійснені відповідачем проплати та проведені позивачем зарахування, за поставлений позивачем у період з 09.10.2012р. по 22.12.2012р. товар на загальну суму 1298326,24грн., відповідачем у період з 24.10.2012р. по 20.12.2012р. було перераховано на користь позивача грошові кошти на загальну суму 1141943,70грн. Неоплаченим залишився товар на суму 156382,54грн. (1298326,24 - 1141943,70).

Крім цього, на умовах, передбачених в укладених між сторонами договорі №12/40 від 08.10.2012р. та специфікаціях №1 від 08.10.2012р., №2 від 31.10.2012р., №3 від 30.11.2012р. (п.3 "Базис поставки"), у відповідача в результаті поставки товару автотранспортом ТОВ "Украгрозакупівля", виникло зобов'язання здійснювати оплату за отримання автопослуг.

Факт надання позивачем відповідачу автопослуг у відповідності до умов договору №12/40 від 08.10.2012р. у період з 09.10.2012р. по 22.12.2012р. на загальну суму 63568,00грн. підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №УкрОк-0054 від 09.10.2012р. на суму 6204,00грн., №УкрОк-0209 від 26.10.2012р. на суму 6204,00грн., №УкрНо-0016 від 04.11.2012р. на суму 6395,00грн., №УкрНо-0059 від 12.11.2012р. на суму 6395,00грн., №УкрНо-0090 від 18.11.2012р. на суму 6395,00грн., №УкрНо-0126 від 25.11.2012р. на суму 6395,00грн., №УкрНо-0143 від 29.11.2012р. на суму 6395,00грн., №УкрДе-0030 від 07.12.2012р. на суму 6395,00грн., №УкрНо-0052 від 15.12.2012р. на суму 6395,00грн., №УкрНо-0060 від 22.12.2012р. на суму 6395,00грн. (а.с.26, 44, 50, 55, 60, 65, 70, 76, 80, 84), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. На оплату наданих позивачем послуг автотранспорту відповідачу виставлялись відповідні рахунки-фактури (а.с.22, 41, 46, 51, 56, 61, 66, 72, 77, 81).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за отримані автопослуги по договору №12/40 від 08.10.2012р. у розмірі 63568,00грн. належним чином та у повному обсязі не виконав. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач частково перерахував позивачу грошові кошти за отримані автопослуги в сумі 50778,00грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" вих.№227/5/52-3 від 12.03.2013р. (а.с. 88-89).

За таких обставин, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань по оплаті отриманих автопослуг у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду становить 12790,00грн. Неоплаченими залишились автопослуги за актами надання послуг №УкрНо-0052 від 15.12.2012р. на суму 6395,00грн., №УкрНо-0060 від 22.12.2012р. на суму 6395,00грн., що загалом становить 12790,00грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 156382,54грн. боргу за поставлений товар та 12790,00грн. боргу за надані автопослуги, що загалом становить 169172,54грн.

Водночас, досліджуючи обставини оплати відповідачем отриманого товару, в процесі розгляду справи судом встановлено, що до дня звернення ТОВ "Укагрозакупівля" з позовною заявою до суду (дата подання позову - 25.03.2013р., що підтверджується штемпелем поштового зв'язку на конверті, а.с.188), відповідач - ТОВ "Полісся Агро-Сервіс", згідно банківської виписки АТ "Сбербанк Росії" від 22.03.2013р. (а.с.134-137), сплатив позивачу грошові кошти в сумі 5000,00грн. з призначенням платежу "оплата за корма, зг. дог. №12/040 від 08.10.2012р. у т.ч. ПДВ 833,33грн.".

Отже, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, за поставлений позивачем у період з 09.10.2012р. по 22.12.2012р. товар на загальну суму 1298326,24грн., відповідачем у період з 24.10.2012р. по 22.03.2013р. було перераховано на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 1146943,70грн. Неоплаченим залишився товар на суму 151382,54грн. (1298326,24 - 1141943,70 - 5000,00), а не 156382,54грн., як вказано ТОВ "Украгрозакупівля" у позові.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №12/40 від 08.10.2012р., станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, у ТОВ "Полісся Агро-Сервіс" непогашеною залишилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" 151382,54грн. боргу за поставлений товар та 12790,00грн. боргу за надані автопослуги, що загалом становить 164172,54грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 29.03.2013р., 04.04.2013р., 09.04.2013р., 17.04.2013р., 23.04.2013р., 29.04.2013р. та 14.05.2013р., тобто після звернення позивача з позовом, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за отриманий товар на суму 35000,00грн. що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 140-141, 144, 148, 153, 166, 170) та платіжним дорученням №348 від 14.05.2012р. (а.с.171).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35000,00грн. підлягає припиненню.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Станом на час прийняття рішення, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 116382,54грн. та надані автопослуги в сумі 12790,00грн.

Таким чином, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення заборгованості на суму 129172,54грн. (116382,54грн. + 12790,00грн.). Провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35000,00грн. підлягає припиненню. Позовні вимоги в частині стягнення 5000,00грн. заборгованості є безпідставними, у їх задоволенні суд відмовляє.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 5380,03грн. пені, 1077,55грн. 3% річних та 169,16грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.5.1 договору №12/40 від 08.10.2012р. у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується та сплачується до моменту здійснення фактичної оплати отриманого товару.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати по договору №12/40 від 08.10.2012р. за поставлений товар в сумі 4973,26грн., зокрема нараховану:

- в сумі 2592,08грн., за період з 30.12.2012р. по 20.03.2012р. (81 день) на суму заборгованості 78082,50грн.,

- в сумі 2381,18грн., за період з 06.01.2013р. по 20.03.2012р. (74 дні) на суму заборгованості 78300,00грн.,

та за надані автопослуги в сумі 406,77грн., зокрема нарахованої:

- в сумі 212,29грн., за період з 30.12.2012р. по 20.03.2012р. (81 день) на суму заборгованості 6395,00грн.,

- в сумі 194,48грн., за період з 06.01.2013р. по 20.03.2012р. на суму заборгованості 6395,00грн., загалом - у сумі 5380,03грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.13), господарський суд встановив, що правомірним в межах визначених позивачем періодів нарахування пені по кожній окремій партії товару з урахуванням наданих автопослуг, є нарахування пені в сумі 5387,53грн. Проте, зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму пені, ніж правомірно нарахована, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5380,03грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 1077,55грн. 3% річних та 169,16грн. інфляційних.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних за визначений позивачем період (а.с.14,15), господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі, відповідно, 1077,51грн. та 168,83грн. У задоволенні позову в частині стягнення 0,04грн. 3% річних та 0,33грн. інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 129172,54грн. основного боргу, 5380,03грн. пені, 1077,51грн. 3% річних та 168,83грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 35000,00грн. основного боргу підлягає припиненню. У задоволенні позову в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу, 0,04грн. 3% річних та 0,33грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Агро-Сервіс" (11642, пров. Леніна,1, с.Малинівка, Малинський район, Житомирська область, ідентифікаційний код 37869497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" (83086, вул. Кобозоєва, 12, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33110033)

- 129172,54грн. основного боргу,

- 5380,03грн. пені,

- 1077,51грн. 3% річних,

- 168,83грн. інфляційних,

- 2715,98грн. судових витрат.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35000,00грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.05.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)