Рішення № 31264898, 20.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/10074/2012 Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 22-ц/780/1749/13 Доповідач у 2 інстанції Малород О.І.Категорія 26 20.05.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого: Волохова Л.А.

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА БАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року представник позивача звернувся до суду з позовом та просив в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на належні відповідачу земельну ділянку площею 0,1045 га вартістю 157 581 грн. 76 коп. та садовий будинок НОМЕР_1 вартістю 674 558 грн. 21 коп., які розташовані за адресою: СТ «Чайка», Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, шляхом припинення права власності відповідача на вказане нерухоме майно та визнання права власності на спірне майно за позивачем.

Мотивував свої вимоги тим, що 07 листопада 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений іпотечний договір, предметом якого є вказана вище земельна ділянка та садовий будинок, які належать на праві власності відповідачу.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 11 жовтня 2012 року в нього утворилася заборгованість в загальному розмірі 7 052 159 грн. 41 коп.

Рішенням суду позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивує свої вимоги тим, що суд вирішив питання про майно, що не є приватною власністю відповідача та не зареєстроване за ним згідно вимог чинного законодавства.

Вважає, що судом не враховано також рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2011 року, згідно з яким з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 767 767 грн. 12 коп., тобто судом не враховано того, що відбувається подвійне стягнення з відповідача.

Також вважає, що суд не з'ясував та не надав оцінки всім обставинам справи, а саме: чи повідомлявся належним чином відповідач про початок звернення стягнення на предмет іпотеки; чому звернення стягнення відбулося раніше закінчення строку виконання основного зобов'язання.

На його думку судом було зроблено помилковий висновок, що відповідач надає свою згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вважає також, що суд ухвалюючи рішення, порушив норми процесуального права, оскільки не врахував, що позивачем не було використано позасудовий порядок вирішення справи, а також порушив вимог ст. 214 ЦПК України.

Апеляційну скаргу слід задовільнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 146/09, відповідно до якого відповідач отримав від позивача кредит в розмірі 261 000 доларів США для придбання нерухомого майна, з терміном повернення до 07 листопада 2027 року.

07 листопада 2007 року між сторонами також був укладений договір іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за № 5611, предметом якого є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею 0,1045 га, що знаходиться в СТ «Чайка» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, призначена для ведення садівництва з кадастровим номером 3220882600:04:002:0048, вартістю 157 581 грн. 76 коп., що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2007 року та садовий будинок НОМЕР_1, загальною площею 120,2 кв.м., що також знаходиться за вказаною вище адресою, вартістю 674 грн. 558 грн. 21 коп., що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2007 року.

На виконання умов п.п. 1.2, 3.1-3.3, 5.1, 9.2.1 та п. 10.1 кредитного договору укладеного між сторонами, відповідач повинен своєчасно сплачувати суму кредиту та відсотки за користування наданими коштами, і у випадку порушення терміну здійснення щомісячних платежів за цим договором позичальник сплачує пеню.

Однак, відповідач, починаючи з грудня 2008 року свої зобов'язання не виконує - своєчасно не виплачує суму кредиту та відсотки за фактичне користування кредитними коштами, внаслідок чого в нього станом на 11 жовтня 2012 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 7 052 159 грн. 41 коп., з яких 243 133,46 доларів США, що еквівалентно 1 943 365 грн. 75 коп. строкової заборгованості за кредитом, 15 120,77 доларів США, що еквівалентно 120 860 грн. 31 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 483,92 доларів США, що еквівалентно 3867 грн. 97 коп. строкової заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами та 136 471,26 доларів США, що еквівалентно 1 090 822 грн. 77 коп. простроченої заборгованості по сплаті процентів, а також суми пені, що виникла у відповідача внаслідок невиконання договірних кредитних зобов'язань по погашенню кредиту та відсотків в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що становить 3 824 057 грн. 61 коп. та 3 % річних, що нараховані відповідачу за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 69 185 грн.

За змістом п. 6.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та договором іпотеки, в т.ч. у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

Згідно п. 6.2 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом незабороненим законом, у т.ч. на підставі рішення суду.

Положенням п. 6.3.2.1 вказаного договору встановлено право іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». При цьому, предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, мотивував свої висновки тим, що відповідач належним чином не виконує покладені на нього основні зобов'язання за договором кредиту, внаслідок чого в нього станом на 11 жовтня 2012 року утворилася заборгованість в розмірі 7 052 159 грн. 41 коп., а позивач як іпотекодержатель, відповідно до умов договору іпотеки та чинного законодавства України має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, тому слід, в рахунок часткового погашення заборгованості за договором кредиту, на суму 832 139 грн. 97 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності позивачем як іпотекодержателем на дане нерухоме майно та припинити право власності відповідача на вказане нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення суд посилався на ст.ст. 346, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 37 ЗУ «Про іпотеку».

Колегія вважає, що судом вірно, однак неповно, встановлено обставини справи.

Так колегією встановлено, що справа судом розглянута у відсутності сторін.

Відповідач просив направити на його адресу копію ухвали про відкриття провадження у справі і повідомляв, що іншим рішенням суду з нього стягнуто заборгованість в розмірі 4 767 767 грн. 12 коп. за цим же кредитним договором.

До апеляційної скарги відповідач надав рішення Дніпровського райсуду м. Київ від 6 червня 2011 року про стягнення з нього заборгованості в розмірі 4 767 767 грн. 12 коп. за даним кредитним договором. В рішенні суду зазначено, що заборгованість стягнуто станом на 23 листопада 2011 року.

В ході апеляційного розгляду представник позивача надав постанову державного виконавця від 30 березня 2012 року про відкриття виконавчого провадження на стягнення з відповідача указаної суми боргу.

Крім того, як встановлено з п.3.5 договору Іпотеки відповідач зобов'язався на протязі дев'яти місяців виготовити Державний акт про право власності на земельну ділянку, а на протязі одного місяця провести реєстрація прав власності на садовий будинок в органах БТІ. Сторони зобов'язались внести доповнення до даного договору Іпотеки, після виконання вказаних умов договору, однак по даний час зміни до договору Іпотеки не внесені.

Також встановлено, що повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки направлено відповідачу, але ним не отримано.

Представник позивача при розгляді справи апеляційним судом підтвердив, що в загальну суму боргу входить і сума стягнута Дніпровським райсудом.

За таких обставин на думку колегії одночасне стягнення боргу в сумі 4 767 767 грн. 12 коп. за рішенням Дніпровського райсуду м. Київ та звернення стягнення на предмет іпотеки даним рішенням є подвійним стягненням, що не передбачено нормами діючого законодавства.

Така ж думка висловлена і в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Неповно з'ясувавши обставини справи, суд не звернув увагу на вказану обставину, неправильно застосував норми матеріального права, тому апеляційну скаргу з цих підстав слід задовільнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог.

Усунути помилку суду першої інстанції, шляхом часткового задоволення позовних вимог, на стадії апеляційного розгляду неможливо.

Інші заперечення, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 309, 316 ЦПК України, ст.ст. 7, 33, 37, 39 ЗУ «Про іпотеку» колегія ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 - задовільнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «БТА БАНК» відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :