Рішення № 31264206, 14.05.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2013 р. Справа №16/89

м. Полтава

за заявою Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 року у справі №16/89,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс", 620102, Російська Федерація, Свердловська область, м. Єкатеринбург, вул. Посадська, 21

до Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі Відкритого акціонерного товариства, 39600, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 62

про стягнення грошових коштів в сумі 6 322 864 дол. США.

Головуючий суддя Пушко І.І.

Суддя Гетя Н.Г.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Ковіка П.П., довіреність від 08.08.2012 року;

від відповідача (заявник): Білявський В.В., довіреність від 03.01.2013 року;

Бабіч Ф.П., довіреність від 03.01.2013 року № 1;

Чуєв С.В., довіреність від 15.01.2013 року № 21.

Суть справи: Розглядається заява Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (далі ПАТ "АвтоКрАЗ") про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 року у справі №16/89.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що 08.01.2013р. на адресу ПАТ "АвтоКрАЗ" надійшла копія заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" (далі ТОВ "Альфатекс") від 03.01.2013р. (без доданих документів) про заміну сторін правонаступниками. Відповідно до положень даної заяви, ТОВ "Альфатекс" просило господарський суд Полтавської області провести заміну сторони судового процесу (позивача), замінивши Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (далі - ТОВ "ВКП "Альфатекс") на ТОВ "Альфатекс".

10.01.2013р., після ознайомлення з матеріалами судової справи №16/89, представникам ПАТ "АвтоКрАЗ" стало відомо, що правонаступництво між даними компаніями відбулось на підставі укладеного між ТОВ ВКП "Альфатекс" та ТОВ "Альфатекс" договору уступки права вимоги №1/-ц від 17.05.2010р. та додаткової угоди до даного договору від 04.10.2010р.

Таким чином, заявник посилається на те, що на момент звернення до суду з позовом (09.06.2010р.) позивач вже не мав правових підстав для такого звернення, так як відступив право вимоги за договором №1065Ри від 14.07.2005р. іншій особі.

ТОВ "Альфатекс" у відзиві (т.21, а.с. 14-16) проти поданої заяви заперечує, посилаючись на те, що п.5 договору уступки прав вимоги від 17.05.2010р. передбачено, що первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору документи, що посвідчують право вимоги.

Позивач вказує, що згідно з ч. 1 ст.517 ЦК України "первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення", а згідно з ч. 2 цієї статті "боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язання", із ч.2 ст.640 ЦК України вбачається, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

ТОВ "Альфатекс" також зазначає, що момент переходу до Нового кредитора права вимоги до Боржника залежить від виконання Первісним кредитором зобов'язання про передачу Новому кредитору документів, що посвідчують право вимоги, тому договір є укладеним з моменту передання необхідних документів для здійснення вимоги.

Позивач стверджує, що ТОВ "Альфатекс" отримало право вимоги до боржника по договору від 17.05.2010р. від ТОВ ВКП "Альфатекс" в момент підписання акту прийому-передачі відповідних документів, тобто 28.07.2011р., тому ТОВ ВКП "Альфатекс" мало всі законні підстави для звернення з позовом до ХК "АвтоКрАЗ".

Копії ухвал про призначення заяви до розгляду та про відкладення слухання справи відправлялись судом як ТОВ "Альфатекс", м. Батайськ, так і ТОВ "ВКП "Альфатекс", м. Єкатеринбург за юридичними адресами, та за адресою, зазначеною як адреса для листування у відзиві на заяву, поданому ТОВ "Альфатекс", та у заяві ТОВ "ВКП "Альфатекс" про заміну сторони правонаступником (том.19, а.с.65). Зазначена адреса для листування для обох вказаних підприємств є однаковою - м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 20-А, к.385.

Таким чином, є повідомленими належним чином про дату та час судового засідання як ТОВ "Альфатекс", так і ТОВ "ВКП "Альфатекс".

Резолютивна частина рішення оголошена на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 14.05.2013 року.

Повне рішення складено 20.05.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.09.2010р. (том.4, а.с. 161-163) було задоволено позовні вимоги ТОВ "ВКП "Альфатекс" до ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ про стягнення 6 062 580 дол. США боргу, 3220 дол. США державного мита та 236 грн. судових витрат.

Підставами позовних вимог, задоволених судом, стало невиконання відповідачем умов договору №1065Ри від 14.07.2005р. та додаткових угод до нього стосовно поставки позивачу автомобілів КрАЗ, вартість яких буда оплачена позивачем.

Зазначене рішення набрало законної сили після постановлення Харківським апеляційним господарським судом ухвали від 01.12.2010р. про прийняття відмови відповідача від апеляційної скарги та припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 р. у справі № 16/89 (том.13, а.с. 144-145).

Позивачем - ТОВ "ВКП "Альфатекс", м. Єкатеринбург були подані суду заяви від 03.02.2013р. (том.19, а.с. 65-66, а.с. 109-110) про заміну відповідача - ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ на правонаступника - ПАТ "АвтоКрАЗ" та заміну позивача - ТОВ "ВКП "Альфатекс" на правонаступника - ТОВ "Альфатекс".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.01.2013р. (том.20, а.с. 3-5) зазначена заява була задоволена, на підставі ст. 25 ГПК України судом на стадії виконання рішення здійснена заміна відповідача - Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі Відкритого акціонерного товариства - на Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (ЄДРПОУ 05808735, Україна, 39600, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 62), позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс" (ОГРН 1027739560750, Російська Федерація, 620102, Свєрдловська обл., м. Єкатеринбург, вул. Посадська, 21) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатекс"(ОГРН 1076141002365, Російська Федерація, 346880, Ростовська обл., м. Батайськ, вул., Подтопти, 75).

З заявою про перегляд рішення по справі за нововиявленими обставинами звернулося ПАТ "АвтоКрАЗ" м. Кременчук, яке є правонаступником ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру (том.19, а.с. 112-115).

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" правонаступник вправі звернутись до господарського суду із заявою про перегляд рішення по справі за нововиявленими обставинами.

Про наявність та зміст договору уступки права вимоги №1/-ц від 17.05.2010р., на який заявник посилається як на нововиявлену обставину, заявник довідався шляхом ознайомлення з матеріалами справи №16/89 за відповідною заявою від 09.01.2013р. (том.19, а.с. 107).

Таким чином, заява про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 30.09.2010р. за нововиявленими обставинами подана в межах строку, визначеного п.1 ч.2 ст.113 ГПК України, оскільки вона фактично подана 08.02.2013р., про що свідчить відбиток штемпеля поштового відділення на конверті (том.21, а.с.10).

Під час розгляду по суті поданої заяви судом приймаються до уваги наступні обставини.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Наявність договору уступки права вимоги №1/-ц від 17.05.2010р, укладеного позивачем до подання позову, визнається судом нововиявленою обставиною, оскільки, як встановлено матеріалами справи, такий договір існував на час прийняття судом рішення, про його наявність не було відомо заявнику (відповідачу), оскільки він не є стороною за цим договором та оскільки він не повідомлявся про його існування будь-якою особою.

Істотність факту існування зазначеного договору для розгляду справи полягає в тому, що саме цей договір визначає особу, яка може виступати як належний позивач за вимогами про стягнення заборгованості за договором поставки 14.07.2005р. № 1065Ри. Як свідчить зміст зазначеного договору "в счет погашения задолженности по Договору от 01.03.2010 г. № 0103 Первоначальный кредитор уступает, а Новый кредитор принимает все права требования к Холдинговой компании "АвтоКрАЗ" в форме Открытого акционерного общества (39631, Украина, Полтавская область, ул. Киевская, 62, код ЕГРПОУ 05808735), именуемому в дальнейшем "Должник" по договору купли-продажи № 1065 Ри от 14.07.2005 г.".

Стосовно визначення моменту укладення договору уступки права вимоги №1/-ц від 17.05.2010р. судом приймається до уваги наступне.

Зазначений договір укладений в м. Москві між юридичними особами - суб'єктами права Російської Федерації, тобто правовідносини за ним є правовідносинами із іноземним елементом, які мають приватноправовий характер за визначенням ч.1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право". Зазначений Закон підлягає застосуванню судом з метою визначення застосування права згідно з п.1 ч.1 ст.2 цього Закону.

За ч. 2 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

Відповідно до ч.3 ст.32 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Таким чином, для з'ясування змісту укладеного договору уступки вимоги №1/-ц від 17.05.2010р. та моменту його укладення судом підлягає застосуванню матеріальне право Російської Федерації.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Згідно з ч.1 ст.382 Гражданского кодекса Российской Федерации "право (требование), принадлежащее кредитору на основании обязательства, может быть передано им другому лицу по сделке (уступка требования) или перейти к другому лицу на основании закона. Правила о переходе прав кредитора к другому лицу не применяются к регрессным требованиям".

Ч. 2 ст. 385 Гражданского кодекса Российской Федерации передбачає, що "кредитор, уступивший требование другому лицу, обязан передать ему документы, удостоверяющие право требования, и сообщить сведения, имеющие значение для осуществления требования".

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 433 Гражданского кодекса Российской Федерации "договор признается заключенным в момент получения лицом, направившим оферту, ее акцепта".

Згідно з ч.2 цієї ж статті "если в соответствии с законом для заключения договора необходима также передача имущества, договор считается заключенным с момента передачи соответствующего имущества".

Документи, обов'язок передачі яких новому кредитору передбачений ч.2 ст.385 Цивільного кодексу Російської Федерації та п.5 договору уступки вимоги № 1/-ц від 17.05.2010 року не є майном, оскільки самі по собі не мають майнової вартості.

Крім того, зі змісту ч.2 ст.385 Цивільного кодексу Російської Федерації вбачається, що обов'язок передати документи виникає у кредитора, який уступив вимогу іншій особі. Таким чином, позивач у відзиві необґрунтовано ототожнює момент укладення договору уступки права вимоги з моментом виконання зобов'язання, яке витікає зі змісту такого договору.

Як свідчить практика застосування відповідних правових норм Російської Федерації, яка узагальнена президією Вищого арбітражного суду Російської Федерації в інформаційному листі №120 від 30.10.2007р., "невыполнение первоначальным кредитором обязанностей, предусмотренных пунктом 2 статьи 385 ГК РФ, по общему правилу не влияет на возникновение у нового кредитора прав в отношении должника. К новому кредитору права (требования) по общему правилу переходят в момент совершения сделки уступки права (требования). Передача документов, удостоверяющих право и подтверждающих его действительность, производится на основании уже совершенной сделки" (http:// arbitr.ru/as/pract/vas_info_letter/18448.html).

Судом також приймається до уваги, що в п.8 договору уступки прав вимоги зазначено, що "новый кредитор принимает на себя все права правопреемственности Первичного кредитора в отношении Должника".

Таким чином, прийняття новим кредитором прав первісного кредитора зазначеним договором не ставилося в залежність від будь-яких умов, в тому числі від передачі документів, які посвідчують право вимоги.

Зобов'язання по передачі таких документів виникає як наслідок укладення договору уступки вимоги, і невиконання такого зобов'язання може мати своїм наслідком можливість звернення нового кредитора до первісного кредитора з вимогами про спонукання до його виконання.

Додаткова угода №2 від 01.06.2011р. (том.21, а.с.17), на яку ТОВ "Альфатекс" посилається у відзиві, в п.1 також визначає момент виконання зобов'язання по передачі документів, що посвідчують право вимоги, а не момент укладення самого договору уступки права вимоги.

Також судом приймається до уваги, що із змісту договору управління майновими правами № 1/-у від 17.05.2010 року (т.21, а.с.76-78), наданого ТОВ "Альфатекс" до матеріалів справи, вбачається, що права вимоги за договором уступки вимоги № 1/-ц від 17.05.2010 року визначені цим договором як такі, що вже належать "Учредителю", тобто ТОВ "Альфатекс" (п.1.2 договору).

За відсутності факту набрання чинності договором уступки права вимоги від 17.05.2010 року № 1/-ц та набуття за цим договором права вимоги до відповідача товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатекс" передача цим товариством цих же прав первісному кредитору - ТОВ "ВКП "Альфатекс" в управління була б позбавлена правового змісту.

За таких обставин, судом визнається встановленим той факт, що на момент подання позову та на момент прийняття рішення від 30.09.2010р. по справі №16/89 позивач, який звернувся з позовом - ТОВ "ВКП "Альфатекс" - не мав права вимоги до відповідача стосовно стягнення заборгованості в сумі 6 322 864 дол. США за договором поставки № 1065 Ри від 14.07.2005 року, оскільки вже передав своє право вимоги іншій особі - ТОВ "Альфатекс", м. Батайськ за договором уступки права вимоги № 1/-ц від 17.05.2010 року.

Таким чином, належним позивачем за вимогами, які були предметом розгляду по справі № 16/89, на момент подання позову та на момент прийняття рішення мало бути ТОВ "Альфатекс", м. Батайськ. Заміна неналежного позивача нормами ГПК України не передбачена.

Зазначені фактичні обставини визнаються судом нововиявленими відповідно до п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, оскільки вони є істотними та такими, що не були і не могли бути відомі особі, яка подала заяву - Публічному акціонерному товариству "АвтоКрАЗ" (відповідачу).

Виходячи з наведеного, прийняте по справі рішення підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКП "Альфатекс" в повному обсязі як таких, що були заявлені неналежним позивачем.

При цьому суд вважає, що прийняття судом на стадії виконання рішення ухвали про заміну позивача - ТОВ "ВКП "Альфатекс" на його правонаступника ТОВ "Альфатекс" від 11.01.2013р. не є перешкодою для задоволення заяви, оскільки зазначена ухвала виносилась на стадії виконання рішення, і її зміст не впливає на суть рішення, заява про перегляд за нововиявленими обставинами якого розглядається судом.

Крім того, ухвала про заміну сторони, прийнята відповідно до ст. 25 ГПК України, не віднесена ст.106 ГПК України до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 112-114 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 року у справі № 16/89 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 року у справі №16/89 скасувати.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Альфатекс", 620102, Російська Федерація, Свердловська область, м. Єкатеринбург, вул. Посадська. 21 код ОГРН 1027739560750 на користь Публічного акціонерного товариства "Автокраз", 39600, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 05808735 - 34 410 грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 20.05.2013 року.

Головуючий суддя Пушко І.І.

Суддя Гетя Н.Г.

Суддя Ківшик О.В.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з ч.1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.