Ухвала суду № 31263439, 14.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 116/368/13-а

14.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1 виданий Сімферопольським РВ ГУ МВС України в Криму від 30.12.1999,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Паніна П.Є.) від 01.03.13 у справі №116/368/13-а,

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2013 клопотання представника відповідача Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим - задоволено. Провадження у справі адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про зобов'язання вчинити певні дії - закрито.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2013 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 14.05.2013, позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної республіки Крим про зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної республіки Крим несвоєчасно нарахувало суми пенсії за минулий час, які своєчасно не отримано, та відмовляється провести компенсацію втрати частини доходів.

Судова колегія вважає, що рішення суду прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

З пояснень відповідача слідує, що пенсія позивачу була призначена своєчасно відповідно до наданих ним разом із заявою про призначення пенсії документів. Після призначення пенсії ОСОБА_2 неодноразово звертався із заявами про перерахунок пенсії і надавав довідки про розмір заробітної плати і підтвердження стажу роботи. Відповідно до наданих пенсіонером документів Управління своєчасно здійснювали перерахунки пенсії позивача.

Згідно зі ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п. 5 Порядку надання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. У разі, якщо до заяви про призначення, відновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, пенсія призначається, відновлюється за наявними документами. У подальшому при надходженні додаткових документів пенсія перераховується зі строків, передбачених пунктом четвертим статті 45 Закон № 1058-УІ.

Також Управлінням були здійснені перерахунки пенсії відповідно до прийнятих рішень суду, які набрали законної сили. Крім того, законодавством не передбачено порядку і строку встановлення розміру пенсії.

Таким чином, дані вимоги позивача не мають законодавчого обґрунтування і позивач не вірно розуміє порядок призначення пенсії.

Також відповідач зазначив, що відсутній факт нарахованої, але не виплаченої пенсії або її частини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 стоїть на обліку та отримує пенсію з 2007 року згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ).

Постановою Сімферопольського районного суду АРК від 17.04.2012 позов ОСОБА_2 залишено без задоволення по справі № 2а-118/711/2012. Тобто, суд постановив адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління, про зобов'язання встановити заробіток для обчислення пенсії за бажанням без обмеження, нарахувати компенсацію - залишити без задоволення.

До адміністративного позову від 25.01.2012 по справі №118/711/2012 про встановлення заробітку, позивачем 02.03.2012 було надано доповнення до позовних вимог. Згідно з доповненням ОСОБА_2 просив зобов'язати Управління нарахувати компенсацію відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати». (а.с. 85).

В апеляційній скарзі на постанову Сімферопольського районного суду АРК від 17.04.2012 року ОСОБА_2 також просив суд нарахувати компенсацію втрати грошового доходу відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 по справі № 2а-711/12/0118 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Сімферопольського районного суду АРК від 17.04.2012 по справі № 2а-711/12/0118 залишено без змін.

26.09.2012 року позивач звернувся з касаційною скаргою на постанову Сімферопольського районного суду АРК і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 по справі № 2а-711/12/0118 до Вищого адміністративного суду України, В касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що «протоколи УПФУ від 12.04,2010 та від 23.01.2012 є належними доказами того, що пенсія була нарахована (колонка «сума призначення») за кожен місяць від січня 2007, але частина пенсії (колонка «борг за місяць») своєчасно не була оплачена (оплата заборгованої пенсії була проведена в травні 2010 та в лютому 2012 року) і саме ця заборгована частина пенсії підлягає компенсації без будь-яких обмежень строку».

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.12.2012 по справі № К/9991/59899/12 касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а постанову Сімферопольського районного суду АРК від 17.04.2012 по справі № 2а-711/12/0118 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 по справі № 2а-711/12/0118- залишено без змін.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до Закону Украйни «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050- III, а також Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Севастопольським апеляційним адміністративним судом по справі № 2а-711/12/0118 і Вищим адміністративним судом України по справі №К/9991/59899/12 не встановлено факту нарахованого, але невиплаченого грошового доходу (відповідної пенсії) позивачу.

Отже, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 охоплюються адміністративним позовом по справі № 118/711/2012, за яким є рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для них їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, зміст, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі не відповідають нормам чинного законодавства, і відповідно, не доводять протиправність дій Управління.

Так, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і на підставі з законами України. Оскільки Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, його органи здійснюють свої функції в межах встановлених законодавством повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.13 у справі №116/368/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська