Рішення № 31266128, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6012/13 14.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоконтакт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»

про стягнення 24 596,33 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Сандугей І.В. (представник за довіреністю від 08.03.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоконтакт» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 24 596,33 грн., в тому числі 23 229,60 грн. основного боргу, 1 031,01 грн. пені, 255,53 грн. інфляційних втрат та 206,20 грн. 3% річних. А також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 4 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 02.04.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/6012/13 та розгляд справи призначений на 16.04.2013р. В судове засідання 16.04.2013р. представники відповідача не з'явились, в справі було оголошено відкладення до 23.04.2013р. В судовому засіданні 23.04.2013р. в розгляді справи було оголошено перерву до 14.05.2013р.

До початку судового засідання 14.05.2013р. відповідачем було направлено на адресу суду клопотання про відкладення слухання справи, яке мотивоване тим, що представник відповідача, на якого видано довіреність, бере участь в інших засіданнях, призначених на цю ж дату.

Дослідивши обставини, заявленого клопотання, матеріали справи, удом було ухвалено відмовити в задоволенні поданого клопотання, оскільки позивачем у справі є товариство, а не окремий його представник, в ГПК України передбачена участь через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 14 травня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки №61-05-12 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти ветеринарні препарати у сухому і рідкому вигляді (далі - товар), а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати й оплачувати такий товар.

Загальна сума Договору визначається кількістю отриманого і оплаченого товару протягом строку дії Договору. Кількість кожної окремої партії товару визначається в рахунках-фактурах і накладних документах. (п.п. 1.2., 1.3. Договору).

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 23 229,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видаткових накладними:

- №984 від 07.12.2012р. на суму 14 829,60 грн.,

- №985 від 07.12.2012р. на суму 8 400,00 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписами його представників, уповноважених довіреностями №1506 від 06.12.2012р. та №1507 від 06.12.2012р. (копії довіреностей в справі) та відповідним штампом товариства.

Розділом 6. Договору сторони дійшли згоди, що оплата товарів відповідачем проводиться в порядку перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, розмір якої визначається виходячи з ціни продажу товару шляхом 100% предоплати платежу. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України - гривні.

Як зазначено позивачем, не спростовано відповідачем, останнім не було проведено розрахунок за отриманий товар в повному обсязі.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату останнім суми боргу в розмірі 23 229,60 грн. основного боргу, 255,53 грн. інфляційних втрат та 185,20 грн. пені. Відповідачем претензія отримана 19.03.2013р., відповідно до зворотного повідомлення №03170 0340777 6.

Відповіді на зазначену претензію відповідачем на адресу позивача направлено не було, розрахунок за отриманий товар проведено також не було.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо повної оплати вартості товару виконав неналежним чином, а тому заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого останнім товару складає 23 229,60 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 1 031,01 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Також, пунктом 8.4. Договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у Договорі, відповідач зобов'язується на вимогу позивача сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його не обґрунтованим, та таким, що здійснений з порушенням меж нарахування, з огляду на те, що обов'язок по сплаті суми боргу у відповідача виник після спливу семи днів з дня отримання претензії у відповідності до ст. 530 ЦК України, а тому визначений позивачем період нарахування з 08.12.2012р. по 26.03.2013р. є таким, що не відповідає нормам закону.

З огляду на те, що семиденний строк, який наданий відповідачу для оплати вартості товару сплив 25.03.2013р., то з урахуванням кінцевої дати до якої здійснюється нарахування пені, визначеної позивачем, сума пені нараховується по наступні формулі: 23 229,60 грн. (вартість поставленого товару) * 1 (кількість днів прострочки - 26.03.2013р.) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ)/ 365/ 100 = 9,55 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, до стягнення з відповідача, зважаючи на відсутність контррозрахунку останнього, підлягає сума пені в розмірі 9,55 грн., нарахована згідно формули, визначеної вище.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 206,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 255,53 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки суми 3% та інфляційних втрат, судом визнано їх не обґрунтованими, та такими, що здійснені з порушенням меж нарахування, з огляду на те, що обов'язок по сплаті суми боргу у відповідача виник після спливу семи днів з дня отримання претензії у відповідності до ст. 530 ЦК України, а тому визначений позивачем період нарахування з 08.12.2012р. по 26.03.2013р. є таким, що не відповідає нормам закону.

З огляду на те, що семиденний строк, який наданий відповідачу для оплати вартості товару сплив 25.03.2013р., то з урахуванням кінцевої дати до якої здійснюється нарахування 3%, визначеної позивачем, сума пені нараховується по наступні формулі: 23 229,60 грн. (вартість поставленого товару) * 1 (кількість днів прострочки - 26.03.2013р.) * 3% / 365/ 100 = 1,91 грн. Окрім того, інфляційне збільшення за один день прострочки, а саме 26.03.2013р., дорівнює нулю.

Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача, за розрахунками суду, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних в розмірі 1,91 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 23 229,60 грн., пені в розмірі 9,55 грн. та 3% річних в розмірі 1,91 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Стаття 12 Закону України «Про адвокатуру» встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, вказані норми передбачають можливість відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката, доказом чого повинний бути відповідний платіжний документ та договір укладений з адвокатом чи адвокатським об'єднанням.

На підтвердження надання позивачу адвокатом послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоконтакт» не надано до суду жодного доказу, який би свідчив про отримання останнім адвокатських послуг та оплату таких послуг.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»,розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також, згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено суду, що заявлена до стягнення сума витрат на послуги адвоката в розмірі 4 000,00 грн. дійсно була фактично понесена ним та не доведено того факту, що існували договірні відносини на надання адвокатських послуг позивачу щодо оформлення даної справи чи ведення її в суді.

Враховуючи викладене, беручи до уваги викладені норми, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Судовий збір позивача, пропорційно сумі задоволених вимог, в розмірі 1 617,41 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (код ЄДРПОУ 35902139, адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоконтакт» (код ЄДРПОУ 30931207, адреса: 03170, м. Київ, вул. Костюка, 39) основний борг в розмірі 23 229,60 грн. (двадцять три тисячі двісті двадцять дев'ять гривень 60 копійок), пеню в розмірі 9,55 грн. (дев'ять гривень 55 копійок), 3% в розмірі 1,91 грн. (одна гривня 91 копійка) та судовий збір у сумі 1 617,41 грн. (одна тисяча шістсот сімнадцять гривень 41 копійка).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.05.2013р.

Суддя С.М. Морозов