Рішення № 31266207, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4038/13 14.05.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

про стягнення 32 620,35 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Самойленко П.М. (представник за довіреністю №3651/18 від 11.12.2012р.);

від відповідача: Ільчук В.О. (представник за довіреністю від 19.11.2012р.)

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (надалі - відповідач) матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 32 620,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «АХА Страхування» на підставі договору страхування, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА 4036 ВХ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер Ж 5607 КИ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ВАТ НАСК «Оранта» за полісом №ВС/5909326, позивачем було направлено останньому регресну вимогу на виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 32 620,35 грн. в судовому порядку.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. Відповідачем зазначено, що відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Однак, позивачем заявлено до стягнення суму матеріального збитку за пошкодження транспортного засобу на підставі рахунку-фактури №С-0011316 від 08.07.2010р. Згідно зі ст. 29, вказаного закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, доказом чого є відповідний рахунок-фактура та акт виконаних, які позивачем до матеріалів справи не надані. А отже, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 05.03.2013р. прийнята до розгляду позовна заява, справі присвоєно №910/4038/13, порушено провадження у справі, розгляд призначений на 19.03.2013р. та зобов'язано позивача надати до матеріалів справи належним чином засвідчену копію полісу №ВС/5909326.

В судове засідання 19.03.2013р. представники відповідача не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 02.04.2013р. та зобов'язано сторін надати до матеріалів справи копію полісу №ВС/5909326.

В судове засідання 02.04.2013р. представники сторін не з'явились, вимог ухвали суду не виконали. Судом було ухвалено направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України про наданням останнім інформації, яка міститься в страховому полісі №ВС/5909326. 02.04.2013р. судом було направлено запит №06-37.1/1078 до Моторного (транспортного) страхового бюро України з проханням надати вищезазначену інформацію. Розгляд справи було відкладено до 16.04.2013р.

В судове засідання 16.04.2013р. представники відповідача не з'явились та вкотре не виконали вимоги ухвали суду щодо надання до матеріалів справи копії страхового полісу №ВС/5909326. Судом також встановлено, що відповіді на запит суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України не надходило. Розгляд справи було відкладено до 23.04.2013р. та зобов'язано сторін надати до матеріалів справи копію полісу №ВС/5909326.

В судове засідання 23.04.2013р. представники відповідача не з'явились та вкотре не виконали вимоги ухвали суду щодо надання до матеріалів справи копії страхового полісу №ВС/5909326. З огляду на неодноразове невиконання відповідачем вимог ухвал суду, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України судом було накладено на останнього штраф в розмірі 1 700,00 грн., який стягнуто в доход Державного бюджету України. Судом також встановлено, що відповіді на запит суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України не надходило, з огляду на це, судом було повторно направлено відповідний запит. Розгляд справи було відкладено до 14.05.2013р. і знову зобов'язано сторін надати до матеріалів справи копію страхового полісу №ВС/5909326.

В судовому засіданні 14.05.2013р. представником відповідача для долучення до матеріалів справи було надано копію страхового полісу №ВС/5909326.

В судовому засіданні 14 травня 2013 року в справі було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2009 року між позивачем (страховик) та Блінніковою Наталією Василівною (далі по тексту - страхувальник) було укладено Договір страхування №ИБ 2210745 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір страхування).

Об'єктом Договору страхування є транспортний засіб «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА 4036 ВХ. Страхова сума складає 100 000,00 грн.

Транспортний засіб «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА 4036 ВХ належить страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ААС№489815 (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок настання страхових ризиків, зокрема - збитки в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 02.07.2010р. по а/д Севастополь-Заслонова, а саме: відбулося зіткнення застрахованого автомобіля «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА 4036 ВХ, що знаходився під керуванням Бліннікова В.А. і автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер Ж 5607 КИ, що знаходився під керуванням Волкова Ю.С.

В результаті ДТП автомобіль «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА 4036 ВХ, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою Відділенням ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві на ім'я Бліннікова В.А. (копія довідки в справі).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що гр. Блінніков В.А. мав законне право на керування автомобілем «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА 4036 ВХ, що підтверджується посвідченням водія №ААВ014428 (копія в справі).

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до зазначеної заяви страхувальник, зокрема, просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь СТО (ТОВ «Автосаміт ЛТД») страхове відшкодування в розмірі 32 620,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №20099 від 15.09.2010р. (копія платіжного доручення знаходиться в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування розрахований позивачем згідно наявного в матеріалах справи розрахунку страхового відшкодування від 03.09.2010р у відповідності до страхового акту №9696/10/05/11 від 13.09.2010р. на суму 32 620,35 грн.

16.10.2012р. позивач в особі його представника (агента) - ТОВ «Агенція по управлінню заборгованості», що діє на підставі Агентського договору №86-08/1 від 11.04.2008р. та Довіреності №3919/18 від 20.12.2012р. (з правом передоручення), направив відповідачу претензію про відшкодування збитків в порядку регресу №РГ/9696/10/5 на суму 32 620,35 грн., однак відповідач не відреагував на зазначену претензію, відповіді на адресу позивача не направив та регресне відшкодування в добровільному порядку на рахунок позивача не провів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно зі змістом постанови Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2010р. (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), вина водія автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер Ж 5607 КИ Волкова Юрія Сергійовича підтверджується доказами, наявними в матеріалах адміністративної справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, даними схеми пригоди та поясненнями учасників пригоди, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.07.2010р.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність Волкова Юрія Сергійовича за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер Ж 5607 КИ, застраховано шляхом укладення з відповідачем Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5909326. Строк дії зазначеного полісу з 00:00 24.09.2009р. до 23.09.2010р. включно, франшиза - нуль.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вимогами ст.993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розмір вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АА 4036 ВХ, як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу відповідно до Висновку спеціаліста №410-1/10 від 18.10.2010р. становить 26 743,62 грн.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Положення статті 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування право вимоги на відшкодування збитку з особи відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є більшою ніж сума страхового відшкодування визначена Висновком спеціаліста №410-1/10 від 18.10.2010р.

Дані висновку автотоварознавчого дослідження, складеного суб'єктом оціночної діяльності на замовлення страхової компанії 18.10.2010р. підтверджують реальний матеріальний збиток в наслідок ДТП, що сталось 02.07.2010р. та не спростовані іншими доказами.

Звіт автотоварознавчого дослідження, що проведений суб'єктом оціночної діяльності на замовлення страхової компанії при врегулюванні страхового випадку, є належним доказом розміру збитку, що завданий застрахованому позивачем автомобілю у ДТП 02.07.2010р.

Твердження відповідача щодо того, що виплата розміру страхового відшкодування повинна бути здійснена в межах суми визначеної звітом, приймаються судом до уваги з огляду на положення зазначеної вище статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому, сума збитку в розмірі 26 743,62 грн., підтверджена суб'єктом оціночної діяльності, як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, з огляду на те, що на час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу у зв'язку з укладенням останнім з винною особою Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5909326.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми в порядку регресу, яка складає 26 743,62 грн.

Судовий збір, сплачений позивачем, пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 410,54 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (код ЄДРПОУ 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 14) грошові кошти в розмірі 26 743,62 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сорок три гривні 62 копійки) та судовий збір у сумі 1 410,54 грн. (одна тисяча чотириста десять гривень 54 копійки).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.05.2013р.

Суддя С.М. Морозов